Завдяки Національній спілці журналістів України та її міжнародних партнерів 32 локальні газети відновили свою роботу на прифронтових територіях. Від Василя Мирошника, який щотижня долає 400 кілометрів небезпечними дорогами, щоб доставити свою газету «Зоря + Вісник Богодухівщини» на Харківщині, до Світлани Карпенко, яка особисто розносить «Трудову славу» мешканцям Оріхова під постійними обстрілами – ці журналісти продовжують свою місію за життєво важливої підтримки Центрів солідарності НСЖУ. Центри, створені за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів і ЮНЕСКО, надають комплексну допомогу: від захисного спорядження та коворкінгів під час блекаутів до професійних тренінгів і психологічної підтримки. Для багатьох прифронтових видань ця мережа стала ключовою опорою у підтриманні їхньої діяльності та служінні своїм громадам.
Місцева газета – символ боротьби та стійкості
Невеликий редакційний колектив «Путивльських відомостей» з прифронтового Путивля на Сумщині ні на день не припиняв випускати газету. Навіть на початку повномасштабного вторгнення, коли частина району була окупована, і не було можливості відправити номер у друкарню, його надрукували на принтері, і розклеїли по місту. Нині тираж газети – 700 екземплярів. Це не довоєнний показник – тоді було майже 3000 примірників, однак, це нині добрий результат, адже більше половини жителів громади виїхали у безпечні місця з постійно обстрілюваної території, поряд ідуть бойові дії, прилітають КАБи.
— Мерзнуть руки під час роботи за комп’ютером у редакції. Адже ми працюємо в будівлі, якій понад сто років, і яка опалюється дровами. А ще справжньою бідою стали часті й тривалі відключення світла. Але Спілка надала нам ноутбук, і це нам забезпечило автономну роботу у періоди, коли надовго відключають світло. Та працюємо більше вдома. Але треба комусь бути й у редакції – люди приходять до нас з оголошеннями, вітаннями, рекламою. Це для нас єдиний спосіб заробити, а отже, вижити, і розповідати жителям громади, які залишилися вдома, про те, що відбувається, про те, як жити у контексті війни, – розповідає Тетяна Каушан, головна редакторка газети «Путивльські відомості».
Секретар НСЖУ, медіатренер та засновник Школи універсального журналіста Віталій Голубєв відзначив високу мотивацію у журналістів з реформованих редакцій. За його спостереженнями, особливо це помітно на прифронтових та деокупованих територіях, де медійники активно опановують цифрові платформи та нові формати роботи.
За даними НСЖУ, у кожній четвертій редакції, що виходять на прифронтових та деокупованих територіях України, над створенням газети працює 1-2 людини. Середній відсоток падіння доходів редакцій – майже дві третини. Середній розмір заробітної плати (там, де її взагалі виплачують) – у межах 8 тисяч гривень. Лише завдяки самовідданій праці медійників ці газети взагалі виходять. Але вони мають авторитет серед читачів. Те, що люди видання чекають і читають, свідчить про те, що локальна друкована преса необхідна на прифронтових територіях, більше того, через відсутність світла і зв’язку подекуди саме газети залишаються для жителів цих територій чи не єдиним джерелом об’єктивної правдивої інформації.
Internews Network оприлюднила результати щорічного опитування, яке проводилося з травня по липень 2024 року і виявило значні зміни у медіаспоживанні українців. Це опитування показало, що регіональні журналісти зберігають довіру аудиторії. Українці, особливо внутрішньо переміщені особи, віддають перевагу місцевим газетам і радіо для отримання локальних новин.
– Люди сприймають ці видання не лише як медіа, а й як символ України. Місцева газета – це символ боротьби та стійкості. Вона нагадує людям, що про них не забули, що Україна з ними навіть у найважчі часи. Медіа продовжують виконувати свою велику місію в часи війни – це опір ворожій пропаганді, інформування про важливі події, надихання українців і висвітлення подвигів наших героїв. Але наразі у форматі величезного інформаційного волонтерства, – зауважив голова НСЖУ Сергій Томіленко.
Велике значення місцевих медіа відзначають і міжнародні експерти.
–У багатьох прифронтових містах і селах відсутність електрики та мобільного зв’язку надала нового значення їхній місцевій друкованій пресі, якій вони довіряли, бо знали її краще, ніж великі національні українські медіа, які рідко потрапляють у ці райони, – звернула увагу медіатренерка Fondation Hirondelle Сабра Айрес.
