Як медійникам працювати у «чутливих зонах», де межа між оперативною новиною та власною безпекою є надзвичайно тонкою. Що треба знати, аби не завдати шкоди аудиторії і героям сюжетів, говорила шеф-редакторка онлайнового видання «Глухів.City» Марія Капустіна під час освітнього заходу у Сумах.
У межах освітнього проєкту «стуДІЯ ПРОФі» на кафедрі журналістики та філології факультету ІФСК СумДУ зі студентами, аспірантами й викладачами працювала випускниця кафедри, тепер шеф-редакторка онлайнового видання «Глухів.City» Марія Капустіна. Як розповідає студентка Анастасія Баштанова, спікерка зосередилася на тому, як медійникам працювати в «чутливих зонах», коли межа між оперативною новиною та власною безпекою є надзвичайно тонкою. А Глухів, де діє видання, як і багато населених пунктів Сумщини, – майже постійно чутлива зона.
Журналістка детально зупинилася на правилах роботи в етично складних ситуаціях. Її досвід трансформувався у чіткий кодекс того, як працювати з людьми у стані стресу.
Марія наголосила, що навіть у найгарячіших точках журналіст має залишатися передусім людиною. Її підхід до роботи базується на сформованих принципах, які допомагають не травмувати героїв матеріалів повторно. Серед них – правило «спостерігати, а не бути сценаристами». Це означає повну відмову від «режисури» чи провокації героїв на надмірні емоції задля ефектного кадру. Медійник не повинен втручатися у події, підказувати людям, що говорити чи як поводитися.
Ще один важливий принцип редакції «Глухів.City», – відмова від шокуючих кадрів, які не додають розуміння, але можуть завдати шкоди як аудиторії, так і героям сюжетів. У роботі з родинами загиблих команда дотримується максимальної делікатності: показувати реальні емоції, але не «тиснути» камерою; давати простір рідним і обов’язково поважати приватність. Під час поховань медійники діють за окремим алгоритмом: відео знімають лише за згодою, в інших випадках працюють із фото на відстані.
–Приймати відмови без тиску, це – професіоналізм, який дозволяє зафіксувати подію і не порушити особисті межі людей, – ділиться Марія Капустіна. – За будь-якої погоди ми буваємо на прощаннях із загиблими воїнами, поруч із рідними, і, по суті, переживаємо, пропускаємо все через себе.
Редакція вважає таку роботу своїм обов’язком, внеском у меморіалізацію пам’яті. Всі відео та фото, вірять журналісти, колись стануть важливим архівом війни.
Працівники «Глухів.City» навчилися постійно відчувати ризики при збиранні інформації. Спочатку, поки не було досвіду, не враховували всіх аспектів безпечної роботи. Тепер завчасно моніторять можливі загрози на найближчі години. Приїжджаючи на місце події, відразу орієнтуються, де укриття чи просто куток, що дозволить сховатися. Весь час перебувають на зв’язку з редакцією, де людина стежить за повідомленнями про загрозу прильотів тощо. Ці навички стали правилами роботи медійників сайту.
Спікерка наголосила й на потребі відволікатися від щоденних професійних справ. Постійне психологічне напруження, що неминуче існує у прикордонному Глухові, потребує розрядки. Тому колектив спілкується, знаходить спільні заняття, поїздки, теми для розмов. Це допомагає «випустити пар» і знову повертатися до напруженої праці.
Ще одним «рецептом» позитиву для себе Марія Капустіна називає роботу над «добрими» матеріалами. А це – замальовки про земляків із цікавими хобі, уміннями, знаннями.
Досвід професіоналів і готовність спільноти до взаємодопомоги створюють фундамент, який дозволяє медіа виконувати роботу у надскладних умовах. Для майбутніх медійників, як наголошують на кафедрі, такі зустрічі допомагають усвідомити: в центрі будь-якої журналістської діяльності, особливо під час війни, завжди стоїть людина, її безпека та гідність.
Інформаційна служба НСЖУ
