«Нарешті цей день настав… В нашій Спілці журналістів на Хрещатику я потис руку Владиславу Єсипенку. На волі… Владислав – той самий журналіст, за якого ми боролися майже чотири роки. Того, чию свободу ми вимагали на міжнародних форумах, чиє ім’я ми несли на плакатах, чию історію розповідали світу. Разом із колегами із “Радіо “Свобода”, з “Крим.Реалії”, разом із рідними та близькими, разом із правозахисниками…»
Про це голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко написав у дописі в соціальній мережі.
Владислав пройшов коридорами Спілки як людина, яка повернулася з пекла. Сергій Томіленко показував йому Центр журналістської солідарності, три міжнародні фотовиставки – про війну, про роботу воєнкорів, про солідарність із полоненими колегами. А потім дістав журнали та буклети, які Спілка видавала в солідарність із Єсипенком.
Але найбільше Владислава зворушила листівка з малюнком його доньки Стефанії. Дівчинка намалювала свою мрію – тата і маму поруч із собою. Простий дитячий малюнок, який став символом незламності та надії.
У книзі почесних гостей Спілки Владислав залишив короткий запис: «Дуже радий був відвідати нашу Спілку журналістів. Ви робите дуже важливі справи щодо допомоги, підтримки та повернення з російських в’язниць наших патріотів! Боротьба триває!»
«Для нас це велика честь – зустрічати Владислава Єсипенка і як лауреата нашої Національної премії України за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка, – додав Сергій Томіленко. – Дякую всім, хто підтримував Владислава ці важкі роки. Дякую міжнародній спільноті, що не забувала про нього. І дякую самому Владиславу – за те, що вистояв. Журналісти важливі!»
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: