Ольга Степан’ян – черкаська фотографиня, яка знімає в стилі ню та на межі сюрреалізму. Вона любить створювати тематичні чорно-білі фото за особистими особливими ідеями, які спершу замальовує ручкою. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Ольга Степан’ян почала волонтерити. Перетворюючи власні фотографії на постери, вона продає їх і в такий спосіб збирає кошти на закупівлю оклюзійних наліпок для бійців ЗСУ (така наліпка призначена для перешкоджання потраплянню повітря в рану і для надання першої невідкладної медичної допомоги постраждалим). Матеріал про мисткиню вийшов на сайті «Прочерк» у межах проєкту НСЖУ «Ми з України!».
«Того ранку ми з подругами зустрілися в кав’ярні у центрі міста недалеко від автостанції. Сидимо, п’ємо каву і мовчимо. Говорити не хотілось. І в цей момент повз нас проноситься натовп людей із 30 і всі з валізами. Потім подивилися в іншу сторону, там теж були люди з валізами. Ми зрозуміли, що люди тікають, – розповідає Ольга про ранок 24 лютого. – Психологічно це було тяжко усвідомлювати. Це видовище мене вразило, я дуже добре запам’ятала той момент. Ми провели наляканих незнайомців поглядом, і я сказала дівчатам: «Я нікуди не поїду». Тут моя земля, мій дім. Якщо всі поїдуть, що тут буде? Але я розумію тих людей. Наприклад, мами з дітьми в першу чергу думають не про своє життя. У разі повітряної тривоги я вночі встала і швидко спустилася в укриття, а коли у тебе є дитина – це у рази складніше».
Справлятися зі стресом у перші місяці війни Ользі Степан’ян допомагало волонтерство. Спершу жінка почала допомагати у гуманітарному центрі Черкаської міської ради.
Після двох місяців волонтерства у гуманітарному центрі Черкаської міської ради, коли влада почала закликати людей повертатися до роботи задля підтримки економіки, Ольга Степан’ян знайшла собі заміну і почала знову фотографувати. Спершу індивідуальних фотозйомок майже не було, і жінка фотографувала об’єкти на замовлення будівельної компанії.
У вересні відкрила студію у центрі міста, де в день проводить фотозйомку, а ввечері її подруга проводить заняття із йоги. У приміщенні переважають світлі тони, проте увагу привертають яскраві акценти: жовті двері та тумбочка, зелені полиці та килим.
«Моя знайома, яка збирає гроші на машини та «переганяє» їх, запропонувала мені збирати кошти на закупівлю оклюзійних наліпок. Перший збір я оголосила у себе на сторінці в Instagram, його закрили легко й швидко. Потім у людей ставало менше грошей і відповідно вони менше донатили. Я зрозуміла, щоб людям було цікавіше, потрібно щось пропонувати – почала друкувати свої постери. Спочатку я перераховувала усі гроші на наліпки, потім зрозуміла, що не витягую фінансово, адже фото потрібно друкувати, замовляти паспорту.
Постери коштують 1500 грн, якщо людина хоче з рамочкою, то додатково оплачує рамку. Мої роботи купують люди із різних міст України, відправляю їм поштою. Раніше продавала не всі свої роботи, наразі майже всі. 50% від вартості перераховую на допомогу військовим», – розповіла світлярка.
Ольга не підраховує, скільки постерів їй вдалося продати, проте зазначила, що це точно більше 50. Каже, що наразі для неї найбільшою радістю є новини про те, що ЗСУ звільнили нові населені пункти.
Нагадаємо, що проєкт НСЖУ «Ми з України!» покликаний розповісти широкій аудиторії про героїзм простих людей у часи війни. До нього можуть долучитися усі ЗМІ.
