Дорогі колеги, друзі! Шановна журналістська родино!
Третій рік поспіль День журналіста відзначаємо в умовах повномасштабної війни, яку спричинила збройна агресія російської федерації. В умовах, коли гучні сирени і перебої з енергопостачанням, вибухи внаслідок ракетних атак і щоденні прощання з захисниками на центральних площах наших міст не дають будь-кому з нас, навіть в умовному тилу, ні на мить забути, в який час живемо.
Час надскладних випробувань.
Час важких втрат.
Час невимовного болю.
І — час становлення вільної незламної української нації, рівноправної в сім’ї європейських народів, на політичній мапі цивілізованого світу, вільного від російського зла.
Мусимо пройти це горнило випробувань. Мусимо бути згуртованими, щоб стати сильнішими.
Щоб перемогти.
Вся робота Національної спілки журналістів України в умовах повномасштабної війни щодня спрямована в одному напрямку — це допомога журналістам, які перебувають на фронті, і підтримка колег, які продовжують виконувати свою суспільно важливу і відповідальну місію в тилу.
Хто як не Спілка має першою простягнути руку підтримки військовим журналістам, які документують воєнні злочини рашистів і розповідають усьому світові правду про протистояння наших сил оборони російській військовій агресії?
Хто як не Спілка має закумулювати всі можливі ресурси від міжнародних донорів, аби підтримати щонайбільше місцевих друкованих медіа у прикордонних, прифронтових та деокупованих регіонах — там, де свіже правдиве українське слово справді на вагу золота?..
Хто як не Спілка має почути кожного колегу, подбати про кожного — чи то допомогою через мережу Центрів журналістської солідарності, чи то навчальною підтримкою, чи простим людським теплом, увагою, які нині, під час війни, цінуються по-особливому?..
І ми це робимо. Робимо щодня і будемо робити.
Разом, єдиною командою — від центрального офісу до первинної організації.
Війна зробила нас вразливішими — і водночас незламнішими, згуртованішими. Ми щодня бачимо горе і щодня по-особливому відчуваємо цінність життя. І робимо — кожен на своєму місці й у міру власних можливостей — все для того, щоб життя перемогло смерть, добро перемогло зло, свобода взяла гору над тиранією. А українські журналісти і українська журналістика вийшли з цих випробувань єдиними, сильними і непереможними.
Звісно, в ці дні наші найперші вітання линуть на передову, до колег, які зі зброєю в руках захищають незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Завдяки вашому щоденному подвигу в умовно безпечних регіонах продовжують виходити газети й випуски новин, відбуваються події, розповіді про які наповнюють новинні стрічки інтернет-сайтів і соцмереж, навчається майбутнє покоління журналістів.
Низький уклін вам, колеги. Наші думки, наші серця — з вами. Все, що ми можемо і зможемо зробити для вашої підтримки, робитимемо щодня.
Наш постійний пріоритет — підтримка колег у погонах. Гідні умови праці для пресофіцерів — те, над чим працюватимемо і далі. Автомобілі й техніка, які завдяки солідарній підтримці журналістської спільноти й благодійників уже вдалося передати вам на передову — це лише початок. Попереду — нові збори, і наша підтримка колег у погонах триватиме до самої перемоги.
І надалі першочергова увага — звільненню журналістів, які перебувають у російському полоні. Буквально днями говорив про це з представниками штаб-квартири Червоного Хреста та дипломатами у Женеві. Всі можливості міжнародного тиску нами будуть використані для того, щоб кожен і кожна повернулись додому.
Відновлення медіа на прифронтових і деокупованих територіях — предмет нашої особливої турботи. Кожна міжнародна програма підтримки відновлення України потрібна містити медійну складову. Місцеві медіа — така сама критична інфраструктура як водогони, газопроводи та лінії електропередач. В усіх комунікаціях із міжнародними донорами та вітчизняними високопосадовцями ми послідовно й неухильно відстоюватимемо пріоритетність підтримки місцевих медіа, передусім там, де вони є чи не єдиним доступним і перевіреним джерелом інформації, важливим показником української присутності, невід’ємним елементом національної інформаційної безпеки.
Низький уклін ветеранам журналістики. Це на ваших плечах стоїмо ми, молодші покоління медійників. Оточити вас увагою і турботою — наш обов’язок. Цінуємо, що нині на інформаційній передовій журналісти-ветерани стоять пліч-о-пліч із молодшими колегами, авторами цифрового контенту. Така єдність поколінь, сплав досвіду та енергії — сила Спілки. Ми й надалі працюватимемо над поповненням наших лав, згуртуванням різних поколінь журналістів навколо спільних для нас цінностей.
Друзі, символічно, що напередодні цьогорічного Дня журналіста офіс Європейської федерації журналістів у Брюсселі прикрасив наш синьо-жовтий прапор. Я особисто мав нагоду передати його президентці ЄФЖ Майї Север під час нещодавніх Щорічних зборів Федерації у Приштині. Цей прапор підписали колеги з Харкова, Ізюма, Слов’янська, Краматорська та Києва, і тепер він щоразу супроводжуватиме переговори та зустрічі в офісі Європейської федерації журналістів. Упевнений: підтримка і солідарність європейських колег із українськими журналістами лише міцнішатиме. І ми ітимемо до перемоги лише разом.
Переможного настрою нам, колеги! З Днем журналіста!
Журналісти — важливі!
Вічна пам’ять Героям!
Слава Збройним Силам України!
Слава Україні!
Сергій ТОМІЛЕНКО, голова Національної спілки журналістів України.
