Попри шість років, проведених за ґратами, кримський активіст Сервер Мустафаєв продовжує чинити опір режиму, подає позови про незаконне вилучення його речей, ненадання медичної допомоги тощо, а родина, друзі та колеги журналіста продовжують невтомну боротьбу за його звільнення.
– Познайомилися ми у 2015 році після перших арештів: зустрічалися на судах по справах Ільмі Умєрова, Ахтема Чийгоза, Мустафи Дегермеджи та інших, – пригадує адвокатка Сервера Ліля Гемеджи у коментарі інформаційній службі НСЖУ. – Він вів стріми з місць обшуків і судів, виходив в етери, збирав людей, щоби обговорити, як підтримати тих, хто переслідується і піддається обшукам. Сервер також порушував питання допомоги дітям, котрі залишилися без батьків. Він завжди був в авангарді – м’який, ініціативний, цілеспрямований.
За словами захисниці, зір Сервера Мустафаєва дуже погіршився. Нині він також має проблеми з колінними суглобами (для полегшення болі йому придбали спеціальне ортопедичне взуття), на грудях є ліпома. Зараз активіста утримують у бараку суворих умов. Сервер майже постійно перебуває у приміщенні, адже час на прогулянки є значно обмеженим. На роботу його не виводять, як і не дають можливості вчитися…
Кримський в’язень сумління Сервер Мустафаєв народився у травні 1986 року у селищі міського типу Зіадін Самаркандської області в Узбекистані. Ще малим разом з батьківською родиною переїхав до Криму, у Бахчисарай, де й почав навчатися. У 2002 році закінчив школу і вступив до Бахчисарайського будівельного технікуму при Національному аграрному університеті, який закінчив з червоним дипломом спеціаліста з експлуатації обладнання та систем газопостачання. З 2006 по 2012 роки навчався у Київському національному університеті та набув кваліфікації магістр теплогазопостачання та вентиляції. Працював в компанії «Євросеть» в Криму та в Києві, пізніше у компанії «Астелліт», фірмі «Кримопт», а у 2014-му став керуючим партнером мережі пекарень «Дольче». У 2009 році Сервер одружився. Нині подружжя має четверо неповнолітніх дітей: синів Юнуса і Юсуфа та доньок Джеміле та Наджіє. Найменша знала тата лише за фотографіями, адже на час його арешту була ще немовлям. Кілька місяців тому вона вперше за довгі роки побачила батька.
Журналіст вів активну громадську діяльність у Бахчисараї – організовував дитячі свята, громадські заходи, допомагав малозабезпеченим сім’ям. З 2014 року здійснював системний моніторинг ситуації у Криму, висвітлював політично вмотивовані судові процеси, став не тільки одним із засновників громадянської журналістики на тимчасово окупованому півострові, а й голосом тих, кого намагалися змусити замовкнути. До того ж працював координатором громадського об’єднання «Кримська солідарність», яке надає юридичну, інформаційну та соціально-побутову допомогу сім’ям політв’язнів Криму та є однією з форм спротиву кримськотатарського народу системним репресіям, які вчиняє російська влада. Указом Президента України №335/2020 його нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а Указом Президента №662/2021 — призначили державну стипендію імені Левка Лук’яненка.
Уранці 21 травня 2018 року поліція без попередження увійшла до будинку Сервера Мустафаєва в Бахчисараї. Обшук тривав кілька годин: силовики забрали всі документи та електронні пристрої. У цей період Серверу не дали можливості зв’язатися з адвокатом, а після – затримали й відвезли на допит до фсб.
Через два роки, 16 вересня 2020-го, апеляційний суд Ростова-на-Дону засудив кримчанина за «участь у діяльності терористичної організації» й «підготовці до насильницького захоплення влади» до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Пізніше, у березні, апеляційний суд під москвою майже повністю відхилив скарги захисту й залишив вирок незмінним. Серверу інкримінували причетність до діяльності забороненої в росії партії «Хізб ут-Тахрір» (в Україні й більшості держав світу організація не є забороненою: її активісти випускали газету, могли відкрито виступати у медіа та проводити масові публічні заходи). На думку правозахисників, членів цієї організації переслідують не за підготовку державного перевороту й тероризм, як пишуть у вироках судів, а за публічні акції прихильників партії проти політичних репресій у Криму, системну критику російської влади та масову нелояльність серед кримських татар у відповідь на анексію Криму в 2014 році.
Зокрема, Національна спілка журналістів України детально розбирала справу Сервера Мустафаєва, а також постійно і послідовно виступає за зняття з нього та інших незаконно ув’язнених росією колег усіх неправдивих звинувачень та звільнення з-під варти.
Він був захоплений цією справою, попри ризики й небезпеку
Кримськотатарська правозахисниця, журналістка онлайн-видання «Ґрати» Лутфіє Зудієва познайомилася із Сервером особисто: під будівлею одного з кримських судів. Наприкінці лютого Лутфіє й саму також затримали поліцейські після обшуку у неї вдома в Джанкої. У журналістки забрали комп’ютер, телефони, флешки, відеореєстратор та кілька збірок правозахисних текстів. Зудієву відвезли до відділку поліції до Сімферополя, де склали два адміністративні протоколи за пости на її особистій сторінці у фейсбуці.
– Я тоді ще дивилася і думала про себе: “Яка енергійна людина, наскільки він захоплений цією справою, попри ризики й небезпеку”, – розповідає вона інформаційній службі НСЖУ. – Багато сімей політичних в’язнів Криму досі згадують його з особливою теплотою, тому що він не просто займався медійною роботою, не просто намагався розповісти їхні історії. Він також був для них другом і намагався допомогти у певних соціально-побутових питаннях. У його особі якимось дивним чином поєднувалися і журналіст, і правозахисник, і просто близький друг для цих родин. І саме таким я його знаю і пам’ятаю.
За словами Лутфіє, з початку російської окупації півострову багато громадянських журналістів почали виходити у прямі трансляції на своїх власних фейсбук-сторінках із судових залів. Це триває і донині. Однак на рубежі 2016-го і 2017-го років стало зрозуміло, що журналістам, правозахисникам і моніторинговим місіям зручніше стежити за якимось єдиним верифікованим джерелом інформації, котре об’єднуватиме новини й підсумки різних судових засідань та розповідатиме про них.
– І саме в той момент громадянські журналісти об’єднали свої зусилля і сформували саме медійний напрямок в рамках громадського руху «Кримська солідарність», – розповідає журналістка. – Мабуть, саме з цього моменту ми можемо говорити про становлення такого явища як Інститут громадянської журналістики на півострові, адже пізніше до цієї команди почали приєднуватися нові люди. Деякі наші колеги переросли у професійних журналістів, почали співпрацювати з редакціями і отримали прескарти.
Під час спілкування з інформаційною службою НСЖУ Лутфіє Зудієва пояснила, що, насамперед, існують дві стратегії звільнення кримських політв’язнів з російських тюрем. Перша зосереджується на персоналізації та медійному висвітленні конкретних осіб зі списку ув’язнених. Її мета – зробити ці імена більш відомими, розповідаючи детально про кожну особу: чим вони займалися до арешту, який вплив мали і чому опинилися в російській в’язниці. Прихильники другої стратегії говорять про більш системні явища: не про конкретні імена та прізвища, а загальні процеси, які відбуваються на території Криму, систематизуючи ці переслідування та репресії за конкретними кейсами. Вони домагаються звільнення людей згідно із загальним списком і наполягають на тому, що цивільні особи взагалі не повинні піддаватися обміну: їх мають звільнити без будь-яких умов і без будь-яких торгів з російською федерацією.
– Якщо говорити конкретно про Сервера Мустафаєва, то це перша стратегія: коли величезна увага приділяється імені та прізвищу людини. І багато дуже різних організацій вимагають його звільнення. Він уже 6 років в ув’язненні, і ми просто в режимі очікування (так, напевно, буде правильно сказати), – каже Лутфіє. – Ім’я Сервера Мустафаєва фігурує в багатьох списках. Їх веде Національна спілка журналістів України, Інститут масової інформації, Комітет захисту журналістів (CPJ, Нью-Йорк), Європейська Федерація журналістів тощо. Також за його історією пильно стежать PEN Україна, колеги-правозахисники з Amnesty International та Frontline Defenders. Тобто величезна кількість організацій розповідають про справу Сервера, його активність до арешту, умови утримання та здоров’я наразі.
«Ми разом зробили і продовжуємо робити те, що далі повинні взяти і довести до кінця політики. А якщо вони забудуть чи не зрозуміють, то треба знову і знову говорити правду, якою б гіркою вона не була, навіть із катівень тюрем Уралу та Сибіру»
Ці слова, зокрема, у 2022 році виголосив Сервер Мустафаєв до колег в апеляційному суді. Національна спілка журналістів України активно долучається до публічного розголосу щодо незаконного утримання за ґратами Сервера та щонайменше трьох десятків колег, яких ув’язнила росія. Зокрема, у 2021 році, за підтримки Європейської федерації журналістів (ЄФЖ), Спілка відкрила фотовиставку «Громадянські журналісти важливі!», присвячену затриманим в окупованому Криму кримськотатарським журналістам. На відкриття приїхали дружини політв’язнів, які розповіли, що зараз відбувається з їхніми чоловіками на захопленому росією українському півострові. Тоді автор(к)ами світлин стали Олександра Єфименко, Тарас Ібрагімов, Ескендер Гані, громадський рух «Кримська солідарність», проєкт Радіо Свобода «Крим.Реалії» та видання «Ґрати».
Тоді Європейська федерація журналістів підтримала заклик НСЖУ й виступила за негайне звільнення всіх професійних і громадянських журналістів, яких переслідують в окупованому росією Криму.
– Ми розглядаємо наших колег як політичних в’язнів. Вони за ґратами лише за те, що виконують свою роботу в інтересах суспільства. Як вам відомо, Європейська федерація журналістів виступала й раніше із заявами солідарності з Миколою Семеною, Владиславом Єсипенком, а також кримськотатарськими громадянськими журналістами. Будьте певні: ми й надалі підійматимемо голос проти репресій щодо журналістів у Криму, – ішлося у заяві генерального секретаря Європейської федерації журналістів Рікардо Ґутьєрреса, поширеній у грудні 2021 року.
Цією фотовиставкою Спілка підбила підсумки проєкту «У фокусі – Крим», який реалізувала за підтримки ЄФЖ. Він складався з циклу аналітичних матеріалів щодо становища кримськотатарських колег і 10 вебінарів, які відвідали понад 1400 учасників – працівників національних та регіональних медіа, студентів та викладачів журналістських кафедр 26 вищих навчальних закладів України. Спікерами зустрічей виступали відомі журналісти, правозахисники, експерти з кримської тематики, які концентрувалися на підвищенні обізнаності українських журналістів про реалії окупованого півострову.
На відкритті фотовиставки у київському офісі НСЖУ дружина Сервера Мустафаєва Майє до фотографій чоловіка та родини наважилася підійти уже після виступів на офіційному відкритті експозиції, бо боялася не стримати емоцій. Тоді в коментарі Спілці вона розповідала: Сервер – дуже сильний духом. Він готовий домагатися справедливості і навіть у вʼязниці продовжує свою правозахисну громадську діяльність; також написав уже кілька щоденників. Майє згадувала слова свого чоловіка, який наголошував: більшість людей помилково вважає, що їхній голос нічого не змінить, а якщо прагнути більшого, то може стати ще гірше, бо система зламає. Але кожен робить свій вибір. Вибір Сервера – не мовчати!
Саме про це Мустафаєв написав у своєму листі до голови НСЖУ Сергія Томіленка, де висловив щиру вдячність усім журналістам за привернення уваги до долі політв’язнів та їхніх родин і закликав медійників більше розповідати про тих, кому росія «огульно навішує ярлики «терористів» і «екстремістів». Його Майє Мустафаєва передала особисто.
– Із Сервером особисто зустрічався ще у 2018 році, радилися про убезпечення громадянських журналістів у Криму, – коментував тоді голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Очевидно, що росія репресіями хоче зупинити неконтрольоване нею інформування про реалії окупованого Криму. І єдиний наш інструмент допомоги ув’язненим колегам – національна і міжнародна журналістська солідарність. Розповідаючи про долі громадянських журналістів та їхні родини ми посилюємо підґрунтя для урядів та міжнародних організацій у справедливих вимогах до росії звільнити наших колег з-за грат.
У листі до НСЖУ, повний текст якого наводимо за посиланням, Сервер Мустафаєв закликав українських журналістів знайомитися ближче з сім’ями і дітьми в’язнів Кремля та розповідати про них всьому світові. За його словами, кожен і кожна з нашої журналістської спільноти мають щодня, крок за кроком, писати сторінки за сторінками й не дати цій важливій темі зійти з порядку денного всіх міжнародних, дієвих для вирішення цього питання, майданчиках: “Наша єдність більша за штрафи, сильніша за автомати тиранічного режиму РФ”.
У серпні вся родина Сервера Мустафаєва змогла провести тривале побачення з ув’язненим главою сім’ї. Як повідомляла Майє, навіть в умовах позбавлення волі її чоловік веде правозахисну діяльність. Оскільки він знайомий з юриспруденцію, то допомагає своїм співкамерникам та іншим в’язням порадами з підготовки документів та юридичного супроводу їх справ.
Майє розповідала, що Сервер цікавився новинами зі свободи, які для нього є свіжим повітрям. Він звик завжди бути зі своїм народом, бути корисним і потрібним для всіх, і тому для журналіста нині дуже важко перебувати так далеко. Він каже, що наш народ, незважаючи ні на що, єдиний і продовжує свою боротьбу.
Торік в ексклюзивному інтерв’ю, яке НСЖУ підготувала в рамках проєкту «ЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ. Історії життя та роботи в умовах війни» за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders, дружина політв’язня зазначила: «Якщо у 1944 році ми були “зрадниками”, то тепер стали “терористами”».
Коли Сервера заарештували у травні 2018 року, його старшій доньці Джеміле було 6 років. Цьогоріч, уже 12-річна дівчинка, взяла участь у творчій акції НСЖУ «Я – з родини журналістів»: зобразила камеру, що знімає батька з мікрофоном біля відділу поліції, а опісля – за ґратами… Свої авторські роботи надсилали й діти інших незаконно репресованих окупаційним режимом кримських журналістів – син Амета Сулейманова та Сафіє – донька Марлена Асанова.
Малюнки Джаміле Мустафаєвої із зображенням увʼязненого батька увійшли у список робіт конкурсу дитячих малюнків НСЖУ «Я – з родини журналістів».
***
Національна спілка журналістів України докладає максимум зусиль щодо звільнення журналістів, які стали заручниками російського тоталітарного режиму. У травні впливова Європейська федерація журналістів, яка представляє 300 тисяч медійників Європи, на пропозицію НСЖУ ухвалила звернення щодо негайного звільнення українських журналістів, незаконно утримуваних російською федерацією. До того ж 24 квітня Верховна Рада України ухвалила постанову про полонених журналістів – заручників режиму путіна, яку ініціював голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.
– Відома журналістка, членкиня НСЖУ Ірина Левченко вже більше року перебуває в російській неволі. Дмитра Хилюка росіяни полонили, коли вони намагалися окупувати Київ ще у 2022 році. Владислав Єсипенко, Вікторія Рощина (на жаль, її смерть у російському полоні нещодавно підтвердив Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими – ред.), Ірина Данилович, Сервер Мустафаєв… – це все прізвища журналістів, звільнити яких росія має безумовно! – закликав з трибуни ЄФЖ голова НСЖУ Сергій Томіленко, демонструючи портрети увʼязнених колег.
Звернення до Європейської комісії, урядів країн Європи, Міжнародного Червоного Хреста, членів ЄФЖ делегати Щорічних зборів ухвалили одноголосно. Тут можна ознайомитися із цим текстом. Також у травні про Сервера Мустафаєва згадували, висловлювали свою підтримку й віру у звільненні колеги під час цьогорічної акції солідарності Національної спілки журналістів України. Голова НСЖУ Сергій Томіленко та перша секретар Ліна Кущ наголосили: треба продовжувати говорити про колег, що наразі перебувають у російському полоні. Для цього маємо робити усе, аби залишати ці важливі питання на порядку денному як в Україні, так і за кордоном.
«Напрацьований у Криму досвід репресій проти журналістів із залученням фальшивих судилищ російська влада активно застосовує на інших окупованих територіях України»
Про це йшлося в заяві, ухваленій на засіданні Правління Національної спілки журналістів України 27 червня. «Зазвичай медійникам висувають обвинувачення за статтями про тероризм, екстремізм, а в окремих випадках і про наміри повалити державну владу в Росії, – окреслено в документі. – Суди окупаційної влади замість об’єктивного, неупередженого розгляду справи повністю стають на бік сфабрикованого спецслужбою звинувачення й не беруть до уваги аргументи захисту, ухвалюють вироки з засудженням до строків, довших, ніж ті, якими ці ж суди карають реальних убивць і терористів. Відтак більшість засуджених журналістів переміщають відбувати покарання вглиб Росії, що ще більше ускладнює доступ до цих осіб».
Правління НСЖУ наголосило, що росія цинічно демонструє, що ані вимоги міжнародного права, ані життя людей для неї не перепони: агресор вчиняє найтяжчі злочини на шляху до поставленої мети – знищення України. Національна спілка журналістів України звертається до міжнародних організацій, урядів країн, насамперед країн-учасниць Міжнародного саміту у Швейцарії, які підписали Меморандум миру, а також країн-членів об’єднання «Кримська платформа» із закликом докласти всіх зусиль, щоб зупинити незаконну російську агресію та звільнити тисячі бранців Кремля, зокрема десятки незаконно засуджених росією українських журналістів.
«Від імені всіх ув’язнених журналістів дякую за увагу і підтримку! Не зупиняйтеся та вимагайте звільнення колег! Журналісти важливі! Н. Джелял»
– Ваша увага і увага нашого суспільства до доль журналістів, які чинили справжній інформаційний спротив окупантам, які чинили, я можу сказати, подвиг, – це запорука того, що ще хоч одне журналістське прізвище додасться до списку тих, кого будуть звільняти, – сказав звільнений заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял, який провів у російській неволі майже три роки, під час свого візиту до Національної спілки журналістів України у серпні.
Він зазначав, що завдяки подіям у Курській області, обмінний фонд України збільшився, і це дає додаткову надію на визволення з полону, зокрема, і журналістів. Наріман Джелял також наголошував, що будь-яка згадка про тих, хто перебуває в російській неволі, додає їм сил триматися.
– Висока оцінка з боку інших людей додає впевненості в тому, що ти все робив правильно, а це допомагає тобі почуватися більш-менш захищеним у тому числі від психологічного тиску, – сказав Наріман-бей. – Бо тобі в неволі завжди кажуть інші в’язні: «Навіщо ти це робив, сидів би тихо – нічого б із тобою не було». Тож людина, яка не має внутрішніх сил, внутрішньої основи, може почати «провалюватися». Це дуже погано. Тому те, що ви робите, – надважливо!
Наріман Джелял додав, що увага до осіб полонених журналістів не створює для них додаткові ризики, як дехто вважає. Коли згодом, цього ж місяця, кримський політик брав участь у відкритті фотовиставки НСЖУ «Об’єднані серця сімей зниклих безвісти та полонених», він підкреслив: саме журналісти, правозахисники та інші небайдужі люди відіграли ключову роль у його визволенні з російського ув’язнення.
У своєму листі до журналістів від 2023 року Сервер Мустафаєв писав: Мої дорогі колеги-журналісти НСЖУ, PEN, ATR, «Ґрати», «Крим.Реалії» й усі, хто був у Криму, – ви в найтепліших моїх спогадах. Боюся, не дадуть мені перерахувати всіх вас по іменах, але всіх памʼятаю і дякую. Хочу сказати вам, що навіть сидячи в цих сирих, темних приміщеннях, харчуючись тюремною баландою, виявляючи терпіння на нелюдське ставлення адміністрації СІЗО, конвойних, приставів, суддів, прокурорів, ми з усмішкою, теплом згадуємо нашу дружбу та спільні проєкти, наші поїздки до родин, до судів за репортажами…Спасибі вам за вашу системну й послідовну роботу й підтримку. Мабуть у сьогоднішній боротьбі проти імперських амбіцій РФ ЗМІ зробить ключову роботу в справі перемоги добра, справедливості й правди над брехнею, тиранією і беззаконням. Рухаймося рішуче й упевнено далі й ні кроку назад. Разом з іншими кримськотатарськими активістами ви побували в багатьох родинах політв’язнів Кремля, багато дітей, які залишилися при живих, безневинних батьках без опіки, добре і тепло пам’ятають кожного з вас…
Репресований журналіст закликав, щоб ані в’язнів кремля, ані їхніх родин ні на мить не залишали сотні й тисячі тих, хто небайдужий, солідарний з боротьбою за правду й справедливість, хто показує і говорить правду. Як у Криму, так і за його межами. На думку Сервера, саме солідарність перешкоджає ігноруванню конвенції, міжнародним договорам (законам), під якими підписалася росія, щоби досягти своєї головної мети — «затулити всім рота»:
– Навіть якщо когось посадили, змусили поїхати чи обмежили, на зміну приходять нові. Впевнений, що ми не зупинимося… До швидкої зустрічі у вільному Криму, на черговому народному байрамі, коли наші діти знову зможуть потрапити до об’єктивів ваших камер і хтось із вас напише свою нову працю: «Як це було?».
Правозахисні організації використовують усі можливі важелі впливу для звільнення Сервера Мустафаєва, каже у коментарі НСЖУ його адвокатка Ліля Гемеджи. Це різноманітні публічні акції, звернення до міжнародних організацій із відповідними закликами, комунікація з міжнародними лідерами, котрі мають можливості допомогти.
На думку Лутфіє Зудієвої, світові медіаорганізації, які займаються захистом прав журналістів, мають продовжувати розповідати про тиск на людей, які висвітлюють ситуацію у Криму як системне явище, формуючи певну конкретну позицію. І тоді захист, у перспективі, стосуватиметься не конкретної людини, ім’я та прізвище якої відомі, а кримського інституту журналістики в цілому, який зараз є фактично знищеним (ідеться про інститут незалежної журналістики на противагу тому, який фінансується за рахунок коштів із російського бюджету).
– Список журналістів в ув’язненні зростає, і якщо сьогодні це був Сервер Мустафаєв, завтра це Асан Ахтемов й Вілен Темер’янов, післязавтра – Рустем Османов або Дмитро Хилюк. Ми розуміємо, що список цих конкретних імен і прізвищ постійно збільшується. І, на мою думку, потрібна якась правова база для дій з боку російської влади щодо кримських журналістів, – розповідає НСЖУ правозахисниця.
За її словами, Крим був і є стратегічно важливим півостровом для росії, а кримські татари завжди поставали перешкодою в оволодінні цією територією. Боротьба за Крим, спроби підкорити народ та інтегрувати його — усе це наклало свій відбиток і сформувало погляд влади на кримчан. У новій історії кримські мусульмани продовжують виступати нелояльним прошарком і це, природно, у тоталітарної держави викликає відчуття загрози. Кримських татар не дарма і по праву називають народом-дисидентом через його боротьбу, що тривала десятиліттями: за право жити у власному будинку й узагалі перебувати на півострові. Враховуючи цей колективний характер, вміння об’єднатися у складний момент, швидко реагувати, захищати один одного – це особливості народів Криму.
– З погляду як російського законодавства, котре зараз де-факто виконується на території Криму, так і міжнародного гуманітарного права, до якого звертається Україна, переслідування журналістів заборонено. Тобто, ця особлива група людей повинна перебувати під захистом в умовах будь-якого конфлікту. Але, на жаль, практика показує, що ці заходи не працюють. Можливо, було б корисно провести форум, який об’єднав би і журналістів, які працюють із темою Криму на територіях інших країн світу, і медіа-організацій, що займаються й моніторять ситуацію з кримськими медійниками. Це дозволить обговорити проблему ув’язнених кримськотатарських журналістів та їхню роботу на півострові, – підсумовує Лутфіє.
Національна спілка журналістів України продовжує закликати правозахисні організації взяти під постійне спостереження судові справи проти українських журналістів, медіа – максимально поширювати інформацію про в’язнів-журналістів, а владу – докласти зусиль для звільнення бранців кремля шляхом обмінів та переговорів!
З головними матеріалами про Сервера Мустафаєва можна ознайомитися також у цьому ПЕРЕЛІКУ.
Журналісти важливі!
Валерія Мусхаріна, інформаційна служба НСЖУ
