Про особливості роботи іноземних медіа на четвертому році війни, про нові теми та підходи розповів медійникам відомий український журналіст та локальний продюсер Олександр Павлов під час творчої зустрічі, яка відбулася у запорізькому Центрі журналістської солідарності НСЖУ.
Олександр Павлов від 2014 року є військовим журналістом, здебідльншого для іноземних видань. Зокрема, він зробив близько 80 репортажів про російську–українську війну для поважного фінського видання Iltalehti. Паралельно опанував професію фіксера, тобто фахівця, який допомагає іноземним журналістам, котрі в Україні висвітлюють війну. Ця допомога різноманітна, від з’ясування завдань і пошуку сюжетів та співрозмовників, до логістики, перекладу і відпрацювання безпекових питань.
Щоправда, пан Олександр не дуже любить слово «фіксер», а в нинішніх умовах його роботу можна швидше назвати локальним продюсерством. Бо, за словами медійника, у переході від коротких сюжетів до великих програм та документальних фільмів полягає одна з ключових змін у подачі інформації іноземними журналістами.
«На початку повномасштабної війни іноземна авдиторія цікавилася репортажами з України, це був головний жанр. Але неможливо «годувати» людей весь час одним і тим самим форматом. Тому журналісти шукають нові кути зору і знаходять їх у документальному кіно. Документальна журналістика зараз на великому підйомі. Це дієвий інструмент привернення уваги європейської авдиторії, які зосереджена на власних економічних проблемах, чи на війні на Близькому сході. Документальні фільми нагадують про російську загрозу, яка на європейському порозі, і це дозволяє громадянам впливати і на своїх поліиків, аби вони більше підтримували Україну».
Тож не дивно, що Олександр Павлов, у якого багато друзів серед авторитетних журналістів Франції, Італії, Іспанії, Швейцарії, США тощо, став локальним продюсером фільмів колег. Протягом минулого року він брав участь у шести проєктах саме документальних каналів.
Теплі стосунки у пана Олександра склалися з режисером і письменником, автором детективів Олів’є Труком. У 2022-2023 Олів’є Трук був кореспондентом Le Monde, і фіксував події перших тижнів і місяців війни в Одесі, Миколаєві, Ізмаїлі та Запоріжжі. А минулого року він створив документальний фільм «Битва за Київ», який присвячений першим дням повномасштабного вторгнення і висвітлює найскладніші моменти боїв у районах Гостомеля, Ірпеня, Мощуна тощо. Фільм «Битва за Київ» вийшов на французькому телеканалі Canal+
Розповів Олександр Павлов і про співпрацю з американською журналісткою та письменницею Заріною Забріскі, яка живе і працює у Херсоні. Вона пише для міжнародних видань, задумувала книгу про місто та його жителів, але так само відчула, що час потребує іншого формату. Тож Заріна Забріскі створила та поширила у вільному доступі фільм «Kherson: Human Safari». Стрічка жорстка, у ній багато епізодів, де мешканці розповідають про полювання ворожих дронів на мирних людей. Авторка нічого не приховує. І включила до фільму такі висловлювання херсонців: «Місто зараз – великий тир, а ти у ньому мішень»; «Росіяни кажуть, що перемогли нацизм. Ні, вони забрали його собі»; «Поки світ спить, ми тут помираємо».
До речі, пані Заріна записала у Херсоні привітання запорізьким журналістам, у якому сказала: «Мене часто питають, чому я живу у Херсоні? Я закохалася у це місто. І переконана, що гідна людина під час війни має бути на боці правди».
Фільм Заріни Забріскі побував уже на багатьох міжнародних фестивалях, його демонстрували і в американському сенаті.
Олександр Павлов презентував на зустрічі стрічку «Трамп – Путін: вони хочуть вбити Європу», у створенні якої теж брав участь у якості локального продюсера. Це стрічка спільного виробництва France TV і компанії Maximal Productions. Її автори – французькі журналісти Alain Pirot (Ален Пиро) і Gaëlle Schwaller (Гаель Шваллер). З паном Аленом Піро пан Олександр працював неодноразово. Зокрема, у 2023 році супроводжував створення стрічки «Завтра війна, чи готова Франція?», який робив пан Ален разом з Лоренцом Хюбером (Швейцарія) для каналу France 5. Той фільм був присвячений технологіям війни, зокрема, використанню дронів. А минулого року французькі журналісти знову приїхали до України, бо фахова спільнота була обурена тим, як повівся президент США з президентом України і Овальному кабінеті у лютому 2025 року. Олександр Павлов розповів, що під час роботи над стрічкою команда працювала не тільки в Україні, а також в Угорщині, Молдові і навіть Придністров’ї. Головний меседж, який донесли французькі журналісти-документалісти: підтримка України має продовжуватися. Інакше Європа стане наступною жертвою путінської агресії. Документальний фільм «Трамп – Путін: вони хочуть вбити Європу» вийшов влітку минулого року в аналітичній рубриці CDANSL’AIR. Вела програму відома французька телезірка Caroline Roux (Каролин Ру).
Після презентації Олександр Павлов поділився з колегами деякими таємницями роботи локального продюсера.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Ганна Чуприна, фото Дар’ї Зирянової
Дискусія з цього приводу: