Кримську журналістку та правозахисницю Ірину Данилович російська влада утримує у виправній колонії №7 у місті Зеленокумськ Ставропольського краю. Там Данилович відбуває семирічний термін ув’язнення за нібито «зберігання вибухового пристрою». Ще під час перебування у слідчому ізоляторі у Криму жінка тривалий час не отримувала медичної допомоги. Перехворівши на гострий отит, активістка втратила слух на одне вухо. У колонії здоров’я Даниловича стрімко погіршується. Через безперервні тортури світлом і звуком Ірина на межі – розповіли правозахисники журналістам Радіо Свобода.
Подібні дії російської пенітенціарної системи, спрямовані проти українських громадян, ув’язнених, є частиною цілеспрямованої політики, вважає Владислав Єсипенко, колишній політв’язень. «Окупанти використовують таке слово – «уработать», – розповів журналістам Владислав Єсипенко. – Це означає, що ув’язнений страждатиме не тільки від фізичного впливу, а й від психологічного та морального тиску. Це може бути гучна музика, що регулярно включається в камері, або, наприклад, відмова у медичному обстеженні та лікуванні. Так було зі мною. Коли у в’язниці вночі почалися ниркові коліки, жоден лікар до мене не прийшов ні першого, ні другого, ні наступних днів. Єдине, що я тоді міг зробити, підповзти до батареї і притиснутись до неї спиною, так ставало трохи легше. Таким чином, знущання можуть тривати місяцями. Від українських правозахисників я дізнався, що зараз Ірина Данилович має суїцидальні думки. Окупантам не обов’язково катувати людину фізично, щоб її знищити. Іноді вони використовують повільний терор», – пояснив Владислав Єсипенко у коментарі Крим. Реалії.
Як повідомляють правозахисники, Ірина Данилович страждає від постійного головного болю та болю у вухах. Правозахисники раніше повідомляли, що співробітники колонії застосовували до жінки тортури світлом та звуком. У камері постійно горіло світло, не даючи ув’язненій заснути. Крім того, її головний біль посилювався через гучний звук аудіосистеми колонії, гучність якої спеціально підвищували.
Наразі, як стало відомо правозахисникам, до тортур тюремники додали ще один спосіб впливу. «Вони дозволили одній із ув’язнених використати власний радіоприймач. Справа в тому, що використовувати радіоприймачі за російськими законами у колонії заборонено. Тільки загальна аудіосистема, яка є у колонії. Отож, щоб знущатися над Іриною після її скарг, вони надали цій ув’язненій-росіянці радіоприймач. І вона теж тепер спеціально вмикає дуже голосно музику, яка не дає Ірині нормально жити. Гучний звук посилює її постійний біль. Незважаючи на те, що вона подає скарги на адміністрацію колонії, так звані інспектори не бачать жодних порушень і кажуть, що все гаразд. Іра розцінює це як свідомий тиск на неї, як свідому форму знущань», – розповіла Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи у коментарі журналістам.
Справу Ірини Данилович правозахисники визнали політичною. «Ми розуміємо, що вона позбавлена свободи виключно за журналістську та правозахисну діяльність. І зараз ми бачимо, що, по суті, адміністрація дала добро росіянкам, ув’язненим за загальнокримінальні злочини, знущатися з інших ув’язнених і, в першу чергу, з Ірини, бо всі знають, за що сидить Ірина. Не за злочин, а за свої принципи, за правозахисну діяльність, за те, що вона підтримувала Крим та Україну. Відповідно, ставлення російських в’язнів до неї теж вкрай жорстоке. Ми бачимо, що це впливає на Іру», – каже Ольга Скрипник.
Стан Ірини ускладнюється і тим, що, окрім проблем зі слухом, у неї виникли проблеми з координацією рухів. Це теж почалося після жорстокого поводження до СІЗО Сімферополя, коли її затримали 2022 року.
«Вона сама працювала у сфері охорони здоров’я, тому розуміється на певних медичних питаннях. Ірина каже, виходячи з тих симптомів, які у неї були, що у неї також трапився мікроінсульт, який теж проігнорували. Вона не одержала відповідної допомоги. Жінка скаржиться своїм рідним на те, що вона вже на межі, та описує своїм рідним, які страшні болі постійно зазнає. Ірина пояснює, що це начебто просто розрізають голову, мозок, і вона вже не знає, як їй триматися», – пояснює Ольга Скрипник.
У свою чергу Росія бере участь в обміні військовополоненими з Україною, але повертати цивільних не поспішає. Правозахисники кажуть, що частка останніх у таких обмінах – не більш як 7%. На сьогодні немає ефективного механізму повернення громадянських ув’язнених.
Експерти кажуть, що Україні необхідно знайти способи достукатися до Кремля, щоби повернути своїх громадян. Самі правозахисники намагаються донести інформацію про стан українських політв’язнів до міжнародних організацій, що не завжди знаходить відгук.
Міжнародні журналістські і правозахисні організації неодноразово вимагали звільнення або хоча б поліпшення умов утримання Ірини Данилович. Зокрема, міжнародна організація «Репортери без кордонів», знаючи про те, як знущаються з Ірини в Зеленокумській колонії, звернулася до відповідного спецдоповідача Організації Об’єднаних Націй про те, що вона перебуває в критичному стані. У критичному психологічному стані через постійні знущання і цю гучну музику. Але минуло вже кілька місяців, і немає жодної реакції. Наскільки ми знаємо, «Репортери без кордонів» звернулися до шести спецдоповідачів ООН. Але реакції немає, навіть вони не змогли зробити хоч якусь заяву. Тому ми вважаємо, що ситуація є критичною. І звертаємось до всіх країн, які можуть чинити хоч якийсь тиск чи мати хоч якусь можливість переговорів із Росією, звільнити Ірину», – каже правозахисниця Ольга Скрипник.
* * *
Національна спілка журналістів України послідовно домагається звільнення кримської громадянської журналістки Ірини Данилович, яку російські силовики викрали у квітні 2022 року, незаконно засудили та утримують у колонії в тяжких умовах.
НСЖУ від початку переслідування публічно заявляє про політичний характер справи Данилович, вимагає її негайного звільнення та привертає увагу до катувань, ненадання медичної допомоги й погіршення стану її здоров’я. Спілка регулярно оприлюднює інформацію про умови утримання журналістки, її листи з неволі, погрози, побиття та інші форми тиску з боку адміністрації колонії.
Важливим кроком стало прийняття Ірини Данилович до НСЖУ. Їй також було вирішено видати прескартки НСЖУ та Міжнародної федерації журналістів. Таким чином Спілка офіційно підтвердила її статус журналістки й поширила на неї професійну солідарність української та міжнародної журналістської спільноти, зокрема Міжнародної федерації журналістів.
Голова НСЖУ Сергій Томіленко регулярно заявляє про кейс Ірини Данилович на зборах Європейської федерації журналістів. Фото: НСЖУ
Один із головних напрямів роботи НСЖУ — міжнародна адвокація. У травні 2024 року за пропозицією Спілки Європейська федерація журналістів ухвалила звернення про безумовне звільнення українських журналістів, у якому окремо згадано Ірину Данилович. Документ закликав уряди європейських країн посилити дипломатичний і санкційний тиск на Росію, а Міжнародний комітет Червоного Хреста — перевірити умови утримання журналістів і забезпечити їм доступ до лікування.
Цю роботу було продовжено у 2026 році. Подану НСЖУ резолюцію «Про продовження солідарності з українськими журналістами, незаконно утримуваними Російською Федерацією» підтримали щорічні збори Європейської федерації журналістів. ЄФЖ зобов’язалася порушувати питання звільнення журналістів перед Європейським Союзом, Радою Європи, ОБСЄ, ЮНЕСКО, структурами ООН та національними урядами, а також лобіювати створення міжнародного механізму визволення цивільних заручників. Ірина Данилович включена до доданого до резолюції списку незаконно ув’язнених медійників.
Разом із правозахисними організаціями НСЖУ підписує спільні заяви, документує обставини викрадення і незаконного ув’язнення Данилович, підтримує звернення до міжнародних інституцій та поширює інформацію про її справу за кордоном. Спілка організовує також публічні акції солідарності, виставки й кампанії на підтримку поневолених журналістів. У травні 2026 року Спілка долучилася до спільної заяви про переслідування журналістів на окупованих територіях. Її автори вимагали негайного звільнення ув’язнених медійників, доступу до них міжнародних організацій, забезпечення лікування та притягнення причетних до репресій осіб до відповідальності.
Головними інструментами НСЖУ є постійний розголос, професійний захист, документування злочинів та міжнародний дипломатичний тиск. Завдяки цій роботі справа Ірини Данилович залишається в українському й міжнародному інформаційному просторі, а вимога її звільнення постійно звучить на рівні провідних журналістських і правозахисних організацій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Бранка Кремля журналістка Ірина Данилович скаржиться на побиття і образи в ув’язненні
Ірина Данилович у колонії РФ зазнає тортур
Тортури тишею та музикою: Кримська журналістка Ірина Данилович втрачає слух у російській колонії
Ірина Данилович: Росія проти медсестри, або «Freedom is our religion»
НСЖУ прийняла до своїх лав журналістів Владислава Єсипенка та Ірину Данилович
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: