Жінкам непросто говорити про пережите ув’язнення, тортури, сексуальне насильство. Непросто розповідати навіть психологам, які знають, як не завдати болю цим зраненим людям. Тим більш непросто говорити під час дачі показань правоохоронцям, не всі з яких є тактовними. Тим більше непросто – з журналістами, розуміючи, що сказане буде оприлюдненим. Та попри все, ці жінки згодні говорити, насамперед для того, щоб злочинці були викриті і покарані, і щоб такі злочини були мінімізовані, а ще краще – зникли зовсім.
То як належно висвітлювати цю тематику, не допускаючи ретравматизації жінок? Як суспільно важливу проблему не перетворювати на сенсації? Про це йшлося під час круглого столу «Як журналістам висвітлювати історії постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом». Захід організували Національна спілка журналістів України, ГО «СЕМА Україна» і мережа Центрів журналістської солідарності.
Журналісти під час круглого столу отримали низку рекомендацій щодо висвітлення цієї дуже непростої і чутливої теми.
Модераторка заходу, перша секретар НСЖУ Ліна Кущ зазначила, що жінки, які пережили тяжкі часи, мають потребу у безпечному майданчику для того, щоб їх почули. Таким майданчиком стала Національна спілка журналістів України.
– Йдеться про дуже серйозний злочин, і висвітлюючи цю проблематику для журналістів головне – не лише розкрити суспільно важливу тему, а й подумати про наслідки для людини, яка погодилась вам дати інтерв’ю, – підкреслила Ліна Кущ.
Рекомендації для журналістів від Ліни Кущ:
- спочатку розкажіть жінці, з якою плануєте поговорити, про те, який матеріал готуєте, де його опублікуєте, у якому форматі, для якої аудиторії тощо;
- не здавайте надто прямих запитань, поважайте приватність жінки;
- не впадайте у сенсаційність під час опрацювання матеріалу.
Людмила Гусейнова, громадянська журналістка, активістка і волонтерка, яка провела три роки у ворожому полоні в Донецьку, зазначила, що хоч більшість жінок, які пережили насильство, пов’язане з конфліктом, відкриті до розмови з медійниками, журналісти мають розмовляти з ними так, щоб завоювати довіру.
-На жаль, ми дізнаємося про багато таких трагедій. Але щоб навчитися про це розповідати, ви маєте розуміти, для чого ви це робите. Щоб це була не сенсація, а щоб люди зрозуміли, через що ці жінки пройшли, – сказала Людмила Гусейнова.
Журналістка та медіадіячка Ольга Мусафірова порадила колегам звернути увагу на те, що
- навіть якщо ви відомий журналіст, це не означає, що жінка, у якої хочете взяти інтерв’ю, мусить знати, хто ви. Тож спочатку розкажіть їй про себе, про що пишете, запропонуйте кілька своїх текстів. Вона сама має вирішити – давати вам інтерв’ю, чи ні;
- якщо постраждала жінка не хоче себе називати – це її право. Можна змінити, наприклад ім’я, таким чином ви розкажете правду і не зашкодите людині;
- обов’язково покажіть жінці матеріал перед публікацією. Вона має бути впевнена, що журналіст правильно зрозумів і виклав сказане нею;
- не треба боятися, що жінка не буде згодна з усім у матеріалі, наданому їй перед публікацією. Адже у процесі узгодження можна буде дійти згоди або викреслити фрагменти, які вона не хоче бачити у матеріалі.
Довідка
«SEMA Ukraine» існує з 2019 року як частина всесвітньої глобальної світової мережі SEMA NETWORK, заснованої міжнародною організацією «Фонд Доктора Деніса Муквеге». Організація об’єднує українських жінок, які постраждали через сексуальне та гендерно-обумовлене насильство внаслідок збройної агресії Росії проти України і мають активну громадянську позицію.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба НСЖУ
