За ініціативи Івано-Франківського Центру журналістської солідарності НСЖУ у програмі «Сила слова» на ТРК «РАІ» відбувся телеміст «Від прифронтових міст до тилу: журналістика в умовах війни в Україні». Захід приурочили четвертій річниці повномасштабної війни в Україні. До розмови долучилися голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко; координаторка Івано-Франківського ЦЖС Вікторія Плахта; медійники з Херсона, Харкова, Чернігова та Запоріжжя; редактори локальних видань Прикарпаття; військові журналісти та власкори національних медіа. Модерував дискусію генеральний директор ТРК «РАІ» Андрій Русиняк.
Основна увага учасників програми була зосереджена на ключових викликах для українських медіа в умовах війни: роботі журналістів у прифронтових та тилових громадах; безпеці медійників під час виконання професійних обов’язків; трансформації локальних медіа та майбутньому професії.
Голова НСЖУ Сергій Томіленко наголосив, що українська журналістика стала одним із чинників національної стійкості: «Попри все, українські журналісти і журналістки, українські медіа роблять великий внесок у підтримку стійкості українського народу. Ми сьогодні говоримо про реалії роботи під час війни і важливість журналістської професії».
У ході розмови координаторка Івано-Франківського Центру журналістської солідарності Вікторія Плахта звернула увагу на роботу Центру.
«Уже з другого дня війни, 25 лютого 2022 року, івано-франківські журналісти приймали внутрішньо переміщених колег із Маріуполя, Бучі, Херсона, Харківщини, Запоріжжя й інших регіонів. За ці майже чотири роки діяльності Центр, який створений за ініціативи НСЖУ та підтримки Європейської й Міжнародної федерацій журналістів, зосередив основну увагу на наданні різнобічної допомоги медійникам-ВПО та колегам у професії, їхній психологічній підтримці. Також активно реалізує міжнародний проєкт «Партнерство задля Перемоги» разом з італійською волонтерською асоціацією із Алессандрії, завдяки якому спрямовує різнобічну адресну допомогу медійникам у підшефні Центрові області – Чернігівську, Херсонську, Рівненську та Волинську», – розповіла Вікторія Плахта.
Практично всі учасники теледискусії звернули увагу на головну проблему більшості українських медіа – фінансування. Адже через війну скоротився рекламний ринок, редакції стикаються із затримками зарплат і неможливістю оновлювати техніку.
«85–90 відсотків медіа мають проблему з фінансуванням. Короткотермінові гранти дозволяють закрити технічні потреби, але не дають можливості планувати розвиток. Потрібні довготривалі й адресні програми підтримки», – зазначив Михайло Савлюк, головний редактор онлайн-медіа Pravda.if.ua.
«На жаль, через війну деякі з наших проєктів закрили фінансування. Нелегко, зізнаюся, але жодного дня наше онлайн-медіа не припиняло своєї роботи. Колектив зберігся – це основне. Ми переформатували свою роботу з початком війни: зробили акцент на соцмережах, відеоконтенті, створили нові формати. Завдяки злагодженій роботі й фітбеку глядачів, читачів та слухачів нам вдається робити свою роботу професійно», – розповів Андрій Менів, головний редактор онлайн-медіа «Прикарпатська інформаційна корпорація. ПІК».
«Колектив ТРК «РАІ» також зробив усе для того, аби постійно залишатися в ефірі. Працювали цілодобово. Ми вигадували різні механізми, вирішували чимало проблем – резервування живлення, забезпечення роботи генераторів. Доклали максимум зусиль», – зазначив генеральний директор ТРК «РАІ» Андрій Русиняк.
Окремий блок дискусії стосувався проблем друкованої преси. Основні труднощі – відсутність підтримки органів влади, скорочення передплати, проблеми з Укрпоштою щодо доставки преси до передплатників.
«На газетну справу впливає зараз ситуація не лише з війною, але й відсутність підтримки органів місцевої влади, які зобов’язані сприяти інформуванню мешканців громади. Газета потрібна, особливо в сільській місцевості та на прифронтових територіях, де немає стабільного світла чи цифрового зв’язку. Ще одна проблема – це Укрпошта, яка не виконує умови доставки преси до передплатників. Зауважу, що половина витрат редакції – це доставка. Ми не розуміємо, за що платимо, якщо газети доходять до передплатниів із запізненням або не доходять взагалі», – наголосив Михайло Мазур, власкор всеукраїнської кооперативної газети «Вісті…» в західному регіоні України.
«Під час служби в полку Нацгвардії «Азов» ми видавали фронтовий часопис «Чорне сонце». Я була головним редактором. У газеті були сторінки для військових, де ми розповідали про армії світу, їхній досвід. Були сторінки для цивільних із корисною для них інформацією. На моє переконання, локальна преса потрібна, як і локальні медіа загалом. Єдине – кожному медіа потрібно орієнтуватися на тих людей, які живуть на вашій території – чи це прифронтова, чи тилова, чи прикордонна області», – зауважила Наталія Коцкович, журналістка, ветеранка полку «Азов».
Під час телемосту до дискусії долучились онлайн журналісти з Харкова, Чернігова, Херсона та Запоріжжя. Вони розповіли про ситуацію на місцях та як доводиться працювати в цих складних умовах війни.
«Основна увага харківських медіа – це фіксація обстрілів і їхніх наслідків. Удари по Харкову відбуваються щодня. Ми виїжджаємо на місця влучань, працюємо з людьми, висвітлюємо евакуацію, проблеми енергетики. Постійної уваги журналістів зараз потребує проблема відновлення пошкодженого житла громадян й отримання компенсації», – розповів Роман Кривко, журналіст «Українське радіо. Харків».
«Багато редакцій зруйновані або призупинили роботу. Частина журналістів виїхала. Але навіть у таких умовах колеги працюють – часто дистанційно. Нам потрібно більше гуртуватися на українському рівні, бо в цій підтримці – майбутнє вітчизняної журналістики», – наголосив Олег Батурін, журналіст інформаційної агенції «Центр журналістських розслідувань», колишній бранець російського полону.
«Зараз у нас єдина локальна радіостанція вільного Херсона, яку чути по всьому світу. Адже наше радіо, окрім FM діапазону, працює ще й онлайн. Ми вирішили залишитися. Наше завдання – допомагати людям розбиратися в інформації, підвищувати медіаграмотність, пояснювати та підтримувати. Найскладніше – забезпечити сталість ефіру, коли щось прилітає або вибухає», – зазначила Катерина Цимбалюк, програмна директорка Радіо Х.ON.
«Запорізький Центр журналістської солідарності, який працює майже з початку повномасштабної війни, має багато напрямів роботи. Одним із пріоритетних є співпраця з колегами релокованих у Запоріжжя редакцій. За допомогою Центру, Національної спілки журналістів України й особисто її голови Сергія Томіленко вдалося релокувати низку районних газет – «Трудова слава» (Оріхів), «Голос Гуляйпілля» (Гуляйпілля), «Червоний Промінь» (Запорізький район) та «Наше життя» (Новомиколаївка). Наші колеги зберегли свої видання, адаптувалися до нових умов роботи. Маємо підтримувати одні одних, особливо в час війни, адже ми велика творча журналістська сім’я», – зазначила Наталія Кузьменко, співкоординаторка Запорізького Центру журналістської солідарності.
«Наша газета «Голос Гуляйпілля» – це маленьке регіональне медіа на Запоріжжі з великою історією. Ми працюємо там, де новини. Це не просто зведення фактів, а частина щоденного життя і виживання громади. До початку повномасштабної війни останній номер нашої газети вийшов 24 лютого 2022 року, після чого видання мовчало 586 днів. Друк ми відновили 3 жовтня 2023-го, вже після релокації до Запоріжжя. Сьогодні «Голос Гуляйпілля» читають не лише в Запоріжжі, а й у Києві, Івано-Франківську, Дніпрі та навіть за кордоном. Редакційне приміщення двічі зазнавало бомбардувань, тому працюємо всюди, де є можливість: удома, в тимчасових офісах, у Запорізькому Центрі журналістської солідарності. Головне – наша газета живе і знову приходить до свого читача», – розповіла про життя прифронтової редакції газети «Голос Гуляйпілля» заступниця головного редактора Тамара Борт.
«Повномасштабна війна почалася для нас окупацією, а для редакційного колективу газети «Сіверський край» – припиненням випуску. В травні 2022-го ми відродили наше видання. Хоча фінансово було нелегко. Редакційний колектив вдячний Національній спілці журналістів України за своєчасну підтримку. Тираж нашої газети, порівняно з довоєнним періодом, зменшився вдвоє. З минулої осені посилились атаки ворога на територію Новгород-Сіверського. Наше місто знаходиться за 35 кілометрів від кордону з росією. В листопаді 2025-го через атаки агресора було пошкоджено приміщення нашої редакції – ударна хвиля пройшлася по вікнах і покрівлі. На щастя, вдалося все залатати. За період війни наш колектив дуже добре знає, як це робити газету в умовах блекаутів. Інколи доводиться доверствувати газету вдома, включаючи заради цього власні генератори. А роздруковувати сторінки та відправляти в друк нам навіть доводилось із Пункту незламності служби ДСНС», – повідомила про складні виклики в роботі колективу газети «Сіверський край» головна редакторка Ганна Халіман із Чернігівщини.
До учасників телемосту долучився й відомий запорізький журналіст, краєзнавець, колишній редактор газета «Голос Гуляйпілля» Іван Кушніренко. Він продемонстрував два випуски книги «Оборонці Гуляйпільського краю» та зазначив, що видання присвячене військовим із 102-ї Окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ з Івано-Франківської області, які захищали Гуляйпільщину від окупантів. Наразі готується третя частина. Автор переконаний, що Гуляйполе вистоїть і, разом з івано-франківцями та небайдужими людьми, край буде відроджено.
У ході розмови учасники телемосту зійшлися на думці: головне завдання нині – вистояти, зберегти професійні колективи й довіру аудиторії.
«Найголовніше для журналіста – критичне мислення. Ми маємо навчити цьому і наших читачів», – наголосив Михайло Мазур.
Михайло Савлюк зауважив, що небезпеку для інформаційного простору становлять нерегульовані соціальні мережі та псевдоновини: «Чим більше ми підвищуємо медіаграмотність, тим менше популярності матимуть фейкові «хайпові» новини».
«Сьогодні наше завдання – вижити. А вже після перемоги говоритимемо про розвиток», – наголосив Іван Харук, кореспондент телеканалу «Еспресо» в Івано-Франківській області.
Водночас Вікторія Плахта висловила впевненість у майбутньому професії: «Ми фах журналіста не загубимо. Є молоді люди, які мріють про цю професію і живуть нею. Дякуючи долі й таланту, такі у нас є! Ми в цьому переконані. Адже нині чимало студентів, зокрема, профільних кафедр університетів Івано-Франківська, працюють у наших локальних медіа і роблять свої перші успішні кроки в професію. Саме ці молоді люди й продовжать розвивати українську журналістику».
Телеміст засвідчив: попри складні виклики повномасштабної війни, фінансові труднощі, втрату рекламного ринку, вітчизняні медіа продовжують працювати. Саме від здатності вистояти сьогодні залежить майбутнє української журналістики завтра!
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Богдана Засідко, Івано-Франківський Центр журналістської солідарності
Дискусія з цього приводу: