«Кожен лист надзвичайно важливий», – близькі та родичі бранців Кремля розповідають, чому необхідно говорити про полонених журналістів

«Коли від тебе відрізаний увесь світ, кожне слово – як промінь надії». Рідні журналістів, які перебувають у російському полоні, переконані: мовчати небезпечно, публічність – це зброя, що допомагає боротися за їхнє визволення.

Інформаційна служба НСЖУ поспілкувалася з людьми, які безпосередньо дотичні до цієї проблеми, щоб зрозуміти, яка стратегія боротьби за визволення цивільних бранців є найбільш ефективною.

«Розголос допомагає більше, ніж шкодить»

Олена Цигіпа, дружина українського громадського діяча і журналіста з Нової Каховки Сергія Цигіпи, якого росіяни незаконно засудили до 13-річного ув’язнення, переконана, що публічність – ключовий фактор у боротьбі за звільнення полонених.

– З власного досвіду можу сказати, що тримати фокус на цивільних особах і журналістах у російському полоні обов’язково потрібно. Необхідно постійно нагадувати суспільству, органам державної влади і міжнародній спільноті про те, що ці люди виконували свій професійний обов’язок або за покликом серця допомагали іншим, – наголошує Олена.

Вона не приховує, що інколи розголос може створювати певні труднощі, однак переваги значно переважують.

– Працюючи над розголосом справи свого чоловіка, Сергія Цигіпи, я робила все можливе для того, щоб його не забували, пам’ятали, згадували, – сказала Олена. – Так і буду продовжувати це робити на всіх майданчиках, які тільки можливі.

«Це надає їм натхнення і надію»

Особливо цінними є свідчення людей, які самі пройшли через полон. Секретар НСЖУ Валерій Макеєв, який провів 100 днів у російському полоні, розповідає про критичну важливість зв’язку із зовнішнім світом для полонених.

– Для людини, яка перебуває в полоні, надзвичайно важливо знати, що про неї пам’ятають, – наголошує Валерій. – Це навіть не обговорюється. Це сто відсотків. Кожна листівочка, кожен листочок, який приходить туди через цензуру, навіть із закресленими рядками – надзвичайно важливий.

Він ділиться зворушливою історією українського військового, який потрапив у полон у перші дні повномасштабного вторгнення.

– Коли через два роки, завдяки певним обставинам, у нього з’явилася можливість написати повідомлення на аркуші паперу, що він живий, і розписати, як все відбулося – це сприймали зі сльозами на очах. Для нього було життєво важливо дати знати, що він живий, а для родини – отримати цю звістку, – каже Валерій Макеєв. – Ті люди, які там, повинні пам’ятати, що їх пам’ятають, люблять тут.

Редакторка мелітополького видання РІА-Південь Світлана Залізецька акцентує увагу на тому, що саме публічність часто допомагає встановити контакт із полоненими.

– Після того, як я побувала у Страсбурзі, до мене звернулися люди, і таким чином ми знайшли одного нашого цивільного полоненого. Це сталося лише після того, як пішов розголос, – зауважила Світлана.

Вона розповідає, що родичі полонених часто самі просять згадувати імена бранців.

– До мене звернулися родичі ще одного цивільного полоненого, до речі, нашого колеги-журналіста Влада Гершона, з проханням згадувати його ім’я. Бо це є надією і для самого полоненого, знати, що його не забули. Це надає йому натхнення, розуміння того, що за нього борються, – каже Світлана.

З окупованого Мелітополя у полоні перебуває шестеро цивільних осіб: Георгій Левченко, Ірина Левченко, Анастасія Глуховська, Владислав Гершон, Яна Суворова і Євген Ільченко.

– Велика кількість цивільних полонених із Мелітополя пов’язана з потужним спротивом, який чинять люди. Якби вони хотіли співпрацювати з окупантами, то вони б спокійно жили під окупацією, – каже Світлана Залізецька.

«Діяти треба дуже виважено»

Водночас Валерій Макеєв наголошує на необхідності зваженого підходу до публічності.

– Існує два підходи до того, чи писати про журналістів у полоні, чи ні. Як у моєму випадку, то розголос однозначно допоміг. Ставлення тих людей, які були біля мене, змінювалося, бо вони розуміли резонансність справи, – каже Валерій.

Однак він зазначає, що ситуація може бути неоднозначною.

– На сьогоднішній день ми знаємо дуже багато жорстких, жорстоких, нелюдських взаємовідносин між тими людьми, які утримують наших полонених та цивільних осіб, у тому числі журналістів. Як на мене, це залежить тільки від дуже конкретного розкладу, чи потрібно говорити чи ні, – зауважує Макеєв. – У тих взаємовідносинах, які доступні сьогодні мені, я намагаюся уникати публічності стосовно комунікації з певною особою, яка перебуває в полоні. І навіть коли особа повернеться, дуже обережно робити певний розголос, щоб не нашкодити тим, які там залишились.

Говорячи про можливості родичів сприяти звільненню полонених, Валерій Макеєв зауважує, що кожен рідний та близький у своїй конкретній ситуації знає в десятки разів більше, ніж те, що може сказати експерт.

Він розуміє відчай родичів, готових використовувати будь-які канали для отримання інформації.

– Рідні готові комунікувати, даруйте, хоч із чортом, хоч з Богом, щоб дістатися свого синочка чи чоловіка, або хоча б отримати якусь вісточку, – каже секретар НСЖУ.

Водночас він застерігає від шахрайських схем.

– Мені не подобаються комунікації, які починаються з повідомлень на кшталт «Ми знаємо, що можемо допомогти». А як тільки заходить розмова про гроші («скиньте, і ми тоді все вирішимо») – тоді можна класти слухавку, – каже Валерій Макеєв. – Тут та заповідь, яка є для лікарів – «не нашкодити», – вона стосується кожного, хто дотичний до цієї справи сьогодні».

Підтримка має бути постійною

Олена Цигіпа підтверджує важливість підтримки для самих полонених.

– Коли у мого чоловіка була в Москві касація, і вдалося організувати присутність дипломатів чотирьох країн ЄС, то це його дуже підбадьорило, – розповіла Олена. – Він написав мені у листі, що у нього з’явилася надія на те, що врешті-решт він отримає свободу.

За словами Олени, для її чоловіка особливо важливо знати, що на волі постійно ведеться робота для його звільнення.

– Йому дуже приємно, що я займаюся цим весь час і нагадую про нього на різних платформах, у тому числі й міжнародних, – наголосила Олена Цигіпа.

Як свідчить досвід родичів полонених та людей, які самі пережили полон, розголос і підтримка є критично важливими. Публічність допомагає не тільки привернути увагу до долі конкретних полонених, але й дає їм найцінніше – надію та розуміння, що їх не забули і продовжують за них боротися.

«За даними НСЖУ, в полоні перебуває 31 працівник медіа», – Сергій Томіленко

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко наголошує на масштабах проблеми та необхідності консолідованих дій.

– За верифікованими даними НСЖУ, станом на сьогодні в російському полоні перебуває як мінімум 31 цивільний працівник медіа. Кожен з них має право на свободу, і наш обов’язок – використовувати всі можливі інструменти для їхнього визволення, – наголошує Сергій Томіленко.

Спілка продовжує наполягати на важливості публічного обговорення їхніх доль, згадування їхніх імен та документування всіх випадків незаконного утримання представників медіа. Ми закликаємо міжнародні організації, правозахисників та дипломатичні місії звертати особливу увагу на ці випадки та сприяти поверненню наших колег додому.

Російська влада мусить знати, що кожен захоплений журналіст — це не просто ім’я у списку, це людина, доля якої перебуває під пильною увагою української та міжнародної спільноти.

Українські цивільні журналісти, яких утримує в полоні Російська Федерація:

1. Бессарабов Олексій, український журналіст і політичний аналітик, колишній військовослужбовець ВМС України. Жив у Севастополі, працював кореспондентом видання «Главред», співпрацював із аналітичним центром «Номос», був заступником головного редактора журналу «Чорноморська безпека». Затриманий ФСБ 9 листопада 2016 року за звинуваченням у диверсійно-терористичній діяльності. Піддавався катуванням електрострумом. 4 квітня 2019 року за явно сфальсифікованою справою засуджений до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
2. Дудка Володимир, колишній український військовий моряк, інженер з техніки безпеки, політичний аналітик, співпрацював з журналом «Чорноморська безпека». Затриманий ФСБ 9 листопада 2016 року за звинуваченням у диверсійно-терористичній діяльності. Піддавався катуванням електрострумом. 4 квітня 2019 року за явно сфальсифікованою справою засуджений до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
3. Штибликов Дмитро, український журналіст, офіцер запасу ЗСУ, керівник міжнародних програм аналітичного центру «Номос», заступник головного редактора журналу «Чорноморська безпека». Затриманий ФСБ 9 листопада 2016 року за звинуваченням у диверсійно-терористичній діяльності. У травні 2017 року під примусом і погрозами щодо членів родини уклав досудову угоду, визнавши «вину». 16 листопада 2017 засуджений до 5 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму. 8 листопада 2021 року, коли мав вийти на волю, заарештований за звинуваченням у «державній зраді» і залишений під вартою.
4. Аметов Ернес, громадянський журналіст, активно висвітлював порушення прав людини в окупованому Криму. Заарештований 11 жовтня 2017 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». 16 вересня 2020 року був виправданий, але апеляційний суд 14 березня 2022 року скасував виправдальний вирок. 29 грудня 2022 року отримав вирок 11 років позбавлення волі.
5. Асанов Марлен (Сулейман), фотограф, популяризатор кримськотатарської культури і громадянський журналіст, активно висвітлював обшуки та судові процеси. Заарештований 11 жовтня 2017 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Отримав вирок у 19 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Через умови утримання й тривале перебування в штрафному ізоляторі часто хворіє.
6. Ібрагімов Тимур, громадянський журналіст, активно висвітлював порушення прав людини в окупованому Криму. Заарештований 11 жовтня 2017 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Отримав вирок у 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Має третю групу інвалідності, у нього встановлено імплант ока, який уже давно потрібно замінити.
7. Салієв Сейран, громадянський журналіст  активно висвітлював обшуки та судові процеси. Заарештований 11 жовтня 2017 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Отримав вирок у 15 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
8. Мустафаєв Сервер, правозахисник, один із організаторів і координаторів «Кримської солідарності», громадянський журналіст, проводив системний моніторинг ситуації в Криму та висвітлював у медіа політично вмотивовані судові процеси. Заарештований 21 травня 2018 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Отримав вирок у 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Подавав низку позовів про вилучення в нього Корану та особистих речей, відсутність адекватної медичної допомоги та інші порушення керівництва «виправних» установ.
9. Сулейманов Руслан, громадянський журналіст  висвітлював порушення прав людини в окупованому Криму. Заарештований 27 березня 2019 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Отримав вирок у 14 років позбавлення волі колонії суворого режиму.
10. Шейхалієв Рустем, громадянський журналіст, висвітлював порушення прав людини в окупованому Криму, передусім «судові» процеси. Заарештований 27 березня 2019 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Попри важкі хвороби (хронічний пієлонефрит, опущення правої нирки, варикозне розширення вен на ногах), отримав вирок у 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
11. Бекіров Ремзі, громадянський журналіст, кореспондент «Grani.ru», висвітлював резонансні справи проти кримських татар в окупованому Криму. Заарештований 28 березня 2019 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Отримав вирок у 19 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
12. Аріфмеметов Осман, письменник, переможець літературних конкурсів, громадянський журналіст, активно висвітлював обшуки та судові процеси, допомагав робити передачі в СІЗО для несправедливо засуджених кримських татар. Заарештований 28 березня 2019 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Отримав вирок у 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
13. Єсипенко Владислав, журналіст проєкту «Крим.Реалії» «Радіо Свобода». Заарештований 10 березня 2021 року після того, як напередодні знімав покладання квітів до пам’ятника Т.Шевченку в Сімферополі; впродовж місяця родичі не знали, що з ним. Звинувачено спочатку в шпигунстві, а згодом – у збереженні та перевезенні вибухового пристрою. Було піддано катуванню електрострумом і погрозам убивством. Засуджено до 5 років позбавлення волі в колонії загального режиму. Справа Владислава Єсипенка, по суті, стала «методичкою» для фабрикування справ проти інших журналістів. Лауреат Національної премії за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка 2022 року.
14. Сулейманов Амет, громадянський журналіст,  висвітлював порушення прав людини в окупованому Криму. Заарештований 12 березня 2020 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Попри тяжку хворобу серця (лікарі рекомендували заміну серцевого мітрального клапана), отримав вирок у 12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Перебував під домашнім арештом, а після набуття вироку чинності (з 5 квітня 2023 року) – в ув’язненні. Його утримують в умовах, які сприяють загостренню хвороби.
15. Ахтемов Асан, кримський журналіст, кореспондент і помічник редактора газети «Авдет». Затриманий 3 вересня 2021 року за звинуваченням у підриві ділянки газогону поблизу Сімферополя. Піддавався катуванням і психологічному тиску з боку співробітників ФСБ. Незважаючи на явну фальсифікацію «доказів», засуджений до 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
16. Хилюк Дмитро, журналіст УНІАН, захоплений російськими військовими 3 березня 2022 року у батьківському обійсті в селі Козаровичі Вишгородського району Київської області. Жодних офіційних звинувачень йому не пред’явлено. Відповідно до розслідування «Репортерів без кордонів», станом на липень 2023 року його утримували в одному з виправних закладів Володимирської області рф.
17. Цигіпа Сергій, громадський діяч, журналіст із Нової Каховки, затриманий 12 березня 2022 року, за звинуваченням у шпіонажі рішенням окупаційного Сімферопольського «суду» 6 жовтня 2023 року отримав 13-річний термін ув’язнення. 14 лютого 2024 року апеляційний «суд» залишив у силі цей вирок.
18. Данилович Ірина, кримська медична сестра, профспілкова і громадська активістка, громадянська журналістка «Кримського процесу». Викрадена в Коктебелі 29 квітня 2022 року; утримувалася в підвалі, була піддана катуванням і залякуванню. Обвинувачена у виготовленні і зберіганні саморобного вибухового пристрою. Отримала вирок у 7 років позбавлення волі. В ув’язненні стан її здоров’я сильно погіршився, вона втрачає слух, перенесла інсульт. Через відсутність медичного обслуговування оголошувала сухе голодування.
19. Ільченко Євген, адміністратор мелітопольського телеграм-каналу «Милый тополь», затриманий 10 липня 2022 року, вивезений у Росію.
20. Темер’янов Вілен, громадянський журналіст, згодом журналіст видання «Grani.ru», активно висвітлював порушення прав людини в окупованому Криму. Заарештований 11 серпня 2022 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». В умовах ув’язнення його піддавали примусовій психіатричній експертизі; крім того, в журналіста різко погіршився зір. Станом на квітень 2024 року вирок ще не винесено.
21. Левченко Ірина, журналістка з Мелітополя, ветеран журналістики, затримана 6 травня 2023 року разом із чоловіком Олександром. У чому її звинувачують і де утримують, достеменно невідомо.
22. Левченко Георгій, адміністратор телеграм-каналу «РІА Мелітополь», заарештований ФСБ в Мелітополі 1 серпня 2023 року як «український терорист», що зафіксовано в російському пропагандистському ролику. Журналіста утримують у Маріуполі.
23. Глуховська Анастасія, до повномасштабного вторгнення – журналістка видання «РІА Мелітополь», заарештована ФСБ в Мелітополі 1 серпня 2023 року, що зафіксовано в російському пропагандистському ролику. Де її утримують, невідомо.
24. Гершон Владислав, адміністратор чату «Мелітополь – це Україна», затриманий 1 серпня 2023 року. Про його затримання родичам повідомили через два з половиною місяці.
25. Суворова Яна, адміністраторка телеграм-каналу «Мелітополь – це Україна». Затримана російськими окупантами 1 серпня 2023 року в Мелітополі. Разом з іншими адміністраторами її звинуватили в тероризмі, шпигунстві та співпраці з українськими спецслужбами. Де її утримують, невідомо.
26. Малишев Олександр , адміністратор телеграм-каналу «Мелітополь – це Україна». Затриманий російськими окупантами 1 серпня 2023 року в Мелітополі. Разом з іншими адміністраторами його звинуватили в тероризмі, шпигунстві та співпраці з українськими спецслужбами. Де його утримують, невідомо.
27. Рупчов Максим , адміністратор телеграм-каналу «Мелітополь – це Україна». Затриманий російськими окупантами 1 серпня 2023 року в Мелітополі. Разом з іншими адміністраторами його звинуватили в тероризмі, шпигунстві та співпраці з українськими спецслужбами. Де його утримують, невідомо.
28. Каліуш Марк , адміністратор телеграм-каналу «Мелітополь – це Україна». Затриманий російськими окупантами 1 серпня 2023 року в Мелітополі. Разом з іншими адміністраторами його звинуватили в тероризмі, шпигунстві та співпраці з українськими спецслужбами. Де його утримують, невідомо.
29. Османов Рустем, громадянський журналіст,  висвітлював порушення прав людини в окупованому Криму. Заарештований 5 березня 2024 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Російський «київський районний суд» Сімферополя обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці.
30. Азізов Азіз, громадянський журналіст,  висвітлював порушення прав людини в окупованому Криму. Заарештований 5 березня 2024 року за звинуваченням в участі в мусульманській організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у росії «терористичною». Російський «київський районний суд» Сімферополя обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці.
31. Осьмак Геннадій, журналіст із Генічеська, колишній головний редактор видання «Новий візит». 12 березня 2022 року заявив про припинення роботи в медіа. 7 березня 2024 року стало відомо про його затримання за «участь у незаконному військовому угрупованні» («популяризацію терористичного батальйону імені Номана Челебіджихана»). Йому загрожує 15 років ув’язнення.

Також є інформація про журналіста, який потрапив у полон, перебуваючи у лавах Сил оборони України:

• Філімон Василь, телеоператор Миколаївської філії Суспільного мовлення, був призваний до лав Збройних сил України. 15 травня 2022 року потрапив у полон до військових окупаційних сил РФ під час виконання бойового завдання в Донецькій області.

Інформаційна служба НСЖУ