Команда Латвійського суспільного медіа пережила атаку російського дрона поблизу лінії фронту. У ексклюзивному інтерв’ю НСЖУ журналістка Одіта Кренберга розповіла про секунду між життям і смертю, професійний обов’язок і те, чому латвійські медіа вважають принциповим працювати саме на передовій.
Журналістка Латвійського суспільного медіа (LSM) Одіта Кренберга (Odita Krenberga) та оператор Айгарс Ковалевскіс (Aigars Kovaļevskis) потрапили під атаку російського дрона під час роботи в зоні бойових дій в Україні. Це сталося, коли команда разом з українськими військовими прямувала до позицій одного з підрозділів. Дрон вибухнув поблизу автомобіля, уламками пошкодивши задню частину машини та вибивши скло. Завдяки швидкій реакції водія – латвійського добровольця Александра (позивний «НАТО») – ніхто з команди LSM чи військових не постраждав.
– Ми знімали сюжет про Александра. Наш план полягав у тому, щоб показати, як працює його підрозділ і в якій ситуації вони зараз перебувають, — розповідає Одіта Кренберга.
Команда знімала в Білозерську – місті, де раніше базувався підрозділ. Але фронт наближався, і їм довелося відступити. Потім журналісти поїхали далі, до бойових позицій.
– За кермом був Александр. Раптом він закричав — дрон! У цей момент мій колега Айгарс встиг увімкнути телекамеру, і тут же пролунав вибух. Скло машини розбилося. Александр зрозумів, що має якнайшвидше продовжити рух. Він подумав, що буде ще один дрон. По дорозі ми питали один одного, чи ніхто не постраждав, і з’ясували, що всі здорові, – продовжує розповідь Одіта Кренберга. – Це тривало одну секунду. Я навіть думала, що менше. Але реакція Александра врятувала нас, бо він встиг зреагувати і натиснути на педаль газу в цю секунду.
Поведінка українських військових під час атаки справила на журналістку особливе враження.
– Усі військові були дуже спокійні, зосереджені на тому, що відбувається. Жодної паніки. Це дуже допомогло, – каже журналістка. – Після швидкої поїздки дорогою, а потім полем Александр сказав, коли ми достатньо віддалилися, і другий дрон більше не зможе нас наздогнати.
Усвідомлення того, що все обійшлося, прийшло не одразу.
– Ми всі були такі щасливі! Усі говорили, що все добре. Але ми повністю зрозуміли, що сталося, лише тоді, коли вийшли з машини в безпечнішому місці і подивилися один на одного, – каже Одіта Кренберга.
Для Одіти Кренберги це далеко не перше відрядження в зону бойових дій. Вперше вона потрапила на передову ще в 2015 році, після підписання Мінських угод.
– Тоді було оголошено припинення вогню. Я знімала репортаж про візит нашої делегації до Києва. Мій продюсер зателефонував і сказав, що нам треба поїхати на фронт, щоб подивитися, як росіяни дотримуватимуться припинення вогню, – згадує журналістка.
Вона та оператор сіли на потяг до Краматорська.
– Тамтешній таксист погодився нас підвезти, і так ми вперше потрапили на передову. Звісно, в нас не було ніякого захисного спорядження. Нам сказали не відходити далеко від окопу, щоб ми могли вчасно застрибнути туди, коли росіяни почнуть стріляти. Так і сталося. Але ми були раді, що змогли зняти репортаж, – згадує Одіта.
Журналістка каже, що для латвійського телебачення важливо показувати зону бойових дій, щоб глядачі дізналися про неї від латвійських журналістів, через латвійський досвід.
– Ми самі пережили окупацію, ми розуміємо, наскільки важлива боротьба України не лише для українців, а й для нас. Наші добровольці з Латвії теж беруть участь у війні. Ми зобов’язані розповідати про те, що вони там роблять. Це теж частина нашої історії, – каже журналістка.
Як зазначає головна редакторка LSM Аніта Брауна, «команда LSM усвідомлює ризики, які бере на себе, вирушаючи до захисників України та фіксуючи повсякденну реальність війни, оскільки саме така присутність дозволяє документувати справжнє обличчя війни, яким би небезпечним та суворим воно не було. Ми високо цінуємо роботу і сміливість наших журналістів, адже незалежна журналістика в цій ситуації слугує важливою противагою хибним та таким, що вводять в оману, повідомленням, надаючи суспільству можливість ґрунтувати розуміння на фактах, а не на маніпуляціях».
Про свою роботу під обстрілами Одіта говорить, що «просто робить свою роботу» і «намагається робити її якнайкраще».
– Робота забирає стільки часу, що не залишається часу думати про небезпеку для життя. Ми розмовляли з колегами, і вони відчувають те саме. Ти сприймаєш як належне, що тебе можуть застрелити з моменту перетину українського кордону, бо ніде немає безпеки, – каже журналістка.
Команда LSM двічі проходила навчальні курси з безпеки.
– Вони були корисні. Проте зрозуміло, що поради не годяться для кожної ситуації. Тоді, під час курсів, я прямо запитала – що робити, якщо ми їдемо в машині, і її атакує дрон. Відповідь була – вистрибнути і бігти кожен у своєму напрямку, щоб ніхто не постраждав. Тому що тоді дрон вибере ціллю лише одного. Але в нашій ситуації зупиняти машину було б неправильно, – зазначає Одіта Кренберга.
Незважаючи на атаку, команда LSM завершила роботу над матеріалом про підрозділ Александра.
– Нам вдалося показати, як у них ідуть справи. Також подякувати спонсорам, які допомагають їм з обладнанням. Восени, коли ми знімали, їхня зброя дозволяла вражати лише приблизно 30 відсотків цілей, а нова, яку ми показали, уже вражала 90 відсотків, – підсумовує Одіта.
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
Відео LSM
