Доносьте інформацію закордонним аудиторіям через пітчинг тем з України та створення в іноземних медіа авторських колонок і фріланс-матеріалів
У неспокійні часи вже майже дворічної війни з Росією, міжнародна медійна спільнота все менше і менше інформує світ про те, що відбувається в Україні. На це впливає як ефект «втомленості від надлишку інформації» так і просто зміна тем, які зацікавлюють випускових редакторів. Але є можливість доносити інформацію закордонним аудиторіям через «пітчинг» тем з України та створення авторських колонок і фріланс-матеріалів.
Саме цим авторка цієї статті займається вже багато років.
Одним із інструментів донесення інформації може слугувати «op-ed» або авторський матеріал, що в перекладі означає «думка навпроти листа від редактора». Це є авторська колонка та думка щодо актуального питання для аудиторії газети. В цих статтях автори висловлюють свою точку зору, намагаються переконати читача погодитися з нею, а потім пропонують шляхи розв’язання проблеми. Зазвичай опеди є невеликими матеріалами, де є не більше 700-800 слів. Такий формат можливо використовувати задля порушення однієї важливої теми та донесення її до читача.
Перед написанням опеду треба поставити собі декілька дуже важливих запитань: «Яку думку ви представляєте? Чи проблема і тема актуальні для аудиторії? Яка є ваша аудиторія?» Це допоможе звузити та деталізувати статтю. Для того, аби надіслати матеріал, можна використовувати метод «пітчинга» – короткий опис майбутнього матеріалу з зазначенням ідеї. Різні медіа приймають пітчи в різних форматах, проте виділяються два їх види: прописана стаття та просто тема і технічний опис з відповідями на питання до теми матеріалу. Національний редактор «Atlantic» Скотт Стоссел рекомендує зробити пітч як гарно підготовлену з деталями історію: «Підкресліть актуальність вашого пітчу. Надсилайте його в редакції, цінності та підходи яких до висвітлення подій збігаються з вашими.»
Кожна редакція пропонує контакти для надсилання пітчів і пропозицій, але не кожна, на жаль, має змогу відповідати. Якщо ви не отримали відповідь за день (для нагальної теми) чи 1-2 тижні для іншої – можете шукати інше видання для пітчу.
Найкраще, якщо у вас вийде налагоджувати зв’язки з редакторами та журналістами і мати з ними довгострокові відносини. Вони будуть знати про ваші вміння та інформаційні доступи.
Головне – це діяти і стукати у всі двері. Пітчинг власних матеріалів до всесвітньо відомих медіа може мати вигляд недосяжного, але це є абсолютною реальністю. Головне вивчити одне правило: чому інша людина захоче це прочитати чи почути? Яка історія стоїть за вашим посилом? Знаючи це, можливим стає неможливе.
Я буду рада допомогти з порадами, поділитись досвідом написання опедів та співпраці з міжнародними медіа. Якщо у вас є оригінальна тема, яку ви би хотіли запропонувати міжнародним медіа – пишіть.
Мій імейл: [email protected]
Ця стаття є частиною проєкту «Competting narratives», який імплементується організаціями Media Initiatives Center та N-ost
Наталія Гривняк, журналістка, медіаекспертка, продюсерка
Що таке опед?
Термін «op-ed» походить від об’єднання слів «протилежний» і «редакційний». Він утворився через те, що статті громадської думки традиційно розміщувалися навпроти редакційної сторінки. В цих статтях автор висловлює свою точку зору, намагається переконати читача погодитися з нею, а потім пропонує шляхи вирішення проблеми.
Сьогодні цей термін використовується більш широко для позначення колонки, яка представляє думку автора щодо актуального питання для цільової аудиторії. І актуальну для аудиторії газети. Залежно від медіа, теми статей можуть варіюватися від гостро обговорюваних національних питань до проблеми, важливої лише для читачів маленької міської газети.
Правила написання опедів
Перш ніж написати перші слова, вам потрібно поставити собі п’ять дуже важливих запитань, які дозволять вам належним чином висловити свої ідеї у формі статті. Перше і головне питання, яке ви повинні поставити собі, – це «яку думку ви представляєте? Чи проблема, про яку ви хочете написати, актуальна та необхідна? У чому ви хочете переконати свою аудиторію щодо цього питання?» Після того, як ви вирішите, яку думку ви хочете представляти, вам потрібно визначитися, для якої аудиторії ви намагаєтеся писати. Хто ваша аудиторія? Як ви збираєтеся достукатися до цієї аудиторії?
Не робіть великого матеріалу. Зазвичай – не більше 700-800 слів. На жаль, газети мають обмежений простір, навіть якщо це онлайн-видання. Редактори не мають часу на скорочення вашого тексту до менших по розміру.
Дайте людям трохи інформації про себе, наприклад, зазначте наукові чи професійні титули. Важливо надати вагому причину довіряти вашій роботі.
Стаття повинна мати тільки одну тему, не намагайтесь охопити занадто багато. Розпочніть ваш текст з головної думки. Запам’ятайте; у вас є не більше ніж 10 секунд, аби зацікавити читача. Тому просто перейдіть до суті та зацікавте читача чи редактора. Перший рядок або лід статті має вирішальне значення.
Користуйтеся початковим «гачком». Він може привернути увагу читача сильним твердженням, фактом, метафорою, тобто всім, що спонукає читача читати далі. Правильний початок також коротко закладає основу для вашої аргументації.
Додаткові поради
Кожна стаття повинна мати сильний лід, аби зацікавити читачів. Гачок для новин – це те, що робить ваш матеріал своєчасним, і часто він є частиною ліда.
Важливо мати підсумок власної аргументації в сильному заключному абзаці. Це тому, що багато людей просто сканують матеріал. Кожна хороша колонка чи стаття потребує яскравого кінця.
Використовуйте короткі, прості речення та абзаци. Також розріжте довгі абзаци на два або більше коротких.
Почніть із запитання, яке спонукає читача читати далі.
Пишіть від себе. Авторський матеріал на те і є авторським. Він може мати форму статті або власної колонки ваших думок. Розкажіть про ваші історії, використовуючи описи. Таким чином ваші твердження та слова будуть звучати правдивіше. Відтворіть також ваш власний зв’язок з читачами. Майте власний стиль.
Колонки зазвичай мають розмовний тон, тож ви можете уявити, що розмовляєте зі своїм читачем під час написання. Хороший спосіб вдосконалити написання матеріалу– виробити звичку читати свою колонку чи репортаж вголос.
Пишучи статтю, дайте цікаві приклади, які оживлять вашу аргументацію.
Пітчинг матеріалів
Пітч – це короткий опис майбутньої статті з зазначенням ідеї та технічного опису матеріалу.
Різні медіа приймають пітчи у різних форматах, проте зокрема виділяються два їх види: прописана стаття та просто тема і технічний опис, з відповідями на питання.
Як подати статтю через пітч
Зараз майже всі газети та сайти публікують вказівки щодо того, як це зробити. Загалом, вони надають адресу електронної пошти, куди можна надіслати статтю в електронному вигляді. Подання є останнім кроком у створенні статті.
Існують певні правила, які використовуються під час надсилання в газету:
– слідкуйте за новинами. Якщо новина домінує в новинах (паніка, війна) – саме про це хочуть читати читачі. Якщо ви пишете про рак, то пов’яжіть це, наприклад, з нещодавньо померлою кінозіркою або зробіть пітч матеріалу під якійсь події;
– якщо ви надсилаєте публікацію для великого видання, вам слід включити пропоновану назву, щоб редакція знала, що ви вважаєте найважливішим у своїй статті, але вона, найімовірніше, змінить заголовок. Назва статті має відображати якийсь ключовий елемент вашої статті та зацікавити читачів змістом. Переконайтеся, що назва добре підсумовує ваш твір;
– вивчіть підхід та стиль медіа, на які теми видання пише. Вибудуйте довірливі стосунки з редакторами.
Національний редактор в Atlantic Scott Stossel в інтерв’ю дав такі поради:
– будьте впевненими, що ваш пітч гарно підготовлений;
– додайте деталей;
– власне сам пітч повинен бути як дуже цікава історія, через яку зрозуміло, яким чином ви будете подавати ту чи іншу історію;
– підкресліть актуальність;
– якщо у вас є ідея історії, займіться пошуком видання, якому її можна запропонувати. Надсилайте пітчі в редакції, цінності та підходи яких до висвітлення подій збігаються з вашими. Один із способів зрозуміти, як редактор може поставитися до вас, — ознайомитися з тим, у якому тоні та з якого погляду написані інші матеріали цього видання. А далі надсилайте пітч, пропонуйте свою ідею.
Відправляючи пітч до іноземних ЗМІ, дотримуйтесь тих самих правил. Приєднайтеся до груп фрілансерів у фейсбуці та вотсапі: там ви знайдете інформацію про розцінки на журналістський контент. Краще це зробити заздалегідь, перш ніж вирішувати, чи приймати пропозицію редактора. Ось пара популярних груп: Freelancing for Journalists та No.1 Freelance Media Women.
Майте на увазі: ці вказівки призначені як шаблон для вашого подання до великої газети.
Окреме питання – як захистити свій пітч
Не можна давати виданню надто багато відомостей, щоб вони не доручили цю тему іншому журналістові. Не видавайте своїх джерел, навіть якщо ви довіряєте виданню, до якого подаєте заявку. Для багатьох фрілансерів це питання довіри. Колеги, які налагодили робочі взаємини із виданням, кажуть, що вони про це не турбуються. А деякі ЗМІ з розумінням ставляться до захисту інформації автором.
Приклади опедів
Вошингтон Пост Opinion | How to write an op-ed for The Washington Post – The Washington Post
Опед лонгрід
Опед з фотографіями Opinion | Practicing for a Mars Mission in the Utah Desert – The New York Times (nytimes.com)
Цей воркшоп є частиною проєкту «Competting narratives» який імплементується організаціями Media Initiatives Center та N-ost
Підготувала Наталія Гривняк, журналістка, медіаекспертка, продюсерка
