У ніч на 30 липня російські війська атакували Львів – руйнувань зазнали житлові будинки на вулицях Виговського та Патона. В одному з будинків зазнали значних руйнувань несучі конструкції. За попередньою інформацією, внаслідок атаки постраждали понад 30 людей. На місці подій від ранку працювали рятувальники, правоохоронці, комунальні служби, а також журналісти.
Мешканці розповідають, що вночі чули кілька потужних вибухів. Частина людей під час повітряних тривог регулярно спускається в укриття, адже цей район уже неодноразово ставав ціллю російських атак. Водночас деякі жителі цього разу не почули сигналу тривоги та прокинулися вже від звуків вибухів.
Після влучання виникла пожежа. За словами очевидців, під час гасіння могли детонувати уламки ракети.
Медійники фіксували наслідки чергового обстрілу, аби розповісти світові про злочини РФ.
Зокрема фотограф Львівської міської ради Роман Балук зазначив, що специфіка роботи в західних регіонах менш ризикована порівняно з прифронтовими зонами. Проте вимагає від медійника не меншої самодисципліни та дотримання етики.
“У нас є більше часу, щоб оцінити ризики. Звісно, на місце зйомки я вирушаю лише після офіційного відбою тривоги.Що стосується захисного спорядження – касок і бронежилетів – у Львові це іноді надто лякає цивільних, тому я цим не користуюся. Однак важливо мати хороше взуття, а не сандалі. А також щільний одяг, що закриває тіло”, – зауважив Роман.
За його словами, потрібно з повагою ставитися до служб, які працюють на локації. Не слід лізти перед рятувальниками чи сперечатися з поліцією – кадри цього не варті. Також необхідно уникати біганини між людьми у шоковому стані.
Щодо етичних стандартів фотожурналістики, Роман Балук додає, що далеко не все зняте має потрапляти в публічний простір одразу. Кадри з постраждалими можуть залишитися в архіві, і чекати майбутніх засідань міжнародного трибуналу в Гаазі.
“Очевидно, що якщо людина категорично проти, щоб її фотографували чи в принципі агресивно реагує, то слід зупинитися. Але коли йдеться про влучання у звичайний житловий квартал, де немає жодних військових об’єктів, важливо показати людські емоції. Вони найбільше впливають на глядача, а цим глядачем може бути й іноземний політик, від рішень якого залежить підтримка України”, – говорить Роман Балук.
Також на місці атак працювала Наталія Патрікєєва, журналістка BBC News Україна.
“Я їхала на місце атаки вранці, коли для міста загрози вже не було, тож поїздка була безпечною. Коли я приїхала, то периметр був огороджений стрічкою у кілька етапів. За першу – пускали цивільних та медійників, а далі, ближче до зруйнованих будинків, працювали виключно рятувальники й поліція. не підходила близько до руйнування, вдягла зручне взуття, знаючи, що на місцях прильотів багато скла”, – зазначила Наталія.
Журналістка додає, що намагається ставити автівку хоча б за 500 метрів від місця прильоту. А також уважно слідкує за тим, що відбувається навколо, аби не заважати ні рятувальникам, ні поліції, ні спеціальній техніці.
“Завжди спілкуюся з людьми, коли бачу, що вони можуть адекватно оцінити ситуацію. Запитую, чи можу їм поставити питання, записати відео та зробити фото. Переважно питання загального характеру: де вони були в момент атаки, чи ходять зазвичай в укриття, адже намагаюся сильно не тригерити“, – підкреслила медійниця.
За потреби Центр журналістської солідарності НСЖУ у Львові надає необхідне для медійників обладнання. Можна залишити заявку та отримати безкоштовно каску й бронежилет для безпечної роботи.
“Висвітлення наслідків російських атак це лише про оперативне інформування, а й документування воєнних злочинів Росії. Світ має бачити реальні наслідки ворожих ударів по житлових масивах. Водночас безпека журналістів завжди залишається на першому місці. Ми закликаємо колег не нехтувати правилами роботи на локаціях і нагадуємо, що Центр журналістської солідарності у Львові за потреби забезпечує медійників засобами індивідуального захисту”, – наголосила координаторка Центру журналістської солідарності у Львові Наталія Войтович.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти об’єднаного Центру журналістської солідарності Львів-Суми: 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Садівничий – координатор Сумського центру, +0505822517).
Дар’я Маркова, фото Роман Балук та з мережі інтернет
Дискусія з цього приводу: