Газета «Вісті Ковельщини» – не лише перевірене часом авторитетне видання, а й доволі успішний з економічного погляду інформаційний продукт. Про те, як в умовах економічної кризи, викликаної ковідом і війною, живе і розвивається видання, з пресслужбою НСЖУ поділився головний редактор Микола Вельма.
«У жовтні, коли ми відзначали своє 83-річчя, було дуже багато добрих привітань і побажань усім нам у фейсбуці, і ми ще раз переконалися: наша газета потрібна людям. Це радує і зобов’язує працювати ще краще», – поділилися журналісти редакції.
Було серед інших і побажання відновити вихід шанованої газети тричі на тиждень, як це було колись раніше. Та, на жаль, це поки що неможливо.
Головний редактор газети Микола Вельма, що були часи, коли газета виходила і чотири рази на тиждень.
– І тираж у нас був більше 20 000 примірників. Але то було ще в 1990-х, а в 2000-х ми, як і більшість місцевих газет, перейшли на тижневу періодичність. Сьогодні ситуація у нас «критично стабільна», якщо можна так висловитися, і ми традиційно виходимо тижневиком, – каже очільник видання. – Після роздержавлення, що провели поспішно і непродумано, ми залишилися без будь-якої підтримки, наодинці зі своїми проблемами. Незважаючи на всі обіцянки, уряд так і не подбав про підтримку реформованих місцевих засобів масової інформації… Особливо відчутними стали фінансові проблеми в редакціях під час ковідної пандемії, а тепер, з початком широкомасштабної агресії російських військ, вони ще більше посилилися навіть в нашому віддаленому від бойових дій регіоні.
«При децентралізації варто було б подбати про підтримку місцевих газет, які втратили статус районних»
Микола Вельма також вважає, що при децентралізації варто було подбати про підтримку місцевих газет, які втратили статус районних. На сьогодні, наприклад, Ковельська районна влада не має можливості виділяти кошти на укладання угод з кожною з колишніх районок, територіальні громади також неспроможні їх підтримувати.
Отже, в колишніх п’яти районах, приєднаних до Ковельського, газети виходять в світ дуже малими тиражами, їм важко утримуватися на плаву фінансово. На думку досвідченого редактора, одним із варіантів виходу з ситуації могли б стати об’єднані редакції видань, що виходять в реформованому районі.
– Особливо це стало б у пригоді під час широкомасштабної війни в Україні, коли частина областей потерпає від окупації і обстрілів, а на відносно мирних територіях додають негативу в роботу віялові відімкнення електроенергії, зникає інтернет, – каже Микола Вельма. – У таких умовах, об’єднавши зусилля і маючи взаємопідтримку, редакціям було б легше виходити зі скрутних ситуацій. Це було б на користь і читачам, які при спілкуванні постійно кажуть, що хочуть отримувати інформацію з друкованих медіа.
Крім друкованої газети – сайт і сторінка у фейсбуці
Ковельський район – із тих, які в результаті децентралізації не розформували, а розширили. До його складу увійшли сусідні райони, отже, «Вісті Ковельщини» від цього тільки виграли – додали трохи передплатників з нових територій. Хоча доводиться констатувати, що працювати в умовах конкуренції з колишніми районками, які активно працюють над збереженням своєї читацької аудиторії і колективів редакцій – справа зовсім нелегка.
Нині газета «Вісті Ковельщини» виходить накладом близько 4000 примірників. Певна частка тиражу поряд з передплатою – роздріб, що реалізується безпосередньо в редакції, розповсюджувачами преси. При цьому не відмовилися від кольорових сторінок, але, щоправда, скоротили обсяг до восьми сторінок. Це, однак, не впливає на повноту висвітлення тем, адже нині не треба публікувати програму телебачення, що займала чималий обсяг номера.
Окрім друкованої версії газети, мають сайт і ведуть сторінку у фейсбуці.
Попри складнощі воєнного часу в редакції обійшлися без скорочень, усі дев’ятеро співробітників залишаються на своїх робочих місцях. А щоб якось зекономити кошти на зарплаті, всі працюють три дні на тиждень.
На початку війни, коли ніхто не знав, звідки і куди може посунути ворог, співробітниці, які мають малих дітей, десь на місяць-два виїжджали з дітками до Польщі. Вони або скористалися тарифною відпусткою, або писали заяви на відпустку за власний кошт. А поки їх не було в редакції, їхні обов’язки, як це буває в дійсно дружних колективах, брали на себе колеги. «Якось справлялися на своєму бойовому посту», – всміхається керівник редакції.
Без коштів редакція не залишається
Районна влада великих коштів не має, отже укладати угоду на висвітлення з газетою в районі не стали. З Ковельською міською радою в редакції укладено угоду на висвітлення на суму 250 000 гривень. Та в редакції не покладаються тільки на ці гроші, а шукають будь-яку можливість залучити до співпраці рекламодавців серед підприємців, в організаціях і установах. Приносять кошти і добірки приватних оголошень, публікація привітань.
Без коштів редакція не залишається, та все одно кожен день – це боротьба за виживання і збереження видання. Так, дуже відчутно подорожчали й, на жаль, обіцяють й надалі дорожчати послуги друкарні. Поліграфістів у редакції «Вістей Ковельщини» розуміють, бо ті ціну не накручують, а змушені піднімати вартість друку через підвищення ціни на папір та інші складові.
На запитання: «Як складаються справи з доставкою газети?» – трохи навіть неочікувано звучить: «Все нормально. З поштовиками в нас складаються добрі ділові відносини, газету, як правило, доставляють вчасно. Навіть на пересувні відділення, на котрі спочатку було багато нарікань, зараз скарг майже не буває».
В цьому Микола Вельма вбачає заслугу керівника обласної дирекції «Укрпошти» Івана Люсака, який оперативно і по-діловому реагує на всі скарги та пропозиції від редакції.
І наостанку у нашій розмові Микола Вельма – президент Волинської гільдії редакторів місцевих газет, головний редактор видання, колектив якого кожного дня наполегливо і уміло тримає свою інформаційну передову, ще раз наголошує:
– В умовах воєнного стану, який Україна переживає в боротьбі з потужним ворогом не тільки на фронтах, а й в інформаційному полі, держава мала б на законодавчому рівні подбати про збереження і підтримку регіональних і місцевих друкованих засобів масової інформації. Не новина, що у віддалених районах багатьох областей навіть у мирний час не завжди був стійкий телесигнал і доступ до інтернету, а тепер – тим більше. Варто можновладцям згадати й про те, що при всій активності цифровізації і комп’ютеризації країни старше покоління села звикло читати газету і довіряти їй. Треба замислитися, чому в деяких колишніх радянських республіках друковані ЗМІ всіх рівнів мають таку потужну підтримку держави. А у нас багато друкованих ЗМІ вже тепер змушені закриватися і можуть просто зникнути.
Ольга Войцехівська, інформаційна служба НСЖУ
