Інформаційна війна є значною невід’ємною частиною агресії Росії проти України. Про це йшлося в середу, 1 березня, під час британсько-українського вебінара, присвяченого річниці російського повномасштабного вторгнення.
Модератором виступив Джон Віттінгдейл – член британського парламенту з 1992 року, міністр у справах культури, ЗМІ і спорту (2015-2016), голова «групи дружби» з Україною в Парламенті Великої Британії.
– Я нещодавно повернувся із Парламентської асамблеї ОБСЄ, яка проходила у Відні і де йшлося про злочини Російської Федерації в Україні, – сказав пан Віттінгдейл. – Одне з питань, яке обговорювалося, стосувалося журналістів. Я знаю про жахливі події, які вже відбулися, загибель десятків журналістів. Ми уважно слідкуємо за цими серйозними аспектами війни в Україні.
Джон Віттінгдейл зазначив, що Велика Британія робить усе можливе для України, в тому числі й у питаннях розслідування військових злочинів російських військових в Україні. Він підтримав ідею створення спеціального трибуналу для покарання воєнних злочинців.
– Головна мета нашої зустрічі – боротьба з безкарністю, – наголосив один із спікерів вебінара голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. – Сьогодні головним джерелом порушень прав журналістів і наступів на свободу слова в Україні є Росія, яка розв’язала цю кровопролитну війну в центрі Європи. Закликаючи до справедливості, ми підтримуємо ініціативу створення трибуналу проти Путіна. І особливо наголошуємо на необхідності запровадження спеціального трибуналу проти Росії за розпалювання воєнної пропаганди та військові злочини проти журналістів і ЗМІ.
Як наголосив Сергій Томіленко, російські військові майже не приховують, що мішенню своїх обстрілів і атак вважають українських журналістів. З початку війни окупанти знищили щонайменше 50 працівників медіа, доля ще кількох залишається невідомою. Цим, однак, наслідки російської агресії для української журналістики не обмежуються. Працівники медіа – серед тих українців, які були змушені стати переселенцями, втратили житло, можливість заробляти на життя улюбленою професією. Українські журналісти переживають величезний психологічний стрес.
– Ми не були готові до всього цього. Але завдяки хоробрості та стійкості працівників медіа з України та інших країн, завдяки солідарності наших іноземних колег, Міжнародної і Європейської федерацій журналістів, ЮНЕСКО, фонду «Справедливість для журналістів» та ряду міжнародних організацій, ми змогли частково витримати першу хвилю викликів воєнного часу, – сказав Сергій Томіленко.
Через мережу Центрів журналістської солідарності НСЖУ допомогла 2 тисячам медійників, які потрапили в біду. А для тих колег, які їдуть працювати на фронт та на деокуповані території, НСЖУ організувала пункти безкоштовного прокату засобів захисту: бронежилетів, касок, тактичних аптечок.
– Сьогодні всім нам важко уявити світ без цифрових гаджетів. Але цифровий світ закінчується там, де вежі мобільного зв’язку та електромережі руйнуються артилерією та ракетами окупантів, – наголосив Сергій Томіленко. – На деокупованих територіях кажуть, що під час російської окупації основним джерелом відносно правдивої інформації для людей були зустрічі на місцевих ринках. Ті, в кого були радіоприймачі на батарейках, розповідали іншим те, що чули з Києва. Натомість російська пропаганда створила для людей абсолютно спотворений інформаційний світ, у якому Київ та інші великі міста окуповані росіянами, Україна пала, а Захід благає у Кремля пощади.
Тому НСЖУ доклала максимум зусиль для повернення українських ЗМІ на деокуповані території. Там, де немає телебачення чи Інтернету, справжнім джерелом інформації має бути газета. Наразі за допомоги Спілки на деокупованих та прифронтових територіях відновлено загалом 20 місцевих газет.
Сергій Томіленко наголосив на важливості збереження українських медіа, адже вони забезпечують мільйонам українців доступ до правдивої і оперативної інформації. Натомість, від початку війни припинила свою роботу третина українських ЗМІ. Тому НСЖУ закликає українських урядовців у партнерстві з урядами інших країн утворити Фонд розвитку українських медіа, який наповнювався б ресурсами із різних джерел і служив би джерелом стійкої системної підтримки медіа у цей важкий час.
Своїми враженнями від 4,5 місяців роботи в окупації поділилася головна редакторка онлайн-видання «Кавун.City» з Херсона Євгенія Вірлич.
– Сьогодні – річниця повної окупації нашого міста росіянами, – сказала вона. – Ми згадуємо тих наших земляків, які намагалися, не маючи жодної зброї, зупиняти російські танки… Окупанти з перших днів розпочали переслідування всіх проукраїнськи налаштованих жителів міста. Вони мали в своєму розпорядження списки журналістів, публічних осіб, активістів. Ходили по їхніх домівках, викрадали людей, і багато хто з цих викрадених досі залишається в полоні.
Євгенія Вірлич розповіла, що, працюючи в окупованому Херсоні, мусила переховуватися в квартирах знайомих, які поїхали з міста раніше. Суттєву допомогу в роботі їй надали НСЖУ та міжнародні фінансові донори. Нарешті і Євгенії довелося виїхати. А коли після визволення Херсона вона побувала вдома, то сусіди розповіли, що окупанти декілька разів приходили до неї, розшукуючи журналістку. Євгенія додала, що їй пощастило більше за багатьох інших херсонських колег, таких як Анжела Слободян і Жанна Кисельова, які багато днів провели в російській неволі.
Генеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Гутьєррес нагадав, що першого від початку масованої агресії українського журналіста Євгенія Сакуна було вбито під час ракетного обстрілу Київської телевежі рівно рік тому, 1 березня 2022 року. Відтоді жертвами окупантів стало ще багато журналістів, при цьому загарбники цілеспрямовано відкривали вогонь по автомобілях із маркуванням «Преса». Російська ліквідація журналістів дійшла до того, що 30 травня вони вбили французького журналіста Фредеріка Леклерка-Імхоффа, який знімав евакуацію цивільного населення на Луганщині.
– Відповідно до міжнародного права журналіст має бути захищеним як цивільна особа, навіть якщо він працює з військовими, – наголосив Рікардо Гутьєррес. – Воєнні злочини проти цивільних мають бути розслідувані й заслуговують найбільшого покарання. Журналісти документують ці злочини, тому їхня безпека особливо важлива.
Рікардо Гутьєррес додав, що НСЖУ та Міжнародна і Європейська федерації журналістів зібрали десятки історій журналістів, яких били, катували і вбивали росіяни. Ці злочини повинен розглянути міжнародний спеціальний трибунал, діяльність якого має доповнити розслідування Міжнародного кримінального суду ООН. У компетенції спецтрибуналу мають бути злочини режимів Путіна і Лукашенка. Створення такого спецтрибуналу підтримали Європейський парламент, Рада Європи, НАТО та багато державних установ у Європі та Великій Британії. Рікардо Гутьєррес наголосив, що питання про спецтрибунал буде розглянуто й на щорічній конференції ЄФЖ у травні.
Генеральний секретар ЄФЖ додав, що рік тому, коли розпочалася масована агресія росіян, європейські колеги розглядали способи евакуації журналістів із України. Але українські медійники сказали, що бажають залишитися і виконувати свої професійні обов’язки вдома. Тоді ЄФЖ спрямував свої зусилля на підтримку створення в Україні Центрів журналістської солідарності НСЖУ.
Політична радниця та доцентка Київського університету імені Бориса Грінченка, членкиня програми «Scholar at Risk» в Астонському університеті Вікторія Вдовиченко звернула увагу на три ключові моменти.
По-перше, це документування злочинів окупантів в Україні, які мають масовий характер і мусять бути покарані.
– Людям потрібно знати, що ці речі відбуваються в Європі в ХХІ столітті, тоді як у наш час такого не мало б статися на жодному континенті планети, – наголосила Вікторія Вдовиченко.
По-друге, це протистояння дезінформації, яке особливо важливе напередодні виборів до Європейського парламенту.
– Дезінформація, подібно до ракет, убиває українців щодня. Росія побачила, що ми єдині, й докладає чимало зусиль, щоб зруйнувати нашу єдність, – сказала Вікторія Вдовиченко.
По-третє, не може бути безкарності злочинів. Хоча злочини є масовими, «люди не повинні перетворюватися на цифри», важливо зберегти пам’ять про кожного, показати обличчя кожного і кожному повернути справедливість і гідність, навіть після смерті.
Українсько-британський вебінар «Україна: свобода медіа, дезінформація та ефективність закликів до відшкодування» організовано лондонським фондом «Справедливість для журналістів», британським аналітичним центром «Центр зовнішньої політики» та Національною спілкою журналістів України.
Інформаційна служба НСЖУ
