У зустрічі, що відбулася на базі Київського центру журналістської солідарності, взяли участь голова НСЖУ Сергій Томіленко, перша секретар НСЖУ і координаторка мережі центрів журналістської солідарності Ліна Кущ, голова Луганської обласної організації НСЖУ Андрій Шаповалов і журналісти області, чернівецький координатор Західноукраїнського центру журналістської солідарності НСЖУ Володимир Бобер.
Як зауважив координатор Київського ЦЖС Ілля Суздалєв, наразі проводиться низка зустрічей з журналістами прифронтових і деокупованих територій. Зокрема, вже відбулися такі зустрічі з колегами з Донецької та Херсонської областей, у ході яких обговорені нагальні проблеми і виклики, про підтримку ЗМІ цих регіонів.
Також він зазначив, що Луганська область вирізняється від інших прифронтових регіонів тим, що вона окупована більше ніж на 90 відсотків, через що луганські журналісти не мають ніякої можливості жити і працювати в своїх містах. Вони потребують допомоги, і їхні пропозиції щодо необхідної підтримки можуть стати аргументом при зверненні НСЖУ по допомогу від зарубіжних партнерів.
Зустріч відбувалася в форматі обопільно зацікавленого діалогу: луганчани говорили про свої проблеми, голова НСЖУ Сергій Томіленко і перша секретар Ліна Кущ інформували про роботу спілки та відповідали на запитання журналістів.
Так, голова НСЖУ Сергій Томіленко розповів про небачену солідарність міжнародних журналістських спільнот з українськими колегами, про те, як допомога зарубіжної журналістської спільноти дає можливість нашим медіа не втрачати стійкості і працювати в складних умовах широкомасштабної війни.
Голова НСЖУ зауважує, що українські журналісти, серед яких є чимало луганчан, роблять великий внесок в інформаційний спротив окупантам, доносячи до широкого загалу правдиву інформацію про нинішні події, про воєнні злочини окупанта, інформацію, що підтримує українців у нелегкі воєнні часи. І водночас доводиться говорити про те, що сьогодні перед переважною більшістю українських журналістів, і особливо – серед вимушених переселенців, стоїть проблема стійкості медіа, виживання в професії.
– НСЖУ відкрита до всіх запитів наших медійників. Ключовий пріоритет в роботі Національної спілки журналістів України – допомога колегам, які зазнають багато біди і проблем під час широкомасштабної російської агресії проти нашої країни, – наголосив Сергій Томіленко. – Всю допомогу, що отримуємо від міжнародних партнерів, ми одразу презентуємо редакціям, які найбільше її потребують. Зокрема, стараємося екстрено підтримати медійників, редакції або житло яких зруйноване чи пошкоджене в результаті ворожих обстрілів. Особлива увага – до проблем журналістів регіональних та локальних медіа, які об’єктивно мають менше шансів комунікувати з міжнародними донорами і отримати їхню допомогу.
Наші міжнародні партнери демонструють небачену солідарність з НСЖУ, сказав Сергій Томіленко. Спілка підтримує тісні контакти з національними асоціаціями журналістів європейських країн. Багато редакцій українських медіа і журналістів завдяки допомозі європейської журналістської спільноти отримали гранти від НСЖУ та інших українських журналістських організацій. Завдяки міжнародній допомозі більше тридцяти друкованих видань у прифронтових регіонах відновили вихід у світ.
НСЖУ старається донести до міжнародних організацій, що допоки в Україні триває гаряча фаза війни і допоки в Україні немає жодного безпечного для життя регіону, українська журналістика потребує зовнішньої партнерської підтримки. Але очевидно, що така підтримка не може бути безкінечною.
На жаль, останнім часом доводиться констатувати, що зарубіжні колеги не були готові до такого тривалого періоду широкомасштабної війни в Україні і до тривалих програм підтримки стійкості українських медіа.
Отже, НСЖУ розглядає міжнародну підтримку як ліки для хворого, що рятують життя в гострій фазі хвороби. В нашій ситуації міжнародна підтримка – це ті ліки, що допомагають журналістам залишатися в професії, зберегти стійкість медіа, мати час на те, щоб перебудувати свою роботу під умови воєнного часу і післявоєнного періоду.
– Раді вітати тих, хто приєднується до спільноти найбільшого в Україні незалежного журналістського об’єднання, – сказав Сергій Томіленко. – Але в умовах великомасштабної війни наші сервіси доступні не тільки членам НСЖУ, а всім журналістам, які потребують підтримки.
Зокрема, від початку великої війни НСЖУ передала журналістам надані закордонними донорами шістдесят ноутбуків, фотокамери. Ті, хто працює в гарячих точках, отримують аптечки, діє прокат захисного спорядження – надаємо каски і бронежилети. Організовуємо тренінги, семінари, вебінари, які допомагають орієнтуватися в подіях, зберігати стійкість медіа, вчать самозахисту і як надати постраждалим першу медичну допомогу тощо.
Наразі технічних засобів надходить від донорів усе менше. Але, розуміючи потреби українських медійників, Спілка старається це питання вирішувати й надалі.
– Варто тільки наголосити, що, коли пишете заявку на необхідну техніку, треба чітко аргументувати необхідність її надання. Тобто треба розповісти, на яку аудиторію працює ваше ЗМІ, чим зміст видання важливий для широкого загалу. Тоді нам легше аргументувати звернення до міжнародних донорів, – додав Сергій Томіленко.
Про всі сервіси Національної спілки журналістів України можна дізнаватися з сайту НСЖУ nsju.org, телеграм-каналу SPILKA.News, на сторінці НСЖУ у фейсбуці, де оперативно поширюється інформація про важливі новини і події з життя спілки, а також про гранти, конкурси, участь у яких дасть можливість отримувати кошти на професійну журналістську діяльність.
Розповів голова НСЖУ Сергій Томіленко і про мережу центрів журналістської солідарності. Діяльність цих дуже важливих під час широкомасштабної війни центрів, що працюють у Києві та ще в шести областях України,підтримується Міжнародною і Європейською федераціями журналістів та Штаб-квартирою ЮНЕСКО.
Як зазначає Сергій Томіленко, пріоритетні хаби працюють у прифронтових регіонах – Харкові, Дніпрі, Запоріжжі. Важливу роботу ведуть також ЦЖС у Львові, Івано-Франківську, Чернівцях. Тут завжди раді колегам: нададуть робочий простір, запросять до цікавих заходів, дадуть розраду небайдужим спілкуванням усім, хто звертається, з якої області не був би журналіст.
Інформував Сергій Томіленко і про те, що з початком широкомасштабного вторгнення почала діяти програма журналістського прихистку для українських медійників в Косово. Адмініструється ця програма німецьким Європейським центром свободи преси та засобів масової інформації (ECMPF).
Очільник Спілки зазначає, що це одна з найкращих програм, за умовами якої надаються житло в столиці Косово і стипендія в сумі 500 євро на місяць, організовується участь у різних навчаннях і заходах. Зокрема, за цією програмою перебувають в Косово і дві журналістки з Луганщини – Марина Животкова та Вікторія Кайдаш з Троїцького. І що дуже важливо – до них можуть приєднатися інші колеги, які хотіли б виїхати на певний час до Косова. НСЖУ готова надати відповідні рекомендації, а як це зробити краще, може підказати Марина Животкова.
– Вкотре говоримо про важливість роботи всіх українських медійників, а не тільки журналістів телемарафону «Єдині новини» на інформаційному фронті, в боротьбі з ворожою пропагандою, – наголосив Сергій Томіленко. – І з перших днів широкомасштабної війни НСЖУ лобіює на всіх рівнях створення Фонду підтримки українських медіа. Йшлося про це й під час зустрічі з міністром культури та інформаційної політики Ростиславом Карандєєвим. Ми розуміємо, що під час війни ресурс державного бюджету досить обмежений. Тому наголошуємо на тому, щоб уряд робив запит до міжнародних партнерів щодо підтримки української журналістики. Серед європейців є уряди (наприклад, Норвегія), де питання свободи слова і підтримки незалежної журналістики стоїть серед пріоритетних, і ці уряди можуть надати підтримку українським журналістам у справі відновлення і збереження стійкості медіа. Також ми пропонуємо в рамках Українського культурного фонду створити як пілотний проєкт спеціальну секцію підтримки прифронтових локальних медіа. Сподіваємося на позитивне рішення з боку уряду.
Про одну з актуальних ініціатив Національної спілки журналістів України розповіла її перша секретар Ліна Кущ, яка добре розуміє і відчуває всі проблеми луганських колег. Адже ще в 2014 році вимушена була виїхати з окупованого Донецька і фактично починати життя спочатку.
Сьогодні вона говорить про плани Спілки на довгострокову підтримку українських ЗМІ.
– Луганська область – яскравий приклад того, як журналістська спільнота протягом уже двох років змушена працювати дистанційно. Тому особливо радує бажання колег єднатися і виступати як єдина спільнота луганських журналістів, – сказала Ліна Кущ. – З кінця 2023 року НСЖУ просуває важливий меседж стосовно довгострокової підтримки українських журналістів: ми заявляємо, що будь-яка програма відновлення України і будь-які заяви про відновлення України обов’язково мають включати пункти і про відновлення медіа.
На жаль, всі програми відновлення України, що пропонував український уряд на конференціях у швейцарському Лугано, в Лондоні, а тепер у червні презентуватиме програму відновлення в Берліні, немає жодної згадки про відновлення українських медіа.
Медіа розглядають, як тих, що поширюватимуть інформацію в друкованих виданнях, на радіо і телебаченні. Та ніхто з урядовців поки що не говорить, що поряд з відбудовою зруйнованих російськими військами інфраструктури і підприємств, закладів освіти і медицини тощо у регіонах треба відновлювати українські ЗМІ.
– Але, щоб висвітлювати відновлення України, треба спочатку відновити українські медіа. І щоб привернути увагу міжнародних донорів до цього питання на конференції в Берліні, до ініціативи НСЖУ мають приєднатися широкі кола наших журналістів. Це й буде довгострокова підтримка українських медіа, – наголосила Ліна Кущ.
Також вона запропонувала луганським журналістам записати короткі, буквально на 30-40 секунд, відео – історії про те, як, наражаючись на небезпеку, вони виїжджали з тимчасово окупованих територій, всіма силами стараються залишатися в професії.
Такі відео в НСЖУ зберуть воєдино з субтитрами англійською мовою, і вони найкраще донесуть до зарубіжних донорів, чому без підтримки зовні українські ЗМІ не зможуть вижити і працювати далі.
*****
Як війна руйнує не тільки будинки, підприємства, енергосистему, а й людські життя, яка складна ситуація в медіа середовищі, можна судити з виступів учасників зустрічі – журналістів Луганської області.
Зокрема, голова Луганської обласної організації НСЖУ Андрій Шаповалов каже:
– Говорити сьогодні про повноцінну роботу обласної спілки немає ніякої можливості, бо журналісти, які до великої війни працювали в ЗМІ Луганщини, сьогодні роз’їхалися, хто куди мав можливість. Багато хто виїхав за кордон, багато хто мешкає в Україні, але точних відомостей про місця перебування більшості наразі встановити не представляється можливим. Втрачено навіть зв’язок з відповідальним секретарем обласної організації».
Андрій Шаповалов вдячний НСЖУ за увагу до проблем луганських медійників і попри всі організаційні складнощі готовий до співпраці з головним офісом НСЖУ, Центрами журналістської солідарності у вирішенні всіх питань об’єднання та підтримки колег.
