Загальне психологічне виснаження, вигорання у кожного українця, і у журналістів зокрема фіксується в умовах війни, яка у країні триває з 2024 року, а з 2022-го – повномасштабне вторгнення рф в Україну. Тому нагальною потребою є пошук певних рецептів, дій, спрямованих на заспокоєння, збереження внутрішнього спокою. Нині особливої важливості набуває складна тема ментального здоров’я журналістів. На це звернув увагу голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко під час міжнародної онлайн-конференції «Українські медіа під час війни», яка відбулась напередодні річниці повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Під час конференції обговорювали стійкість українських медіа та журналістів, а також шляхи їхньої трансформації, збереження відданості журналістиці, професійним стандартам і своїй аудиторії. Адже журналістика, особливо в умовах війни, є важливою складовою стійкості українського народу, адже інформаційне забезпечення набуває особливого значення.
За час війни уже напрацьовано низку рекомендацій щодо збереження ментального здоров’я медійників, які постійно перебувають в інформаційному середовищі – стежать за ситуацією, готують і видають матеріали, а отже, отримують і важкі психологічні наслідки, що супроводжують цю діяльність. Втім, чи досить цього? Проблематика обговорювалась під час спеціалізованої панелі «Ментальне здоров’я журналістів: як зберегти баланс у часи війни». У дискусії взяли участь чотири спікери: Катерина Сергацкова – виконавча директорка фундації 2402; Елізабет Кантеніс – виконавча директорка ACOS Alliance, (Великобританія), який сконцентрований на питаннях безпеки журналістів, Анна Черненеко – журналістка-воєнкор і коодинатор Харківського Центру журналістської солідарності НСЖУ та Валерія Ковтун – медіекспертка.
Катерина Сергацкова: «В умовах кризи треба будувати альянси»
Тема ментального здоров’я перестала бути чимось незвичним, і це добрий знак, – на цьому наголосила Катерина Сергацкова. Вона звернула увагу на те, що, за даними ВООЗ та Міністерства охорони здоров’я України, майже 15 мільйонів людей в Україні страждають від проблем з ментальним здоров’ям через війну. Та ці реальні цифри можуть бути ще вищими.
Також пані Катерина розповіла про нове дослідження Daily Humanity серед працівників медіа в Україні, яке показало, що 90% медійників або вигоріли, або регулярно вигорають. Майже 90% журналістів говорять про те, що вони пережили травматичну подію. Понад 50% респондентів мають симптоми ПТСР.
Фактори, що впливають на ментальне здоров’я журналістів:
– висока відповідальність перед суспільством;
– необхідність акуратно доносити інформацію як до української, так і до закордонної аудиторії;
– навантаження на українських журналістів подекуди набагато більше, ніж у представників інших професій.
– нестабільна економічна ситуація та низькі зарплати в редакціях українських медіа.
Фахівці фундації 2402 разом з партнерами винесли чотири уроки із ситуації в медійному середовищі в Україні під час війни:
-будь-які дії щодо допомоги в критичних ситуаціях спрацьовують найкраще у превентивній роботі, у формуванні готовності до певних кризових ситуацій, а не коли ми «гасимо пожежі»;
-медіа є критичною інфраструктурою, тож журналісти, як люди, які часто опиняються першими на подіях, особливо травматичних, повинні мати доступ до базової підготовки з безпеки.
-безпека також є важливою для життєздатності медіа: те, що в західному світі називається «media viability», менеджмент ризиків – це обов’язкова частина роботи редакцій;
-важливо інвестувати в розвиток навичок і навчання в журналістиці, тому що це допомагає бути стійкішими, у тому числі у довгостроковій перспективі.
–В умовах кризи треба будувати альянси, партнерства, мережі, тому що це є запобіжником від багатьох труднощів. Це допомагає нам триматися, бути стійкішими в умовах виживання. А ще здорові звички та приємні щоденні дрібниці допомагають у довгостроковій перспективі. Вони змінюють культуру та допомагають ставати більш стресостійкими. Практикуючи щодня маленькі гарні речі, ми можемо допомагати собі, близьким, колегам та оточуючим, – зауважила Катерина Сергацкова.
Елізабет Кантеніс: «Стійкість українських журналістів як джерело натхнення»
Елізабет Кантеніс розповіла, що ACOS Alliance займається, у тому числі, й питаннями культури та безпеки, об’єднуючи різних партнерів, різні організації, серед яких – і Національна спілка журналістів України. Питання ментального здоров’я входить до комплексного протоколу безпеки, яким опікується Альянс.
НСЖУ доєдналася до ACOS Alliance, аби підтримати цей аспект безпеки для медійників.
– Як глобальна коаліція, ми усвідомлюємо, що виклики, з якими ми стикаємося, є надто великими, щоб вирішити їх самотужки, тому ми повинні діяти разом. У нас є знання та досвід, якими хочемо поділитися, і пропонуємо комплексне бачення безпеки, яке включає фізичну, юридичну, кібернетичну та інші види безпеки. І, звісно, й психологічна безпека, яка є практично знаменником усього переліченого, – підкреслила Елізабет Кантеніс.
Вона розповіла, що на початку повномасштабної війни ACOS Alliance разом з партнерами, працюючи над безпековим навчанням, звернули увагу на те, що актуальність психологічної допомоги є питанням, яке потребує постійного вирішення. Для ефективної підтримки журналістів необхідний комплексний підхід, який включає навчання та надання можливостей для розвитку. Тож разом із колегами з ДАРТ-центру адаптували існуючі ресурси та розробили комплексний практичний посібник з роботи з травмою, адаптований для використання українською мовою, який враховує особливості війни в Україні. Журналісти повинні розуміти, з чим вони мають справу, і як діяти в конкретній ситуації.
Чотири ключові ідеї посібника з роботи з травмою
– Освіта та розуміння: важливо розуміти, що таке травма, психологічна безпека тощо. Важливо вміти доносити думки словами та розуміти один одного.
– Місія журналістів: вона полягає в захисті, який є своєрідним щитом. Важливо, щоб новинні організації допомагали журналістам усвідомити, як відчуття цілі допомагає їм.
– Травмоінформований журналізм: допомагає ефективніше відбирати важливі для суспільства історії. Турбота про себе робить нас кращими журналістами.
– Роль редакторів: редактори є агентами змін, і навчання їх основам безпеки та розумінню травми сприяє кращому плануванню роботи, підтримці безпеки, зменшенню конфліктів та вигорання серед колег.
– Я, як іспанська журналістка, яка була в Україні, вражена стійкістю, яку ви, як журналісти, виявили. Це своєрідне джерело натхнення, і це те, чого ми повинні навчитися – як ви справляєтеся з цим всім у непростих умовах, в яких ви живете і працюєте, – зазначила Елізабет Кантеніс.
Ганна Черненко: «Як «здетонує» полюсність?»
Своїми думками про те, як накопичується психологічна втома та з якими проблемами нині стикаються медійники, поділилась Ганна Черненко. Ганна – одна з небагатьох журналістів, яка взагалі не виїжджала з Харкова з 2022 року, постійно висвітлюючи події і зараз координує діяльність Центру журналістської солідарності. Харківські журналісти і Ганна зокрема завжди були прикладом стійкості для колег.
Спікерка під час вебінару застосувала новий термін – полюсність в обсягах роботи.
–У кожного медійника, який працює на прифронтовій території, є дні, коли робота триває без зупину – і вдень, і вночі. Але є й інший полюс, це дні умовного затишшя. І ось ці два полюси, ця різниця між напруженими днями та днями затишшя дуже сильно впливає на психологічний стан. Під час затишшя з’являється відчуття, що ти зараз нічого важливого не робиш, хоча мусиш робити. Психологічне напруження накопичується, і поки що не зрозуміло, якою буде його «детонація» для кожного з нас. Я помічаю по собі та по своїх колегах загострення цієї напруженості. Попри намагання тримати баланс, щоб працювати, жити та бути щасливими, цей баланс втрачається, і з’являється ще більша полюсність, ніж на початку повномасштабного вторгнення. Багато колег говорять про те, що у перші місяці війни було відчуття, що я працюю багато, я роблю максимум. Але вже три роки триває війна, і з’являється таке уявне відчуття, що моя робота нічого не змінює. І це теж дуже сильно впливає на психологічний стан. – зауважила Ганна Черненко.
У цьому випадку, каже спікерка, важливо розуміти, що все одно твоя робота важлива. На її думку, якщо медійника щось не влаштовує на цьому етапі, то варто б пошукати додаткові механізми проявити себе – формати, жанри, теми, тощо – те, щоб відволікло, переключило на іншу ситуацію.
Анна Черненко також звернула увагу на те, як реагують люди на медійників, які працюють на місці події, адже це також є своєрідним психологічним випробуванням.
– Журналісти стають своєрідними мішенями для вираження емоцій у знервованих людей. Кожного медійника, особливо тих, чиї обличчя впізнавані, можуть зустріти на місці чергової трагедії або з обіймами, а можуть і сильно нагримати. І якщо раніше це сприймалось спокійніше, то тепер важче, бо у кожного відчуття загострені. Тож навіть можна відреагувати так, як раніше б не реагував. Мені здається, що нестандартна емоційна реакція – теж прояв певної травми, – каже Ганна.
Вона відзначила і низку чинників, які є перепоною для отримання ефективної психологічної допомоги медійниками.
Що заважає стабілізації ментального здоров’я:
– мозок не встигає переорієнтуватися: шукаємо вихід з робочої травми, намагаємося переключитися, відпочити хоча б день чи кілька днів, але насправді простого виходу з травми немає, адже мозок розуміє, що йому повертатися знову в ту саму роботу, в ту саму травму;
– до робочої травми додається й загальна травма життя: всі родини живуть в умовах війни, наші близькі воюють, гинуть, потрапляють у полон, і це теж – додаткові психологічні подразники;
-не всі журналісти бажають шукати допомогу, це спостерігається на рівні своєрідної депресивної втоми;
–необхідна індивідуальна підтримка психологів: групову психологічну підтримку сприймають не всі журналісти, бо не бажають виносити свої проблеми на загал;важливішим було б індивідуальне спілкування з фахівцями гарячих ліній чи під час очних зустрічей.
–фінансова підтримка як мотивація: тут ідеться навіть не про фінанси як такі, а про матеріальну підтримку важливості роботи медійників, їх впевненості у собі і відчуття стабільності.
– втомлені медійники шукають підтримки не для себе, а радше для героїв своїх сюжетів, вважаючи, що комусь допомога потрібніша.
І ще один важливий нюанс, на який звернула увагу Ганна Черненко:
– Професійне спілкування у колі колег є надзвичайно важливим, адже журналіст не має залишатися один. Це мало б стати золотим правилом, оскільки навіть у візуальних медіа мінімальні класичні групи оператор-журналіст зазнають змін. Кожен виконує не лише свою роботу, наприклад, журналіст робить щось за себе і за оператора, за себе і за монтажера. Ми «тягнемо» більше роботи, ніж раніше, але при цьому втрачається відчуття підтримки. Під час спілкування можна цю підтримку одержати. Тож, попри все, маємо спілкуватися якомога більше.
Валерія Ковтун: «Стережіться маніпуляцій через астрологічні прогнози»
Валерія Ковтун звернула увагу на те, що від самих журналістівможна почути інсайдерську інформацію про психологічні проблеми, з якими вони нині стикаються, а тим часом проблема ментального здоров’я медійників є надзвичайно актуальною, особливо в умовах інформаційної війни та постійного психологічного тиску. Тож висловлені під час вебінару думки дуже важливі для подальшої роботи.
Спікерка розповіла, як російська пропаганда психологічно впливає на вразливі аудиторії і що для цього використовує.
– Попри зусилля, спрямовані на розвиток медіаграмотності та роз’яснення методів російської пропаганди, ця пропаганда досить ефективно працює з вразливими аудиторіями, зокрема з тими, хто має психологічні травми. Багато українців відчувають психологічний тиск та шукають відчуття контролю, і дехто звертається до різних сайтів з тематики астрології та передбачень. А росія використовує це як інструменти для поширення своїх наративів. Ще у 2015 році були виявлені фабрики тролів, які створювали «астрологічних героїнь», вкладаючи між передбаченнями геополітичні меседжі. Зараз також можна спостерігати подібні тенденції в медійному середовищі, де з’являються заголовки на кшталт «Астролог передбачив, що таким буде наше майбутнє» з пропагандистськими вкрапленнями.
Валерія Ковтун наголосила, що медійні інтервенції одноразового характеру на тему ментальної підтримки не є ефективними. Роз’яснювальних матеріалів та інтерв’ю з психологами недостатньо. Проблема ментального здоров’я потребує системного та тривалого вирішення. Для досягнення реальних змін потрібні сталі програми, спрямовані на підтримку ментального здоров’я як журналістів, так і суспільства в цілому. Зміни у свідомості та поведінці людей не відбуваються миттєво, тому важливо підтримувати такі програми протягом років.
До всього, зазначає Валерія Ковтун, спостерігається певна проблема співпраці з донорськими організаціями, яким потрібно активніше доносити, що українські медійники не мають можливості ізолюватися від травматичного досвіду, оскільки війна впливає на все їхнє життя.
– Існує проблема з фінансуванням ментальних програм, оскільки донори часто зосереджуються на кількісних показниках, таких як лайки та поширення, які не завжди відображають реальні зміни. Необхідно донести до донорів розуміння того, що ментальні програми потребують тривалого часу та не дають швидких кількісних результатів. Українські медійники працюють в унікальному контексті постійної небезпеки та невизначеності 24/7, навіть вдома не відключаючись від інформаційного потоку. Тож і підтримка має бути справді дієвою. Цей унікальний контекст потрібно чітко пояснювати іноземним партнерам, які хочуть інвестувати в програми ментального здоров’я журналістів, – зауважила Валерія Ковтун.
3 лютого 2025 року з нагоди третьої річниці повномасштабної російської агресії Національна спілка журналістів України провела міжнародну онлайн-конференцію «Українські медіа під час війни: виклики, досвід, майбутнє».
Захід зібрав понад 130 учасників та 20 провідних спікерів з України та з-за кордону. Серед спікерів – координаторка програм для Європи і Центральної Азії Комітету захисту журналістів (CPJ) Гульноза Саїд, виконавчий директор Міжнародного прес-інституту Скотт Гріффен, президентка Європейської федерації журналістів Майя Север, представниця Глобального форуму з медіарозвитку Ліза Безушко, медіаментор фундації Hirondelle Сабра Аєрс, голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Академії української преси Андрій Коваленко та інші. Модерували конференцію голова НСЖУ Сергій Томіленко і перша секретар Спілки Ліна Кущ.
Конференція охопила широке коло питань: від трансформації медіа та міжнародної солідарності до проблем ментального здоров’я журналістів та особливостей висвітлення подій війни для міжнародної аудиторії. Окремі панелі були присвячені роботі жінок-журналісток на передовій та викликам для регіональних медіа.
За підсумками заходу підготовлено резолюцію з рекомендаціями щодо підтримки українських медіа, яка включає пропозиції щодо забезпечення ментального здоров’я журналістів, підтримки локальних медіа та впровадження тривалих програм допомоги українським ЗМІ.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: