На площі Норрмальмсторг у центрі Стокгольма щопонеділка о 12:00 уже майже чотири роки поспіль збираються люди. Пів години, дощ чи сонце, узимку й улітку – заради України. За цією традицією стоїть унікальна шведська історія, яка почалася не у 2022-му, а ще понад тридцять років тому. Нещодавно на цьому майданчику виступив голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко – він привіз шведам «голос українських журналістів».
Як усе починалося. Балтія, 1990 рік
Норрмальмсторг – одна з найвідоміших площ шведської столиці. Туристичні путівники згадують її через події 1973 року, коли тут стався пограбунок банку, що дав світові термін «стокгольмський синдром». Але для шведів, які цінують свободу, ця площа означає зовсім інше.
Саме тут із 1994 року стоїть пам’ятник «Джерело свободи» роботи скульптора Бйорне Сельдера – фонтан-меморіал на честь боротьби балтійських народів за незалежність. «Понеділковий рух» (Måndagsrörelsen) народився як шведська громадська ініціатива на підтримку незалежності Естонії, Латвії та Литви від Радянського Союзу. Перше зібрання відбулося 19 березня 1990 року, а 79-те й останнє – 16 вересня 1991 року. Збиралися щопонеділка о 12:00. Ініціаторами Понеділкового руху були громадські діячі Ґуннар Гокмарк, Пеетер Луксеп, Гокан Гольмберг і Андрес Кюнг.
На простій трибуні на площі – часто це був пивний ящик або вантажна платформа – виступали багато провідних шведських і балтійських політиків, ба навіть американські конгресмени. Не всі від початку хотіли долучатися. Зокрема, частина лівих застерігали, що балтійські прагнення до свободи «порушать порядок» у Європі.
Але рух усе одно набув величезного розмаху. Поряд зі щотижневими понеділковими зібраннями на Норрмальмсторг щомісячні зібрання відбувалися у п’ятдесяти містах Швеції. Один із ключових його учасників – Ґуннар Гокмарк, тоді молодий політик, згодом депутат Європарламенту й голова аналітичного центру «Frivärld». Через роки він згадував драматизм тих днів: під час нападу радянських військ у Вільнюсі та Ризі існували плани створення на території Швеції урядів балтійських країн у вигнанні. Та попри провокації, які коштували кількох людських життів, процес визволення тривав, і незалежність стала фактом.
Лютий 2022-го. Рух повертається
Понеділкові зібрання на Норрмальмсторг відновилися 28 лютого 2022 року, цього разу на підтримку боротьби України проти російського вторгнення. Ініціативу зібрань узяв на себе Ґуннар Гокмарк, єдиний живий з-поміж перших ініціаторів.
Поряд із ним нині – постать із наступного покоління шведських політиків Фредрік Мальм, депутат Риксдагу від Ліберальної партії та речник партії з зовнішньої політики. Сам Мальм так описує суть того, що відбувається на площі: «Щопонеділка люди збираються на Норрмальмсторг, аби виявити свою солідарність. Молоді й літні, з різним походженням і поглядами – у підтримці України Швеція об’єдналася як ніколи раніше. Боротьба України за свободу, демократію і право розпоряджатися власною країною – це також наша боротьба».
Цю об’єднавчу силу теми України Мальм вважає чимось безпрецедентним для сучасної Швеції. Підтримка України об’єднала цю скандинавську країну, як жодне інше питання в новітній час. Разом із Гокмарком вони ведуть ці зібрання тиждень за тижнем – і, за словами спостерігачів, роблять це з дивовижною енергією.
Тему України Фредрік Мальм послідовно обстоює і з парламентської трибуни. У нещодавньому виступі в Риксдазі він наголосив, що Україна давно перестала бути лише отримувачем допомоги.
– На початку війни ці відносини описували так, ніби це досить нерівноправно: багатші країни дають донати, щоб Україна могла встояти. І справді так було. Але сьогодні ці відносини набагато рівніші. Те, що Україна зробила завдяки підтримці світу – через інновації, через розвиток власного виробництва дронів, систем протиповітряної оборони, ракетних систем, – буде абсолютно визначальним для всієї безпеки Європи, – наголосив Фредрік Мальм.
За його словами, ставлення до війни в Україні стало «четвертим значним вибором Швеції за останні півтораста років» – після запровадження загального виборчого права, позиції у Другій світовій війні та вступу до Європейського Союзу. І вперше, підкреслив Мальм, усі вісім партій шведського парламенту в цьому питанні одностайні.
За майже чотири роки Понеділковий рух перетворився на постійний елемент політичного й громадського життя Стокгольма. Біля гучномовця на площі побували архієпископ Швеції, лідери партій, члени уряду. Промовистим є той факт, що міністри вважають за честь виступити на цьому народному майданчику.
Голос українських журналістів
27 квітня 2026 року на трибуні Понеділкового руху виступив Сергій Томіленко, голова найбільшої в Україні журналістської організації – Національної спілки журналістів України.
– Дякую вам за те, що ви стоїте тут тиждень за тижнем у солідарності з Україною, – сказав він учасникам руху. – Журналістика в Україні сьогодні – це не лише професія. Це місія. Це форма опору. Щодня українські журналісти працюють під обстрілами, під російськими дронами, під постійним ризиком. Вони документують воєнні злочини, протистоять дезінформації та пропаганді, утримують правду живою.
Окремо Сергій Томіленко звернув увагу шведів на українських журналістів, які перебувають у російському полоні.
– Сьогодні щонайменше 28 українських журналістів утримуються Росією. Усі вони – цивільні люди. Але Росія називає їх екстремістами й терористами. Їхній справжній злочин простий: вони говорили правду. Будь ласка, не забувайте про них. Говоріть про наших ув’язнених колег. Вимагайте їхньої свободи, – закликав Томіленко. – Подібно до того, як ви колись стояли у солідарності з балтійськими націями в їхній боротьбі за відновлення незалежності від Радянського Союзу, сьогодні ви стоїте з Україною.
Реакція на виступ голови НСЖУ була доволі зворушливою. Гокмарк, відповідаючи Томіленку, зауважив, що така спілка вільних журналістів, як українська, у Росії існувати не може, бо Росія збідніла не лише економічно, а й на всі цінності свободи. А далі прозвучала теза, яка стала своєрідним лейтмотивом усього руху.
– Я знаю, що журналістові ніколи не можна казати, що йому писати, – звернувся ведучий до Сергія Томіленка. – Але, будь ласка, пам’ятайте: коли ми стоїмо тут і кажемо, що ми за вами, ми добре усвідомлюємо, що насправді це ви стоїте попереду нас. Ви – оборона верховенства права, оборона демократії. І сьогодні ви – оборона Європи. Це не ви маєте дякувати нам. Це ми маємо дякувати вам і вашим співвітчизникам.
Велику вагу мав виступ посла Швеції в Україні Мартіна Оберга, який прибув на площу просто з Києва. Дипломат, що пережив в Україні вже три воєнні зими, назвав останню найважчою.
Посол пояснив шведам логіку російських ударів по українській енергетиці. До війни Україна виробляла близько 50 гігаватів енергії; після окупації Запорізької АЕС та систематичних обстрілів теплоелектростанцій, трансформаторів і електростанцій ця цифра обвалилася. Він розповів, що у його власній резиденції температура опускалася до 13 градусів, але співчуття потребують насамперед десятки тисяч жителів північно-східного Києва, які залишалися взагалі без тепла й світла та змушені були грітися в наметових пунктах обігріву.
Водночас Мартін Оберг привіз і обнадійливу звістку: цьогоріч Україна почала готуватися до наступної зими приблизно на пів року раніше, ніж зазвичай, і за це рішення одностайно – і влада, і парламент. Звертаючись до співвітчизників, посол наголосив на значенні самої присутності людей на площі: для України надзвичайно важливо не почуватися покинутою, і реакція українців на розповіді про шведську підтримку буває напрочуд зворушливою.
– Продовжуйте підтримувати Україну. Ви відіграєте важливу роль, – підсумував дипломат.
…Понеділковий рух – рідкісний приклад того, як громадянська традиція переживає десятиліття й оживає тоді, коли свобода знову опиняється під загрозою. Для шведів це нагода згадати власну історію принциповості: коли застереження «не дратувати Москву» зрештою програли простій моральній правді. Для українців – нагадування, що десь у центрі Стокгольма щотижня, без гучних інформаційних приводів, незнайомі люди пів години стоять на площі заради них.
Як зазначають організатори, вони стоятимуть, доки останній російський солдат не залишить Україну. Понеділковий рух збирається на Норрмальмсторг щопонеділка, доки російські війська не покинуть Україну.
І щопонеділка, коли затихають оплески, незмінно звучить одна обіцянка ведучого – що наступного понеділка сонце знову світитиме над Норрмальмсторг. І незмінне запитання до площі: «Ви прийдете наступного понеділка?»
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
