Від Івано-Франківська до лінії фронту понад півтисячі кілометрів. Але саме тут, в прикарпатському місті та, зокрема, в Центрі журналістської солідарності, втілюються в життя ініціативи, завдяки яким виходять газети у прифронтових регіонах, локальні медіа перебудовуються, а журналісти-переселенці посилюють свою безпеку та стійкість
Три обстріли з руйнуванням редакційного приміщення та дві релокації, тимчасовий перехід у цифровий формат та все ж відновлення виходу – такий непростий шлях єдиної газети, яка сьогодні виходить на Донеччині – «Технополіс». Колись потужне видання, яке вперше вийшло у світ у травні 1992 року в Краматорську і досягло 20-тисячного тиражу, відчуло війну ще в 2014 році під час окупації росіяни Донеччини. А потім були руйнівні атаки на редакцію під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Тож у березні 2022 року редакція евакуювалася на Івано-Франківщину. І саме тут донецькі журналісти відчули справжню цехову допомогу.
- За підтримки Центру, створеного Спілкою, міжнародних донорів та загалом НСЖУ ми зуміли поновити друк газети, – розповідає Віра Ільїна, журналістка-переселенка, заступниця редактора газети «Технополіса», – і поки що продовжуємо залишатися єдиною газетою, яка сьогодні виходить на Донеччині. Без допомоги колег нам би це не вдалось.
Центр як журналістський хаб військового часу
Не лише журналістам «Технополіса», а й колегам з багатьох інших видань з прифронтових та тимчасово окупованих територій України, які змушені були шукати прихисток на Прикарпатті, Центр простягнув руку підтримки. Прикарпаття вважається умовно безпечним в умовах війни регіоном України. Тож саме тут Центр і був створений як хаб для допомоги внутрішньо переміщеним медійникам. Журналісти з Луганщини, Донеччини, Херсонщини, інших охоплених боями та окупацією областей знайшли тут прихисток з перших днів війни. Також Центр опікується медійниками з чотирьох інших регіонів України, на території яких немає таких Центрів: прифронтових Чернігівської та Херсонської областей, прикордонних – Волинської та Рівненської. А ще всіляко сприяє іноземним колегам, котрі висвітлюють події війни в Україні.
Важко спрогнозувати з якого приводу звернуться журналісти до Центру – комусь потрібна техніка чи захисне обладнання для відрядження до лінії фронту, комусь – правова підтримка, комусь – допомога з банальною побутовою проблему. Тож в Центрі готові до пошуку рішення на будь-яку тему. За підтримки ЮНЕСКО працює безкоштовна правова допомога для медійників. Тут можна отримати бронежилет, шолом чи укомплектовану аптечку. Під час блекауту забігти до центру попрацювати в коворкінгу. На тренінгу з досвідченим експертом «прокачати» свої цифрові чи інші навички, отримати психологічну допомогу тоді, коли самому важко «зібрати себе».
У кожного з журналістів своя історія того, як спрацювала допомога Центру у складний, критичний період його діяльності чи просто в конкретний момент часу, коли такої допомоги потребуєш.
Журналістка «5 каналу» Валентина Пестушко разом із чоловіком-оператором Владиславом Радковським, ризикуючи життям, працювали в окупованому Херсоні. Вирішили виїхати аж у жовтні 2022-го: залишатися далі в місті було вкрай небезпечно. Тоді і знайшли тимчасовий прихисток в Івано-Франківську, встановили контакти з Центром. Одразу по приїзді почали працювали на телеканалі «402».
– Дуже мріяла зняти репортаж, як наші військові заходять у Херсоні. Й через тиждень після нашого приїзду в Івано-Франківськ, Херсон звільнили!– розповідає Валентина. – Одразу подалися на акредитацію ЗСУ. Отримавши її, повернулись до Херсона. Центр екіпірував нас бронежилетами, шоломами, надав тактичну аптечку.
Згодом журналістка спробувала себе й у ролі радійниці, адже в Херсоні, на річницю звільнення міста від окупантів, запрацювало радіо X-ON.
– Я знаю, що нині моє місце в рідному місті, а не деінде, – пояснює своє рішення Валентина. – До роботи в деокупованому Херсоні ми підготувалися, не лише отримавши захисне спорядження. Також в центрі відвідали тренінг із домедичної підготовки, покращили знання на воркшопі «Школа воєнного сторітелінгу» від Фундації Суспільність. Навіть перевірила себе, провівши в Центрі тренінг із фактчекінгу для студентів – майбутніх журналістів.
Валентина Пестушко дотепер підтримує зв’язок з Центром, охоче ділиться з колегами інформацією із Херсона.
– Три роки тому я переїхала з рідного Ізюма Харківської області в Івано-Франківськ. Тоді, на початку повномасштабної війни, Ізюм був під окупацією і довелося виїхати з рідного дому. В Івано-Франківську не знала нікого, але в центрі відразу відчула доброзичливу атмосферу, мені стало тепліше на душі, почала знайомитися з людьми, відвідувати тренінги, працювати. І щоразу, коли заходжу в наш Центр журналістської солідарності, мені здається, що я вже тут – половину свого життя. Ми всі тут як одна родина, – ділиться Марина Трубнікова, журналістка-ВПО з міста Ізюма Харківської області.
- Свого часу неодноразово звертався по допомогу до Центру журналістської солідарності у Львові, а тепер мені допомагають колеги в Івано-Франківську. Ця допомога дуже важлива, вчасна і потрібна: коли є відключення світла, можна попрацювати в коворкінгу Центру, можна отримати бронежилет і аптечку для поїздки у відрядження на прифронтові території тощо. Це дуже важливо, мати таку допомогу та підтримку, – зазначив під час роботи в коворкінгу Центру Олег Батурін, відомий український журналіст-розслідувач, медійник-переселенець із Каховки Херсонської області, бранець російського полону.
- В центрі почуваєшся як вдома: тебе радо зустрічають, завжди скажуть добре слово, запропонують і допомогу, і просто спілкування за кавою чи чаєм. Це ніби й дрібниці, але для нас, тих, хто тимчасово покинув свої рідні оселі, дуже важлива така підтримка та дружня атмосфера, – додає Віра Ільїна.
- Журналістська солідарність допомагає мені впродовж усього професійного шляху. І сьогодні, коли ми вже третій рік поспіль живемо в умовах війни, дуже добре для нас, медійників, що в різних містах країни є Центри журналістської солідарності, куди можемо звернутися за потреби. Причому зручно, що з будь-яких питань журналісти мають можливість звернутись як онлайн, так і особисто, – ділиться під час робочого відрядження до Івано-Франківська медійниця Наталія Калініченко з прифронтової Сумщини.
- В Івано-Франківськ я приїхала в 2023 році. Мій колега Роман Кривко, який з перших днів роботи Центру тут, у коворкінгу, готував матеріали та виходив онлайн в етер Українське радіо.Харків, багато розповідав мені про центр. І після того, як я прийшла сюди, він став і для мене ніби родиною, – зізнається Тетяна Кривоніс, журналістка, випускова редакторка Українське радіо. Харків.
- Тренінги, вебінари, консультації, які організовує Центр, потрібні й корисні в професійній діяльності, без них ми були б професійно значно слабшими, – зазначила Ольга Чернякова, відповідальна секретариня Чернігівської обласної організації Національної спілки журналістів України.
Про самі тренінги варто згадати окремо, в Центрі багато працюють над тим, щоб вони були змістовними і помічними для журналістів. Для цього, зокрема, залучають до співпраці зарубіжних колег.
Першим вийти в ефір, або досвід від зарубіжних колег
Приміром, під час воркшопу на базі Центру у листопаді 2022 року, професійні журналісти та медійники-початківці дізналися від іноземних колег Іво Бурума з Австралії та Гейра Рууда з Норвегії, як за допомогою лише одного застосунку у мобільному телефоні можна створити якісний контент та першим вийти в прямий ефір з місця події. Упродовж восьмигодинного навчання медійники розробляли, знімали, монтували та публікували відеоісторії з використанням лише смартфона. Кожен учасник воркшопу отримав сертифікат та посібник із мобільної журналістики. Були визначені дві кращі відеоісторії, створені й змонтовані під час заходу, тренери подарували переможцям професійні мікрофони.
– Я звик працювати на камеру, на відео, а не з відео. Вміння працювати з мобільним телефоном, як зі знаряддям журналістської праці, це те, що зараз дуже потрібно українським журналістам. Особливо тим, хто працює на лінії фронту, – каже журналіст-переселенець із Краматорська Максим Ходушко.
Не менш важливим напрямом роботи Центру стала підтримка ментального здоров’я медійників. Насамперед йдеться про колег з поміж внутрішньо переміщених осіб. Вони як ніхто часто стикаються зі стресовими ситуаціями, психологічно складними темами.
Ментальне здоров’я: тренінги, екскурсії, мандрівки, а ще підтримка родин
В Центрі регулярно проводяться тренінгові заняття з психологічної підтримки, як у форматі офлайн, так й онлайн. Це дає можливість долучатись і колегам із підшефних Центрові областей. Проводять заняття дипломовані психологи та психологині, зокрема, працівники кафедри соціальної психології факультету психології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
А ще працівники Центру організовують для колег екскурсії визначними місцями Прикарпаття, мандрівки в гори. Це те, що, зізнаються журналісти, допомагає зняти стрес, переключитися від інтенсивної роботи й отримати нові враження. Вже сама по собі така зміна обстановки сприяє емоційному перезавантаженню, натхненню й відновленню внутрішнього балансу. Зайве казати, наскільки це важливо під час війни.
Не залишаються поза увагою працівників Центру і родини медійників.
Приміром, діти медійників з прифронтових територій отримують подарунки, які дуже важливі у цей непростий час. Центр передав п’ятнадцять велосипедів дітям медійників, які проживають на прифронтових територіях. Через Гуманітарну Нову пошту велосипеди надіслали у Чернігів, Дніпро, Запоріжжя, Харків, Суми та Херсон. Ще два передали дітям журналістів-ВПО, які живуть сьогодні на Івано-Франківщині.
Завдяки проєкту «Партнерство задля Перемоги» Центр також допомагає у лікуванні важкохворих дітей. Зокрема, вдалося направити на безкоштовне лікування в італійські дитячі клініки міст Анкона й Турина вісім важкохворих українських дітей.
Як і завдяки чому вдається Центру втілювати в життя всі ініціативи? Насамперед, Центр є ланкою єдиної мережі центрів журналістської солідарності, створеної НСЖУ. Тож працюють партнерські програми, ініційовані та відлагоджені Спілкою. І, звісно, відіграє свою вагому роль робота енергійної команди Центру на чолі з його координаторкою Вікторією Плахтою. Іванофранківці зуміли знайти своїх сильних та надійних портнерів, налагодити колаборацію з багатьма небайдужими особистостями.
Лучано Картолано та інші: про партнерів та соратників
За час своєї діяльності Центр налагодив співпрацю з численними регіональними волонтерськими, громадськими організаціями, благодійними структурами. Скажімо, такими як Благодійний фонд «Чисті серцем», громадська асоціація «Спільнота Святого Егідія», Благодійною організацією «Благодійний Фонд «Мізерікордія», міжнародною волонтерською асоціацією «Anteas Alessandria» (м. Алессандрія, Італія).
Ось лише один приклад, як це працює з італійською асоціацією.
Разом з «Anteas Alessandria», а також Івано-Франківською обласною дитячою клінічною лікарнею та Івано-Франківською архієпархією другий рік реалізовується проєкт «Партнерство задля Перемоги». В рамках цього проєкту адресну допомогу у вигляді павербанків отримали близько трьох десятків українських журналістів із числа переселенців, які тимчасово проживають на Івано-Франківщині, та з підшефних Центрові областей.
– Маємо добру і системну співпрацю з журналістами України. Часто спілкуємося з головою Спілки Сергієм Томіленком, знаємо ваші проблеми. Наша підтримка українським журналістам буде продовжуватися й надалі. А ще я мрію, що настане той час, коли буду приїжджати в Україну як турист, – зазначив Президент Anteas Alessandria Лучано Картолано. Принагідно зазначимо, що за клопотанням Івано-Франківського Центру журналістської солідарності Лучано отримав заслужену нагороду – Хрест громадянських заслуг «Героям без зброї».
Комп’ютерна техніка й павербанки також були передані для потреб редакційних колективів локальних медіа. Приміром, редакція газети «Верховинські вісті», яка працює в найвіддаленішому гірському районному центрі Івано-Франківської області, отримала принтер. Журналісти районної газети «Сіверський край» та Сіверського корпункту Суспільне Чернігів, які працюють на прифронтових територіях, студенти-переселенці профільних кафедр університетів Івано-Франківська, а також журналісти, чиї рідні воюють на фронті, отримали павербанки, а журналістка з Волинської області Людмила Приймачук новий смартфон, який став їй добрим помічником при підготовці матеріалів у прифронтовій зоні.
Програму з допомоги дітям вдалось запустити в межах того ж проєкту «Партнерство задля Перемоги» за підтримки НСЖУ, завдяки допомозі Благодійного фонду «Мізерікордія» УГКЦ та його співпраці з італійсько-українськими організаціями – Українською громадою у місті Венеція, БО «Maniverso ODV» та ГО «Ucraini Irpini A.P.S.».
–Разом ми завжди найсильніші! – каже Вікторія Плахта. – Проєкт «Партнерство задля Перемоги» став можливим завдяки нашому активному спілчанину, волонтеру, головному редактору інтернет-ресурсу PRAVDA.IF. Михайлу Савлюку, директору Благодійної організації «Благодійний фонд Андрія Голинського» Андрієві Голинському. Окрема вдячність Гуманітарній Новій пошті. Хай всі наші подарунки завжди доходять до адресата!
На завершення Вікторія Плахта підсумовує:
– Дуже важливо для журналістської спільноти у цей нелегкий період бути максимально зібраними, об’єднаними та солідарними. Тож ми прагнемо підтримати наших колег, допомогти їм працювати та виконувати свою головну місію – доносити до широкого загалу найактуальнішу інформацію про те, що відбувається в Україні.
Богдана Засідко
Довідково:
Центри журналістської солідарності – це мережа безпечних хабів для журналістів, створена у 2022 році Національною спілкою журналістів України у партнерстві з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів. Ключовим партнером мережі є штаб-квартира ЮНЕСКО. Центри діють у шести регіонах – Київ, Запоріжжя, Харків, Дніпро, Львів, Івано-Франківськ. Вони надають медіафахівцям захисне спорядження (бронежилети, шоломи, аптечки), техніку, консультації з безпеки, юридичну та психологічну допомогу, а також простір для роботи. За останні понад два роки понад 2400 журналістів скористалися послугами Центрів. Серед них – українські та іноземні кореспонденти, зокрема з Le Monde, Süddeutsche Zeitung, Daily Mail, SVT, RFE/RL та інших провідних медіа.
Центри стали ключовою інфраструктурою для безпеки журналістів у зоні війни та прикладом міжнародної солідарності у захисті свободи слова.
Як знайти центри журналістської солідарності?
Центри розташовані за такими адресами:
у Києві – вул. Хрещатик 27-а, телефон: 050 680 52 04 (Ілля Суздалєв);
у Львові – вул. Соломії Крушельницької, 5, 2 поверх; телефон: 097 907 97 02 (Наталія Войтович); точка присутності в Чернівцях – пр. Незалежності; 96, телефон: 068 286 37 06 (Володимир Бобер);
у Івано-Франківську – вул. Січових стрільців, 25; телефон: 066 677 07 26 (Вікторія Плахта);
у Запоріжжі – пр. Соборний; 152, телефон: 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура);
у Дніпрі – вул. Старокозацька, 8; телефон: 050 919 84 79 (Наталя Назарова);
у Харкові – телефон: 095 421 5477 (Ганна Черненко).
Дискусія з цього приводу: