Україна несміливо і не у всіх областях починає послаблювати умови коронавірусного карантину. Поступово і регіональні медіа починають переходити від дистанційної до звичної роботи в редакції. Але більшість колег продовжують працювати в умовах жорсткого карантину.
А редакторів поряд з турботою про безпеку своїх співробітників усе частіше турбує думка про те, як зберегти видання після виходу з карантину, як провести передплату на друге півріччя-2020 і не провалити передплату-2021.
Про все це редактори локальних ЗМІ з різних куточків України говорили під час вебінару «Економічна стійкість українських ЗМІ», організованого НСЖУ у співпраці з Проєктом «Права людини для України» Програми розвитку ООН.
Марина ЖИВОТКОВА, редактор газети «Сельская новь» (Луганська область):
«Шукаємо і застосовуємо нові методи, на які, можливо, просто не звертали уваги, вважали їх не дієвими, не такими вигідними економічно»
– Якщо говорити про передплату в умовах карантину, то доводиться спостерігати деяке зниження активності наших людей. Зараз, наприклад, коли в умовах карантину на пошту можна заходити по одному-двоє, люди не хочуть чекати черги і йдуть додому. Тому ми вирішили йти до читачів самі.
Виділяємо на передплатну кампанію десь по одній годині на день. Наша менеджер з передплати склала графік, за яким журналісти, дотримуючись усіх правил безпеки, виїжджають редакційною машиною в певний район міста і розносять по поштових скриньках спеціально виготовлені класні листівки.
Щоб листівки не викинули, як непотріб, на них друкуємо актуальну інформацію (наприклад, календар городника на місяць або календар магнітних бур до кінця року). Тоді люди тримають цю листівочку під руками, а заодно не забувають, що треба передплатити газету, що дає таку цікаву інформацію.
Під час таких виїздів журналісти спілкуються з людьми, запитують, про що вони хотіли б прочитати. Запитуємо, наприклад: «З чого ви починаєте читати газету?». І для нас було відкриттям, коли довідались, що читають нашу газету не з першої сторінки, на яку ми витрачаємо багато сил і енергії, щоб вона була цікавою. Перша сторінка, виявляється, привертає увагу тільки в кіоску або на якомусь стенді. А найперше в газеті шукають інформацію про своє село, про свою громаду.
Виявляється, що чоловіки люблять і чекають в газеті кросворди, публікації розважального характеру. Добре заходять роз’яснення спеціалістів з різних тем. А головне – люди чекають інформації з місцевими новинами, тому вважаємо що за це треба братися ще активніше, достукуватися до кожної людини.
На жаль, тепер у людей не так багато коштів, людям іноді складно виділити сім гривень, щоб купити нашу «Сельскую новь» у кіоску або в магазині.. Одного разу мені розповідав чоловік, що він уже був п’ятим, хто читав газетний номер. Тобто хтось купує або передплачує газету, і газетні сторінки ходять з хати в хату.
Хочу сказати, що треба мати зворотний зв’язок. Якщо ви просто рознесете листівки або рознесете газети, це не забезпечить вам достойний рівень передплати. Треба, щоб люди з дня на день, з номера в номер бачили в газеті себе, бачили, що про них пам’ятають і що їхня думка важлива для редакції. Так маємо більше довіри : читачі розуміють, що в редакції працюють не бездушні люди, вони живуть тими ж проблемами, що й усі земляки.
Тож, якщо вони попросили опублікувати якісь поради, якийсь рецепт або розповісти про проблему (скажімо, про дірки на шляхах), це обов’язково має бути в газеті. Тоді газету передплатять. Хай це буде сьогодні лише кожний п’ятий житель, але завтра тираж може й збільшуватися.
Дуже добре приживається PDF-розсилка. Раніше ми робили це тільки для тих, хто живе далеко від Троїцького – в інших регіонах України, за кордоном. Зараз, коли впроваджено карантин, така передплата користується більшим попитом, бо вона вигідна фінансово: якщо передплата друкованої газети на місяць коштує 30 гривень, то PDF-розсилка – удвічі дешевше – 15 гривень на місяць.
Зараз передплатник зазначає в бланку платежу своє прізвище і електронну адресу, на яку відправляємо PDF сторінки. Намагалися встановити відповідну кнопку PDF передплати на сайті, але це не спрацювало: не всі знають, як нею користуватися. Тепер ведемо перемовини з Приватбанком і Ощадбанком, щоб передплатник міг перерахувати кошти через смартфон QR-кодом. Якщо з банками вдасться домовитися, опублікуємо QR-код на сайті і в газеті
Думаю, добре було б, аби була розроблена уніфікована форма для всіх редакції, щоб передплатнику було легко і доступно передплачувати електронні версії наших видань.
Нас трохи навіть здивувало, що під час карантину ми набрали передплатників інтернет-розсилки із сіл району, адже думали, що люди там мало користуються інтернетом. На таку розсилку стали підписуватися навіть ті люди, які передплачують друкований варіант. Кажуть, що друкований варіант може загубитися, не дійти до поштової скриньки, а інтернет варіант завжди в зазначений час надійде і буде під рукою.
А для нас це дає можливість заробляти кошти при мінімальних затратах. Адже ми не витрачаємо папір, гроші на друк, доставку, отже маємо фактично чистий прибуток.
Отже, давайте шукати якісь нові методи, на які, можливо, просто не звертали уваги, вважали їх не дієвими, не так вигідними економічно. Готові ділитися своїм досвідом, і хотілося б почути від інших про якісь невеличкі секретики виживання. Адже ми не суперники, ми колеги, всі робимо в своїх містах і містечках потрібну людям справу.
Світлана ЛЯШКО – головний редактор газети «Сарненські новини» (Рівненська область):
«Віримо, що лихі часи минуть, і знову люди бачитимуть в нас своїх друзів, партнерів».
– В умовах карантину роботу ми не припиняли, хоча дещо знизили обсяг видання – з 20 до 16 сторінок.
Проблеми? Такі ж, як у всіх: найперше – тимчасове зменшення реклами. У нас є такі рекламодавці, що дають заявку на рекламу і на декілька місяців, і на рік. І вони від нас не пішли, але на певний період призупинили подачу своєї реклами. Поточну рекламу і оголошення приймаємо по інтернет-ресурсах, як виняток – коли людина приходить в редакцію.
Болюча проблема – передплата. Хоча Укрпошта зазначає, що тиражі друкованих видань зменшилися на сім відсотків , всі ми знаємо, що це не так. З того часу, як Укрпошта почала свою «грандіозну реформу», ми втратили більше третини передплатників. Тепер з 11500 маємо тираж 7500 примірників, з яких 1500 – це роздріб. Під час карантину втрати стали ще відчутнішими.
Це сталося й тому, що в Сарнах ще кілька років тому успішно ліквідували кіоски преси. Не допомогли ні наші звернення до влади, ні звернення жителів міста; отримували відповідь, що повернення кіосків не буде через їхню збитковість.
Зараз продаємо газету в редакції (люди приходять до нас і забирають свій примірник), розвозимо її для продажу по супермаркетах. Раз на тиждень – у день виходу газети, в четвер, відкриваємо редакцію. Скупчення людей не буває, приходять по одному (кожен знає свою годину), в масках. Періодично проводимо дезінфекцію робочих місць і місць зустрічі з читачами.
Цікава ідея «ходіння в люди» в газеті «Сельская новь», що на Луганщині, але в нашому великому за площею районі розносити листівки по поштових скриньках досить непросто. Натомість до карантину ми кожного тижня журналісти виїжджали в села (а іноді це відстань 40-60 кілометрів) , збирали живі матеріали, які дуже подобаються читачам. Особливо цінують такі акції у віддалених селах, де люди йдуть на контакт, радіють, що про них не забуваємо.
Коли почали виходити з карантину, стараємось давати інформацію, як краще організувати цей процес, як краще організувати працю підприємцям, які на сьогодні у розпачі й озлоблені. Під час карантину накопичилося багато проблем, і на цьому тлі до журналістів не завжди адекватне ставлення, чомусь іноді в нас бачать людей, які хочуть нашкодити. Наприклад, коли наші журналісти ходили подивитись, як починають працювати ринки, вони отримали досить негативний досвід спілкування з жителями нашого міста.
Віримо, що лихі часи минуть, і знову люди бачитимуть в нас своїх друзів, партнерів.
З жовтня минулого року при підтримці агенції «Або» відкрили сайт «Сарни News.City». Правда, це змусило нас розширити штат і взяти на роботу ще людей, бо шістьом журналістам, що є в нашому штаті,випускати газету на 20 шпальтах і до цього ще вести сайт було досить важко. Тепер, в умовах карантину, нам трішечки складно, бо сайт поки що не вийшов на самоокупність. Але має дуже хороші відгуки користувачів щодо його інформаційного наповнення.
Хотіла б зазначити, що дуже на часі вебінари, започатковані Національною спілкою журналістів спільно з проєктом Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні. Бо зараз стало особливо відчутно, що ми сидимо по своїх редакціях, варимось у своєму колі, не маємо звичного для нас спілкування на семінарах, тренінгах. На вебінарі почула дійсно цікаві ідеї, які, можливо, втілюватимемо й у себе в редакції.
Ірина ЛУПЕЩЕНКО, головний редактор газети «Вісті Тепличчини» (Вінницька область):
«Виживаємо власними силами, але, скажу відверто, фінансового ресурсу нам вистачить тільки десь на місяць».
Не думаю, що ми чимось відрізняємось в економічному плані від інших редакцій. Тримаємося, як і багато інших у нашій області, на тих коштах, що вдалося зекономити дещо раніше. Отже,
Зараз на рівні губернатора області всім головам районних держадміністрацій була дана мудра порада – надати всім редакціям колишніх комунальних друкованих видань фінансову допомогу в розмірі 50 000 гривень як компенсацію за соціальну рекламу. Йдеться про висвітлення питань боротьби з корона вірусом, впровадження і дотримання карантину. Поки що відомостей, що виплати відбуваються, ями не отримували, але сподіваємось…
Розпочинаємо активну передплатну роботу. Уже сьогодні спілкуємося з нашими друзями – фермерськими господарствами, які, не вимагаючи ніяких для себе вигод у висвітленні, активно допомагають провести передплату. Ці люди розуміють, що ми працюємо на їхні громади, багато зробили для того, щоб у районі вже створилися дві ОТГ. Зокрема, коли йшов непростий процес організації ОТГ, наші журналісти возили опозиціонерів у інші райони, де об’єднані громади були вже створені і успішно діяли.
Журналістські будні поєднуємо з волонтерською роботою. Допомагаємо збирати кошти на протезування юнакові, який зазнав поранення на війні на Донбасі, і за нашої ініціативи уже зібрано близько 400 тисяч гривень. Зараз допомагаємо нашим лікарям – привозимо маски, захисні костюми.
І ще про одне.
Отримали лист від Укрпошти. У ньому йдеться про те, що Укрпошта пропонує нам авансування на подальші розрахунки у вигляді 40-відсоткової компенсації передплати до 19 червня; липень – будуть зовсім невеликі суми;і решта – 40 відсотків ми отримаємо аж до кінця серпня – початку вересня. Ми проводимо розрахунок, чи варто нам погоджуватися на такий крок, адже ситуація передплатна буде дійсно дуже важка. Дивимось, чи немає у цій пропозиції якихось підводних каменів: чи це жест доброї волі, чи це спроба чим більше скористатися нашими грошима.
Цей крок Укрпошти коментує голова НСЖУ Сергій ТОМІЛЕНКО:
Укрпошта не інформувала, чи запустили цей проєкт на місцевому рівні, але такі угоди – це певний компроміс. Всі пам’ятають, як Укрпошта затримувала розрахунки з місцевими виданнями передплаті, і тоді команда Ігоря Смілянського вигадала таку формулу, що вони на добровільних засадах
домовляються з газетами на три транші: перший – 40 відсотків за місяць до завершення передплати, потім невелика проплата, а далі відтерміновують проплату ще на два-три місяці.
Йти на таку угоду – справа кожного видавця. НСЖУ вимагає від Укрпошти, щоб, коли видавець не погоджується на такі умови трьох траншів, то пошта має до 20 липня, тобто як зазначено в контракті, віддавала кошти за піврчну передплату. Але, якщо погодитесь на їхні умови, то вони дійсно дадуть обіцяні 40 відсотків від тиражу.
