Нову бездзеркальну камеру для роботи пресофіцерка 93–ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Ірина Рибакова отримала торік від Національної спілки журналістів України за сприяння Академії української преси та Міністерства закордонних справ Німеччини.
– На той момент моєю камерою для фотографування був Nikon D3, легендарна репортажна дзеркальна повнокадрова камера, у якої, при всіх її чеснотах, були свої нюанси в роботі. Вона дуже важка. Прямо дуже. Вона занадто голосно працювала і найголовніше – зовсім не знімала відео, – пригадує медійниця. Вона розповіла про одні з її найкращих зйомок – документування героїчної оборони Бахмуту.
Тоді, у березні 2023 року, її бригада воювала в Бахмуті. Відбувалися історичні події, боєзіткнення, місто горіло, і тільки фотографувати, без зйомки відео, під час таких важких заїздів було б просто гріхом…
– І ось отримана від НСЖУ камера в той момент, як то кажуть, прямо “лягла в руку”. Я почала її брати з собою для запису відео. Вона знімала досить стабільно, була легка, дуже добре фокусувалася (точку фокусу можна навести прямо натискаючи на картинку на дисплеї), не перегрівалася і довго тримала заряд. Відео можна було знімати як у Full HD, так і в 4К. Я почепила на неї зовнішній мікрофон «Роде» для кращого звуку і почала весь час брати із собою, – розповідає Ірина Рибакова.
Перша зйомка на камеру – про стабілізаційний пункт та евакуацію з Бахмута. Пресофіцерка зафіксувала поранених, а потім поїхала з евакогрупою Часів Яр. Туди поранених з Бахмута привозили на бронетранспортері й перевантажували у швидку. Під час того виїзду медики витягли з нього й закритий целофановий мішок – це був український загиблий боєць…
– На медиків покладається не тільки задача врятувати пораненого, а й вивозити полеглих воїнів. І, на жаль, на той раз це була зйомка не про порятунок, а про смерть, – каже Ірина.
У березні в Бахмуті підірвали останній міст, по якому знімальна група змогла заїжджати в місто на легковому транспорті через селище Хромове, і заїзд туди максимально ускладнився. Логістика зйомок була заплутана: завозити туди могли одні підрозділи, роботу всередині організовувати другі, переховували у підвалі від обстрілів треті, а вивозили четверті. Іноді для того, щоб познімати, треба було заїжджати в ніч і чекати до ранку. І тим цінніші були кадри, зняті у місті, зазначає журналістка.
– На цю камеру (у комплекті із камерою GoPro та наданого відео з дрона) ми зняли шикарний репортаж про збиття літака з вікна багатоповерхівки. На неї я зняла надання медичної допомоги прямо на землі у дворі 5-поверхівки у кількасот метрах від лінії зіткнення, роботу мінометників неподалік біля підʼїздів, а також мій останній репортаж з міста 26-го квітня – з околиць, коли бригада відійшла, – пояснює Ірина Рибакова.
За її словами, це був важкий, але плідний період. Ірина приїздила і віддавала гігабайти «сирих зйомок» колегам, а потім сідала за монтаж і викладала все на YouTube-канал 93-ї бригади. Завдяки оперативним і живим відео вдалося “розкачати” канал майже до сотні тисяч підписників, що значно посилило інформаційну присутність у мережі наших захисників.
Розмову вела Валерія Мусхаріна, інформаційна служба НСЖУ