– Найголовніше – це підтримувати наш етичний кодекс, бути професіоналом і розповідати правду. Навіть якщо особливо складно зберігати об’єктивність: коли йдеться, приміром, про репортажі з Бучі, – підкреслила президентка Європейської федерації журналістів (EFJ) Майя Север.
Відновлено роботу 32 локальних медіа
Тож Національна спілка журналістів через свою мережу Центрів журналістської солідарності, створену в квітні 2022 року за ініціативою НСЖУ за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО, прагне надати ефективну підтримку прифронтовим медіа.
– Для росіян незалежні медіа та професійні журналісти є цілями воєнного наступу. Нам вдалося створити дієву систему підтримки через мережу Центрів журналістської солідарності НСЖУ, яка допомагає медійникам продовжувати свою важливу роботу. Адже Українська преса на прифронтових і деокупованих територіях є символом об’єднання, віри, натхнення українців до боротьби і перемоги, –– Зараз на прифронтових територіях, де є проблеми з комунікаціями, традиційні друковані медіа, яким довіряють місцеві жителі, отримують друге дихання, – підкреслив голова НСЖУ Сергій Томіленко.
Мережа ЦЖС має низку інструментів підтримки локальних медіа:
- організовує заходи безпеки
- надає можливість працювати у коворкінгах під час блекаутів
- надає медійникам захисне обладнання – бронежилети, шоломи, аптечки
- допомагає відновлювати регіональні газети
- співпрацює з підрозділами ЗСУ щодо військової акредитації журналістів
- організовує тренінги з професійного зростання та підвищення стійкості медіа
- організовує заходи з підтримки ментального здоров’я
- допомагає журналістам, що потрапили в біду
- допомагає у релокації медіа з небезпечних територій.
Завдяки ініціативі Національної спілки журналістів України з відродження прифронтових газет вдалося відновити роботу 32 локальних друкованих видань на прифронтових територіях. Для більшості з них це була єдина можливість утримати видання на плаву. Редактори майже всіх цих газет зауважують, що без допомоги міжнародних фінансових донорів були б змушені закритися.
Також НСЖУ через мережу Центрів журналістської солідарності надала низці прифронтових медіа засоби для роботи – ноутбуки, павербанки, роутери тощо.
На це звернув увагу і медіатренер Української академії преси Андрій Юричко. Він підкреслив, що газети на прифронтових територіях шукали нові шляхи комунікації з читачами через соцмережі, адже бази підписників залишилися на окупованих територіях. Серед показових прикладів видань, яким вдалося швидко відновити роботу завдяки підтримці Спілки, є херсонська газета «Новий день», яку навіть в умовах окупації доставляли читачам: зі Львова до Миколаєва «Новою поштою», а далі волонтерами та військовими до Херсона.
–Люди потягнулися до тих, кому довіряли. І тут не про «зареєструвався на Ютубі, створив Фейсбук-сторінку». Це авторитет, який регіональні колеги виборювали десятиліттями,– підкреслив Андрій Юричко.
– Я подавала заявки на отримання грантів, але отримувала відмови, й навіть не сподівалася на відновлення виходу «Вперед». Але за підтримки НСЖУ ми відновили друк нашого видання. Це було справжнє диво. Завдяки інформації з газети «Вперед» багато бахмутян дізналися, як можна евакуюватися з міста, де роздають пічки-буржуйки, гуманітарну допомогу, куди звертатися за отриманням державних послуг. Багатьом ця інформація врятувала життя, – зауважує Світлана Овчаренко.
Оріхівська газета «Трудова слава» Запорізької області, яка призупинила свій вихід із початком повномасштабного вторгнення РФ, а журналісти, яким довелося виїхати із зруйнованого Оріхова, продовжили інформування читачів у соцмережах. У квітні 2023 року газета відновила вихід друкованих номерів.
– Це стало можливим завдяки Національній спілці журналістів України, завдяки створеній нею за допомоги зарубіжних партнерів мережі Центрів журналістської солідарності НСЖУ і визначення одним з пріоритетних напрямків роботи відновлення виходу і підтримку місцевих друкованих медіа на прифронтових територіях. Адже широкомасштабне вторгнення, постійні важкі бої вздовж лінії зіткнення, бомбардування і обстріли спричинили закриття тут практично всіх друкованих медіа. А відсутність світла, зв’язку, Інтернету залишила мешканців цих територій без електронних засобів зв’язку, а отже, без актуальної і об’єктивної інформації. Тож друковані медіа стали єдиним її джерелом, – каже головна редакторка Світлана Карпенко, яка знайшла прихисток у Запоріжжі.
У перший день війни – 24 лютого 2022 року – вимушено припинила роботу редакція газети «Вісті Зміївщини» на Харківщині. Відповідальна редакторка Тетяна Логвіна врятувала техніку та документи, і на громадських засадах підтримувала сайт видання. А 27 грудня 2022 року за підтримки НСЖУ вийшов перший післявоєнний номер газети. Протягом 2023 року редакція працювала стабільно завдяки гранту та договору із Зміївською міською радою. Нині 94-річна газета продовжує інформувати громаду через точки реалізації, старостати та активну сторінку у соцмережі.
Гранти шукати нелегко
Але поштовх до відновлення газет – це лише перший крок. Редакційні колективи докладають усіх зусиль, щоб утримувати на плаву видання, розуміючи нагальну потребу читачів у них. Це досить нелегко.
Тому одним з пріоритетів НСЖУ є подальша підтримка усіх прифронтових медіа, насамперед, і мережа Центрів журналістської солідарності за підтримки міжнародних партнерів продовжує надавати таку допомогу – у визначенні стратегії роботи, у реалізації ініціатив – від фіксації воєнних злочинів до організації безпекових семінарів для медійників, що є неоціненним для прифронтових медіа та журналістів.
Медіаіндустрія сьогодні постійно трансформується, і фахівці рекомендують медійникам визначити стратегічні завдання і діяти відповідно до них. Що таке стратегування та які завдання регіональні медіа можуть вирішити за допомогою цього інструменту? Чому розписана стратегія інколи не працює? Про це йшлося на воркшопі «Стратегічне планування як інструмент розвитку медіа», який відбувся у Дніпровському ЦЖС.
Наталія Руссу – досвідчена медійниця, фахівчиня з проведення стратегічних сесій, коуч стандарту ICF, поділилась своїм досвідом і порадами. Вона розповіла, що першими стратегічні сесії в програму свого розвитку почали інтегрувати українські громадські організації, завдяки чому вони вже отримують грантову допомогу, знаходять нові партнерства та підтримують стабільний розвиток. Згодом інструмент почали залучати бізнеси, влада, провладні та бюджетні установи. А зараз стратегічне планування – це тренд, який має позитивний вплив на динаміку діяльності організацій. Також Наталія Руссу звернула окрему увагу на різницю стратегічного та операційного планів, адже стратегію можна розробляти на різні терміни – від кількох місяців до декількох років. Однак важливо розуміти, що стратегічний план є глобальним документом і він не є заміною операційному плану, що детально прописує завдання й етапи їхнього виконання протягом року.
Насамперед для підвищення стійкості редакцій потрібні кошти. Керівники медіа розуміють, що одним із джерел фінансової підтримки є грантові програми. Однак не всі редакції змогли їх залучити з того часу, коли фінансовий стан газет дав тріщину. Адже не всі вміли правильно подавати грантові заявки, успішно комунікувати з грантодавцями.
Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ також звернула увагу на проблему браку знань у редакцій щодо написання заявок на гранти. І серед запитів редакторів та журналістів все частіше були прохання про навчання з написання грантових заявок. Прагнучи допомогти в цьому, НСЖУ уже провела низку спеціальних навчальних семінарів і тренінгів. Спілка є партнером багатьох організацій-донорів, моніторить грантові пропозиції, надаючи медійникам корисну інформацію. Також щотижня на ресурсах НСЖУ публікуються пропозиції грантодавців, які можуть зацікавити медійників.
Одним з потужних заходів став вебінар для медійників «Секрети успішних грантових заявок: як зрозуміти донора та будувати тривалі партнерські зв’язки», який провела експертка з фандрейзингу та супроводу грантових проєктів, членкиня наглядової ради Української Ради Бізнесу Надія Бедричук. Вона надала медійникам відповіді на низку запитань, і, зокрема, зауважила, що не завжди з першого разу виходить отримати грант. Організувала онлайн-зустріч українських медійників з експерткою НСЖУ у партнерстві з Fondation Hirondelle (Швейцарія) та Міжнародним Інститутом регіональної преси та інформації (IRMI), Україна. Модерувала захід Ірина Хроменко, координаторка проєктів НСЖУ.
– Статистика отримання грантових коштів свідчить, що задовольняється 25 відсотків від поданих заявок організаціями, які мають великий досвід роботи з грантами: як правило, з чотирьох поданих заявок, підтримується одна. Буває й таке, що з 200 заявок задовольняють 7-8. Але це не означає, що не потрібно пробувати. Тож сформуйте широке коло тем, з якими ви можете працювати, але не концентруйтеся лише на публікації матеріалів. Приміром, журналістка написала про те, що можна купувати на українському ринку, потім на основі цієї теми з’явилася ідея створення громадської організації з відповідним напрямком роботи й успішним залученням грантів,- підкреслила Надія Бедричук,
Ще один з численних прикладів – Запорізький Центр журналістської солідарності НСЖУ у червні 2024 року організував і реалізує своєрідну програму грантового навчання, в межах якої досвідчені тренери навчають журналістів алгоритму та своєрідним секретам цієї важливої роботи, діляться досвідом керівники медіа, які вже одержали гранти та успішно працюють на залучені таким чином кошти.
Зокрема, на тренінгу «Секрети написання та захисту грантових проєктів», який провела досвідчена тренерка, журналістка, керівниця проєктів ГО Київський регіональний журналістський тренінговий центр Юліка Красюк-Гаврилова, вона розповіла, що писати виграшні грантові заявки непросто, це копітка справа, яка вимагає витримки та часу, а також детально зупинилася на алгоритмі дій з підготовки повного пакету документів, розповіла про особливості кожного етапу цієї роботи – від написання заявки та проєкту – до відправлення пакету документів.
– З’явилась впевненість у тому, що можна добитися успіху і отримати грант, щоб відновити вихід нашої газети. Я вже невеличкий досвід отримання гранту маю, але то була моя особиста робота. Для колективу добитися гранту складніше. Але тренінг додав впевненості, що треба працювати в цьому напрямку далі, – зазначила редакторка газети «Червоний промінь» із Запорізького району Наталія Стіна.
Підтримка релокованих медіа
Після повномасштабного вторгнення рф на територію України чимало журналістів та редакцій виїхали із окупованих і прифронтових територій до безпечніших населених пунктів. При цьому вони продовжили працювати для своєї аудиторії. Та якщо у перші місяці війни Центри журналістської солідарності відіграли виняткову роль, допомагаючи вимушеним переселенцям зорієнтуватися, розміститися, забезпечити найпершочерговіші потреби, то нині підтримка медійників і медіа виходить на новий рівень. У тому числі – й щодо допомоги релокованим медіа.
Зокрема, на Дніпропетровщині знайшли прихисток журналісти з Донецької, Луганської, Херсонської областей. Через загострення ситуації на фронті, виїжджають працівники медіа з Покровська, Мирнограда. Дніпровський Центр журналістської солідарності став своєрідним хабом для колег, які виїжджали з небезпечних міст. Дехто згодом їхав далі, дехто лишився. Звісно, евакуація тоді та зараз відрізняється, як і проблематика запитів від цих медіа до ЦЖС.
Враховуючи ці запити, Дніпровський ЦЖС зібрав рекомендації щодо того, як редакціям переїхати до безпечних місць та продовжити роботу для своєї аудиторії, і під час круглого столу поділився узагальненою інформацією з колегами, які релокували свої видання.
Підкресливши, що безпека команди – понад усе, і заради цього варто оцінити ризики перебування на прифронтових територіях та поставитися відповідально до можливої релокації, співробітники ЦЖС порадили колегам:
- Підтримуйте постійний зв’язок з місцевими військовими адміністраціями.
- Обговоріть питання евакуації в редакції, розподіліть обов’язки та обговоріть зміну формату роботи.
- Співпрацюйте з громадськими організаціями та журналістськими осередками.
- Стежте за грантовими програмами та пропозиціями міжнародних медійних організацій.
- Використовуйте соціальні мережі для зв’язку з аудиторією, особливо якщо ви теле- чи радіокомпанія.
- Подбайте про технічне оснащення редакції, за потреби перевезіть дороговартісне обладнання у більш безпечне місце.
- Не соромтеся звертатися за психологічною підтримкою.
Центри журналістської солідарності розташовані:
- у Києві – вул. Хрещатик 27-а, телефон: 050 680 52 04 (Ілля Суздалєв);
- Об’єднаний Західноукраїнський ЦЖС: офіс у Львові – вул. Соломії Крушельницької, 5, 2 поверх; телефон: 097 907 97 02 (координатор Наталія Войтович); офіс у Чернівцях – пр. Незалежності; 96, телефон: 068 286 37 06 (Володимир Бобер);
- у Івано-Франківську – вул. Січових стрільців, 25; телефон: 066 677 07 26 (Вікторія Плахта);
- у Запоріжжі – пр. Соборний; 152, телефон: 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура);
- у Дніпрі – вул. Старокозацька, 8; телефон: 050 919 84 79 (Наталя Назарова);
- у Харкові – телефон: 095 421 5477 (Ганна Черненко).
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: