Лютий 2022 року, який зруйнував життя мільйонів. Частково окупована в 2014 році Луганщина відразу відчула удар широкомасштабного вторгнення. У 2022 році редакторка сайту «Троїцьке.City» та газети «Сільська новина» із Луганщини Марина Животкова разом із колективом редакції понад два місяці залишалася в окупації й продовжувала працювати – допоки журналістку не забрали на допит…
Про звинувачення, колаборантів і втечу від слідства Марина Животкова свого часу розповіла кореспондентам НСЖУ. Зокрема, говорила про те, що той лютневий четвер 2022-го мав бути звичайним робочим днем. Та не встигла Марина зібратися на роботу, як задзвонив телефон. Зателефонували з друкарні в Харкові і сказали, що цього разу газета не буде надрукована, бо Харків бомблять.
Редакторка кинулася обдзвонювати колег і просити їх негайно виїжджати з міста. Але територію Луганщини настільки швидко захоплювали, що організувати автомобільне перевезення було неможливо. Тоді колектив редакції вирішив працювати онлайн. Висвітлювали події в місті, про те, як у перші дні війни, коли в Троїцьке зайшли бойовики «ЛНР», там щодня відбувалися мирні акції протесту. Аж поки окупанти почали наводити на них дула автоматів.
Тоді Марина Животкова ще не знала, що за нею вже теж пильно стежать «стукачі» й прислужники окупантів. Одного дня вони постукали в її двері. На допиті, який тривав вісім годин, випитували про все: не тільки про роботу сайту, а й про громадську діяльність, яку журналістка активно вела за підтримки ПРООН та інших зарубіжних організацій.
До редакції Марина більше не потрапила. Все майно – меблі, техніка, відеокамери, підшивки, автомобіль – було опечатано. А чекати другого допиту вона не збиралася, і всю ніч шукала волонтерів, які наважилися б вивезти з міста журналістку «під слідством». Пощастило – такі люди знайшлися.
Їхати через Україну було неможливо. Залишався єдиний шлях – через РФ. Далі була Латвія, звідки Марина згодом доїхала до Косово, де мешкає і зараз.
Тоді, в 2022 році, редакторка сайту Троїцьке.City і газети «Сільська новина» Марина Животкова з оптимізмом сказала: «Газету «Сільська новина» плануємо відновлювати, як тільки буде звільнено нашу землю. Шукатимемо кошти, звернемося за підтримкою до НСЖУ. Гадаю, люди нас підтримають… У Косово я пишу для українських ЗМІ, ми дуже активно беремо участь у різних заходах, виступаємо на місцевому телебаченні, радіо, даємо інтервʼю для онлайн-видань і розповідаємо про Україну. Нас багато поєднує, бо косовари теж боролися за свою незалежність і відстояли її. І вони кажуть, що ми обовʼязково переможемо».
***
А поки що Марина Животкова написала на своїй сторінці у фейсбуці:
«Три роки живу в Косові. Це довго і водночас – ні. Тепер це мій Косовський період. Я рада, що доля дала мені цю можливість жити далі, коли ти втратив все – дім, сім’ю, роботу.. Багато думаю над цим.
Дякую, що знову можу мріяти, працювати, жити. Дякую моїм друзям тут в Косові і в Україні, що вони підтримують мене і допомагають будувати життя з нуля… Дякую народу і уряду Косово за підтримку України у боротьбі за незалежність і суверенітет України! У маленької країни таке велике серце!.. А найбільшу дяку шлю Флутурі Кусарі, бо це вона авторка ідеї створення Програми для захисту журналістів по всьому світові, але в пріоритеті саме журналісти з країн, де йде війна, і серед них було більше 20 українських журналістів. Дякую Сергію Томіленку й Ліні Кущ за рекомендацію участі в цій Програмі. Журналісти важливі!»
Підготувала Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
Дискусія з цього приводу: