Про нову книгу «Облога Маріуполя», роботу в оточеному місті та етику воєнної фотографії розповів фотожурналіст, лауреат Пулітцерівської премії та World Press Photo, співавтор оскароносного фільму «20 днів у Маріуполі» Євген Малолєтка в інтерв’ю LB Live (журналісткам Анжеліці Сизоненко і Юлії Біляченко).
Ідея книги з’явилася ще після виїзду з Маріуполя, однак активна робота над нею розпочалася у вересні 2023 року, коли Малолєтка зламав ногу і вирішив використати час реабілітації для написання тексту. Книгу створено у співавторстві з Мирославом Лаюком — магістром філософії, який допоміг зробити текст глибшим.
За словами фотожурналіста, він хотів створити не просто фотоальбом, а розповісти, що відбувалося за кадром: що він відчував, як опинився в Маріуполі і навіщо робив ці знімки. «Чесно кажучи, мені самому складно їх переглядати. Але це дуже важливий документ нашого часу», — зазначив Малолєтка.

Євген Малолєтка разом із Мстиславом Черновим свідомо поїхали до Маріуполя напередодні повномасштабного вторгнення, розуміючи, що місто може стати епіцентром бойових дій. Місто було швидко оточене, журналісти опинилися в повній ізоляції — без зв’язку, без доступу до новин, без розуміння загальної ситуації на фронті.
Передавати матеріали редакції вдавалося лише завдяки єдиній точці в місті, де ще ловив мобільний сигнал. Відеосюжети розрізали на десятки маленьких частин, розподіляли по різних телефонах і відправляли окремо. На останніх етапах блокади допоміг Михайло Вершинін із патрульної поліції, в офісі якого був супутниковий інтернет.
Малолєтка зафіксував найтрагічніші моменти облоги: загибель трирічної Євангеліни від осколкового поранення, авіаудар по пологовому будинку 9 березня, смерть породіллі Ірини Калініної. Саме ці знімки стали ключовими доказами воєнних злочинів Росії та облетіли весь світ.
Фотожурналіст наголосив: без присутності журналістів у Маріуполі світ знав би значно менше про масштаб трагедії. Росія намагалася створити інформаційну бульбашку, а коли з’являлися незаперечні фотодокази — відповідала дезінформацією. Так сталося зі знімками Маріанни, породіллі з пологового будинку, яку російська пропаганда оголосила «актрисою».








Окрему увагу в розмові було приділено етиці фотографії на війні. За словами Малолєтки, межі того, що можна знімати, фактично немає — але є межі того, що можна публікувати. Фотожурналіст завжди обирає ракурс, який не завдасть додаткового болю рідним, водночас зберігаючи емоційну силу знімка.
«Якщо ми не покажемо конкретної людини з її ім’ям, то це буде просто статистика: скільки загиблих, скільки поранених. А це ж реальні люди», — підкреслив він. Малолєтка також звернув увагу на проблему алгоритмів соціальних мереж, які блокують важливі воєнні фотографії заради «позитивного контенту».
У книзі «Облога Маріуполя» Малолєтка простежив долі людей зі своїх знімків. Він зв’язався з батьками загиблих дітей, з чоловіком Ірини Калініної. На нещодавній презентації книги до нього підійшов хлопець, якому під час облоги було 15 років, — він пережив понад 60 операцій, кілька років лікувався в Америці і зараз живе далі.
«Мені дуже шкода, що нам доводиться це знімати. Але це важливий документ того, що Росія зробила з нами», — підсумував фотожурналіст.
Євген Малолєтка мріє повернутися до Маріуполя одним з перших після деокупації. «Це місто, з яким я не можу попрощатися. Це Україна», — сказав він.
























Дискусія з цього приводу: