У Чернігівській області колишні районні та міські газети в нових укрупнених районах роблять спроби видавати одну спільну газету під декількома логотипами. Про це в коментарі пресслужбі НСЖУ розповів головний редактор ніжинської міської газети «Вісті» й сайту «Ніжин.City» Валерій Кичко.
Редакція міського ніжинського видання має досвід виходу як у паперовому, так і в електронному варіанті. Утримувати сайт, який не потребує затрат на друк і придбання паперу, легше, проте, і тут є свої нюанси.
– Якби не війна, була б реклама, і сайт процвітав би, хоч наш невеличкий Ніжин і дуже насичений інтернет-ресурсами, – каже редактор. – Частина з них узагалі не створює контенту, а просто передруковує замітки з журналістських видань, таких як наше, – каже Валерій Кичко.
За його словами, редакція «Вістей», як і більшість ЗМІ України, наразі переживають важкі часи.
– Перед війною ми мали гідний тираж, виграли тендер на висвітлення діяльності міської ради Ніжина. 23 лютого підписали угоду… а 24 лютого розпочалася війна, – каже редактор. – Тривалий час газета не виходила, бо Ніжин перебував практично в зоні бойових дій. Ми тоді розібрали техніку по домівках і виставляли матеріали на сайт із дому. Слава Богу, вижили. З 19 травня відновили вихід газети й надрукували вже три номери – спочатку в зменшеному форматі на 4 сторінках, тепер – на восьми. Але коштів на друк немає, і де їх брати, невідомо.
Як зазначив Валерій Кичко, реклами в невеличкому Ніжині практично немає (хіба що оголошення дещо виручають), надходження від співпраці з органами влади та місцевого самоврядування нині мінімальні – місцеві бюджети сильно «схудли». Дедалі більше читачів воліють замість того, щоб передплачувати паперову газету, отримувати безкоштовну інформацію із соціальних мереж. Зросли ціни на друк газет.
– Передплата пройшла по одній ціні, а коли ми виходимо зараз – послуги друку здорожчали майже вдвічі, подорожчав і папір, плюс пошта забрала свій відсоток. І з чим ми залишаємося? – зітхає редактор.
Крім того, війна порушила стабільність роботи пошти, і з доставкою газет до читача – великі проблеми. Деякі активні передплатники скаржаться, що з трьох номерів отримали лише один.
– Щоб вижити, шукаємо грантодавців. Але це поки що не сильно допомагає. Редакції занепадають, з’являється борг по зарплаті, зменшується кількість працівників. Приміром, у нас до війни працювало вісім осіб, а зараз – лише троє (головний редактор і два журналіста) плюс бухгалтер на півставки. На носі – передплата на нове півріччя, але я бачу, що вона буде дуже-дуже непростою. Зокрема, й тому, що до липня залишився місяць, багато часу було втрачено, – каже редактор. – Плануємо виходити, але чи вдасться здійснити цей задум – під великим питанням.
Необхідність збереження паперового формату видання викликана, зокрема, тим, що в разі припинення друку редакція втратить пільги, які має за законом «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», в тому числі пільгову оренду приміщення.
– Тобто, ми мусимо виходити. Інша річ, яким форматом. Нещодавно на півночі Чернігівщини вийшов об’єднаний спецвипуск декількох тамтешніх газет (корюківського «Маяка», менського «Нашого слова» і городнянських «Новини Городнянщини») під усіма їхніми логотипами. Ми з колегами з інших газет Ніжинського району також продумуємо такий варіант. Це дозволило б збільшити кількість сторінок, і газета мала б солідний обсяг. Крім того, кожне видання подало б свої найкращі матеріали, – каже Валерій Кичко. – Це дозволило б зберегти колективи і покращити якість інформаційного продукту. Тож будемо над цим думати.
