Незважаючи на війну й економічну кризу, частина місцевих газет навіть у районах, раніше охоплених війною, продовжує виходити. Серед таких – «Наш край», який видається у Липовій Долині Сумської області. Головна редакторка видання Наталія Шутько поділилася із пресслужбою НСЖУ секретами виживання своєї газети.
– «Знак» того, що нам доведеться виживати, з’явився ще восени, коли нам принесли платіжку за газ. Спочатку газ коштував 35 гривень за кубометр, а потім – 65 гривень з хвостиком. Уже тоді ми зрозуміли, що нам доведеться робити щось для того, щоб працювати далі, – розповіла пані Наталія. – Перше, що ми зробили, – відмовилися від газу й перейшли всією редакцією (на той момент нас було четверо) в одну кімнату.
Коли 24 лютого розпочалася війна, в редакції залишилося троє працівників: одна людина виїхала за кордон. Липовій Долині пощастило: російські війська пройшлися по району, але в це селище не заходили.
– Перші тижні війни ми працювали дистанційно. Газету не видавали: харківська друкарня на мала можливості працювати, – згадує Наталія Шутько. – Але ми маємо свій сайт «Липова Долина. News» і сторінку в фейсбуці. Тож, коли газета не виходила, особливу увагу приділяли фейсбук-сторінці. Давали різні матеріали, нагадували про себе, щоб люди не думали, що якщо війна, то й газети не буде. Адже ми маємо відносно непоганий тираж, який потрібно тримати.
З 25 березня, дати, коли редакція відзначила 90-річчя видання, «Наш край» знов видається – незважаючи на проблеми з друком і доставкою: Укрпошта в Сумській області на той момент ще не налагодила стабільну роботу. Отже, редакції було потрібно забезпечити доправлення газети в Липову Долину і розвезення її по селах.
– Номер було присвячено нашому 90-річчю. Нехай друк був не дуже якісний і замість звичних 12 сторінок вийшло лише 8, але, зважаючи на воєнний стан, і газета вийшла «воєнна», – розповідає Наталія Шутько. – Було приємно, що нам таке вдалося її видати і розповсюдити. Ми самі привезли її з друкарні в редакцію, посортували, а потім за підтримки місцевої влади, старост розвезли по селах. А там підключилися листоноші.
Відтоді газета видається, хоча доходи від реклами й упали на 80 відсотків, залишилися лише декілька традиційних рекламодавців із числа агроформувань, котрі подають іміджеву рекламу. Договорів на висвітлення діяльності органів влади і місцевого самоврядування немає. У штаті наразі працює троє осіб: головна редакторка, яка також наповнює видання контентом і верстає його, кореспондент і бухгалтер.
– Продовжуємо працювати із фейсбук-сторінкою, намагаємося брати участь у різних проєктах, – каже Наталія Шутько. – Щось виходить, щось ні, але кошти потроху надходять. Хочеться дивитися в майбутнє з оптимізмом. У другому півріччі видаватимемо газету однозначно: є зобов’язання перед передплатниками. Тішимося тим, що червневий передплатний тираж порівняно з травневим не впав. На наступний рік також оголосимо передплату. Звісно, – війна, пов’язана з нею економічна криза… Але все-таки сподіваємося на краще. Після роздержавлення в нас три роки була акція: за власні кошти ми придбавали подарунки для річних передплатників. Зараз сподіваємося на те, що найбільш відданих наших читачів удасться зберегти.
