В рубриці ХіТ, або ж Хобі та таланти колег, продовжуємо знайомити вас з непересічними хобі, захопленнями та талантами колег-журналістів. Сьогодні настав час рибалок.
– Рибальський стаж у мене – 56 років! – з гордістю говорить голова Кіровоградської обласної організації Національної спілки журналістів України Петро Мельник.
Справді, всі ці роки наш колега гармонійно поєднує 35-річний загальний журналістський стаж та практичне хобі, яке вже давно переросло у необхідність побути наодинці із собою та природою.
– Найбільша рибина, яку спіймав – короп, десь до кілограмів 14-15. І зловив я його руками. Чому кажу приблизно? Бо раніше інших ваг не було, лише кантери, пам’ятаєте? Так там до десяти кілограмів поділки прописані, а потім ще дві поділки йдуть без напису. Коли намагався зважити свій улов, то він затягнув так, що пружинна мітка до упору пішла, тому прикинув, що десь кілограмів чотирнадцять в ньому було реально. Короп – розміром на всю балію і хвіст із неї звисав на землю.
Ми ходили із хлопцями до місцевих ставків рибгоспу. Там, коли зливали воду, щоб відсортувати рибу на продаж чи відібрати маточне поголів’я, риба збиралася у ямах, а ми пірнали за нею. І от коли я одного разу пірнув, то відчув, що біля мене щось слизьке і дуже довге пливе. Я почав мацати руками і зрозумів, що то величезна рибина.
Вона була майже така як я. Я вирішив її, так би мовити, «приручити». Почав гладити, обережно підтискаючи до однієї з опор.
Потроху мені це вдалося. Риба дихала – відкривала й закривала рот, пропускаючи воду через зябра. І ось у якийсь момент я просто раз – і засунув руку їй до рота. Після цього вона вже не могла вирватися. Тягала мене по воді, перекидала, але я тримав міцно – через рот і за зябра. Так ми й боролися.
Потім я підтягнув її до невеликого острівця, який намила вода. Мені пощастило. На тому острові стирчав шматок старої арматури, видно, ще з якогось ремонту. Я начепив рибу на той металевий прут, щоб утримати. Тримався із останніх сил, ми обоє були виснажені. Але перемога була за мною.
Нарешті я відпочив, виліз на берег і знайшов якусь мотузку. Уже не пам’ятаю, чия вона була, але чимось таки зв’язав свій трофей.
Петро Мельник стверджує, що риболовля із друзями-журналістами буває, але ці випадки частіше про розмови, веселощі і активний відпочинок, а не про спортивний інтерес. Тож, коли він хоче серйозно порибалити, то робить це наодинці.
Радує рідних, коли приносить додому три-чотири кілограми риби.
– Зараз коропа вже майже не ловлю. В основному полюю на щуку, окуня, карася. Щуку до одного кілограма відпускаю. Все інше приношу додому і заставляю їсти своїх. – сміється. – За мій багаторічний рибальський досвід вірю, що риба їм приїлась, хочуть делікатесів. Але ні, кажу, їжте рибу.
На пенсії вивільнилось трохи часу, тому переважно готую свої збірки прозових творів. Чередую це заняття із розвитком ютуб-каналу і риболовлею.
Риболовля для мене – це активне заняття, яке дозволяє не ходити до тренажерної зали. І коли щастить, то можна адреналіну отримати, а якщо ні – то просто естетично відпочити.
Лариса Портянко
