Інформаційна війна виступає одним із методів, який використовує Росія для досягнення переваг у війні з Україною. Вона охоплює медіа, культуру, соціальні мережі та міжнародний інформаційний простір, і безпосередньо впливає як на суспільні настрої, так і на політичні рішення. Україна досі стикається з проблемами системної комунікації та протидії пропаганді. Про виклики, помилки та інструменти інформаційної боротьби говорили учасники круглого столу у Західноукраїнському центрі журналістської солідарності НСЖУ. Зокрема аналізували методи протидії російській пропаганді, захисту спадщини та важливості інформаційної гігієни в умовах повномасштабної війни.
Під час розмови з’ясували, що інструменти, які сьогодні використовує РФ, застосовували ще в середині XX століття. Величезний масив інформації, позбавлений державотворчих орієнтирів, здатен дезорієнтувати будь-кого.
“Був такий Євген Кирилович Марчук. Розумна людина, яка знала толк у проведенні інформаційних операцій. В одній зі своїх книжок він влучно зазначив, що величезним масивом інформації можна збити на манівці будь-яку людину, якщо ця інформація позбавлена державотворчих орієнтирів. Про це добре знав і Йозеф Геббельс”, ‒ зауважив редактор газети “Універсум” Олег Романчук.
Також увагу приділили дослідженню Роберта Герштейна «Війна, яку виграв Гітлер». Книга детально описує, як через газети, радіо та кіно нацисти змогли опанувати розуми мешканців Третього Райху настільки, що ті продовжували запекло боронитися навіть після фактичного закінчення війни. Учасники круглого столу припускають, що саме це дослідження сьогодні є настільною книгою кремлівських ідеологів.
Юрій Романишин, очільник відділу періодики Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника, поділився досвідом того, як ворожа пропаганда миттєво інструменталізує реальні обстріли. Під час атаки 24 березня під загрозою опинився унікальний фонд бібліотеки ‒ понад 2 мільйони друкованих видань, найдавніші з яких датуються 1776 роком.
“Сьогодні я читаю на російських сайтах інформацію: виявляється, вони “знищили архів у місті Львові та місце дислокації натівських радників”. Російська аудиторія це підхоплює, але я, як львів’янин, бачу інше. Це не просто атака на будівлю — це спроба знищити нашу пам’ять”, ‒ розповів Юрій Романишин.
Крім того, обговорили проблему внутрішнього ворога. А ще розглянули роль культури та соцмереж, адже саме через TikTok та Telegram ворожі наративи проникають у молодіжне середовище.
Спікери разом з очільником Львівської організації НСЖУ Ярославом Климовичем сформували певні поради, які допоможуть журналістам та українцям не стати жертвами маніпуляцій:
- Завжди перевіряйте експертність фахівця. Зокрема чи він не працює на сенсаційність;
- Стежте за емоціями, адже пропаганда завжди базується на надмірному гніві. Якщо новина викликає паніку, це привід перевірити факти;
- Зберігайте інформаційну гігієну;
- Відстежуйте, що пише ворог, аби розуміти логіку формування фейків і не ставати їхніми ретрансляторами.
Зустріч підсумувала координаторка Західноукраїнського центру журналістської солідарності Наталія Войтович. За її словами, Росія намагається дискредитувати Україну в інформаційному просторі ще з часів ще з того часу, як держава здобула незалежність.
“Ця інформаційна війна проти України ще більше посилилася і триває по сьогодні. Росія здійснює інформаційну війну не лише через медіаполе, а додатково залучає усі комунікаційні методи, в тому числі і фільми. На превеликий жаль, ворог поширює негативні наративи про Україну і в закордонних іноземних медіа”, – підкреслила Наталія Войтович.
Інформаційна війна впливає не лише на суспільство, а й на економіку та обороноздатність. Втім, обізнаність допоможе досягнути ефективних результатів у протидії ворожій пропаганді.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Дар’я Маркова
Дискусія з цього приводу: