Насправді це було більше, ніж концерт – хвилююче довершене дійство великого таланту і сили духу, яке зміцнило надію і віру в перемогу в серцях та в душі кожного запорожця. Потужна енергетика, музика боротьби і любові, пісні, народжені у боротьбі десятків поколінь українців за волю, за Незалежність своєї країни, органічне поєднання славного минулого і нашого важкого, обпаленого війною сьогодення захопили журналістів. Завдяки таланту і майстерності артистів філармонії, вони пройшли шляхами неперевершеного українського мистецтва, в якому пісні і танці – це теж боротьба за свободу і віковічне прагнення до волі.
– Хвилина мовчання, з якої розпочався захід, змусила кожне серце у залі завмерти – в пам’ять про тих, хто ціною власного життя боронив незалежність, цілісність і свободу України. Тиша, пронизана болем і вдячністю, лунала гучніше за слова. – каже журналістка з Гуляйполя Тамара Борт. – Українська пісня – це наша душа. Вона з нами у радості й втратах, у боротьбі та в тріумфах. Цього вечора сцена філармонії перетворилася на справжню емоційну мозаїку: звучали твори про кохання й дружбу, про силу єдності, про незламну віру в майбутнє і про рідну землю, яка ніколи не стане на коліна.
–Емоції просто переповнюють – і сльози, і пекучий біль від того, що нам доводиться зараз переживати, і гордість за нашу націю, і віра в нашу перемогу – все злилося воєдино. Концерт тривав трохи більше години, а скільки сили він подарував кожному з нас! Ми дійсно унікальна нація, наш код – жовте-блакитне серце, яке ніколи не здається. І за ці відчуття, за цю силу, які дав нам цей концерт, ми щиро вдячні нашій єдиній прифронтовій філармонії, – поділилася враженнями Алла Шамрай, медійниця з окупованого Енергодару.
– Піднесено-патріотичний тон концерту знайшов потужний відгук у наших серцях. Музична програма об’єднала твори про любов і дружбу, незламність та силу єдності, про героїв-захисників і віру в перемогу. Душа розквітала від знайомих мелодій та голосів улюблених виконавців, – додає журналістка Наталія Стіна.
Цей концерт був більше, ніж просто виступами. Це був акт вдячності, знак незламності, голос нації. Гучні оплески наприкінці стали не просто даниною поваги артистам – вони були аплодисментами самій Україні. Живій. Нескореній. Вільній. І ми віримо: попереду – Перемога. Бо в жовто-блакитному серці – любов, сила й надія.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Валентина Бистрова, світлини Сергія Біжка