Видавець «ТЕЛЕгазети» з Луганщини Дмитро Кліманов двічі втрачав редакцію: у 2014 році в Кадіївці, від сепаратистів, а затим у лютому 2022 року в Старобільську, коли релоковане видавництво знову опинилося на тимчасово окупованій території. І він знайшов сили втретє почати все спочатку: в квітні 2022 року видавництво відновило роботу сайту «ТЕЛЕгазети». Відтак широка аудиторія, в тому числі й мешканці і на окупованих територіях, продовжують отримувати об’єктивні новини від видання, яке добре знають і якому довіряють.
Під час цієї зустрічі в НСЖУ видавець розповів:
– Без донорської допомоги зарубіжних партнерів ми б давно припинили своє існування. Та, на жаль, нині все більше відчуваємо, як ця донорська допомога скорочується. Тому хотілося б почути, чи є якісь конкретні дії держави на підтримку українських медіа, що ведуть мовлення на тимчасово окуповані території? Адже, якщо найближчим часом держава не ухвалить ключових рішень щодо допомоги локальним медіа й виданням з окупованих територій, уже восени відновлювати буде нікого, більшість цих медіа припинять своє існування.
Ще один з учасників зустрічі – Олександр Забродін – напередодні широкомасштабного вторгнення працював у Сєверодонецьку, на «Суспільне Донбас». З початком активних бойових дій він змушений був переїхати з сім’єю спочатку до Черкас, потім до Запоріжжя. Тепер журналіст працює у виданні «Свій дім» мережі редакцій АБО, висвітлює проблеми людей, які через агресію російського ворога втрачають здоров’я, житло, можливість працювати. Каже, що останнім часом він і його колеги стараються знаходити більше позитиву, щоб підтримати серед людей віру в перемогу, в те, що все відбудуємо і життя налагодиться.
Його власна проблема – техніка для роботи. Коли, рятуючись від окупантів, екстрено виїжджали із Сєверодонецька, все майно, в тому числі і комп’ютер, довелося залишити вдома. Журналіст розповів, що завдяки допомозі продюсера Суспільне Донбас Олександра Марченка, який нині воює в лавах ЗСУ, він отримав ноутбук від Інституту масової інформації.
І тут же зауважує, що після двох років напруженої експлуатації ноутбук «видихається», отже, проблема робочого комп’ютера з усією очевидністю постає знову. Отже, його цікавлять грантові програми, що можуть підтримати, дати можливість отримати ресурси для подальшої роботи в журналістиці.
Ділиться ще одним наболілим:
– Одна з моїх проблем як вимушеного переселенця – недостатнє коло спілкування в журналістському середовищі Запоріжжя, де зараз мешкаю. Іноді хочеться поділитися думками з колегами або навіть просто сходити на дружню каву. А як увійти в запорізьке журналістське середовище, не знаю.
Тому Олександр з інтересом сприйняв інформацію про роботу Запорізького центру журналістської солідарності, де він зможе знайти дуже потрібне йому спілкування з колегами, долучитися до цікавих справ, бути в курсі всіх подій журналістської спільноти Запоріжжя, до якої він тепер належить.
Говорив луганський журналіст і про нещодавно прийнятий Верховною Радою та підписаний Президентом України закон про мобілізацію. Його цікавить, які передбачаються дії щодо журналістів, чи є в НСЖУ якісь конкретні напрацювання, рекомендації, поради в цьому питанні.
Відповідаючи на запитання щодо мобілізаційних процесів, Сергій Томіленко зазначив, що через певні організаційні питання говорити на цю тему поки що трохи не на часі. І розповів, що поряд з допомогою цивільним журналістам НСЖУ все більше уваги приділяє підтримці колег, які служать у лавах ЗСУ.
– Розвиваємо лінію підтримки прес-офіцерів: передаємо їм для роботи фотокамери і ноутбуки, організували збір коштів на два автомобілі для прес-офіцерів. Один з цих автомобілів уже переданий у район Соледара, другий невдовзі буде направлений прес-офіцерам у район Дружківки, Часового Яру, – повідомив очільник НСЖУ.
Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
