Українці, які живуть поблизу лінії фронту, найбільше потребують інформації про власну безпеку. Серед головних запитів – матеріали про роботу місцевої влади і витрачання бюджетних коштів, а також про права внутрішньо переміщених осіб. Такі висновки містяться в аналітичному звіті про результати дослідження інформаційних потреб мешканців деокупованих та прифронтових територій, презентованому в середу, 26 червня, в Києві.
Дослідження провела Національна спілка журналістів України (НСЖУ) в червні 2024 р.
Робота включала в себе анкетування аудиторії медіа та проведення серії бліц-інтерв’ю з представниками цільової аудиторії: лідерами громадської думки, волонтерами, громадянськими активістами прифронтових або деокупованих громад Донецької, Запорізької, Київської, Луганської, Харківської та Херсонської областей. З респондентами спілкувалися журналісти місцевих медіа, а також журналісти, які змушені були залишити свій регіон, але зберегли зв’язок із аудиторією. Загалом були опитані 423 особи.
«Вивчення інформаційних потреб мешканців деокупованих і прифронтових територій – це принципово новий ракурс, який дозволяє побачити проблеми і “білі плями” в медіапросторі. Наша команда прагнула охопити всі верстви населення, в тому числі тих, хто не користується смартфонами і не вміє заповнювати гугл-форму. Таким людям журналісти пропонували заповнити роздруковану анкету. Отримані результати допоможуть місцевій владі, громадському сектору і медіа сформулювали актуальний порядок денний та спрямувати зусилля задля більшої прозорості і підзвітності влади, а також на донесення до людей інформації, від якої часто залежить їхнє життя та життя їхніх близьких”, – розповіла перша секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ.
Три ключові висновки дослідження:
- Унікальна ніша місцевих медіа, яка закриває левову частку інформаційних потреб аудиторії, — розповідати про безпекову ситуацію саме в конкретному регіоні. На це є виразний запит аудиторії, який сьогодні задовольняється не повністю.
- «Зони розвитку» для місцевих медіа на прифронтових та деокупованих територіях — збільшення частки матеріалів роз’яснювального характеру (норми законодавства, можливість отримання допомоги, державної, гуманітарної, психологічної, медичної; відновлювальні роботи) з акцентом на забезпечення потреб ВПО та вирішення житлових питань.
- Потребує особливої уваги здійснення місцевими медіа громадського контролю над використанням бюджетних коштів у громадах.
Результати опитування свідчать про безумовне лідерство соціальних мереж серед джерел інформації, до яких респонденти мають найлегший доступ у своєму регіоні, – 86,3%. За рівнем доступності інтернет-сайти отримали показник 65,1%, телебачення — 35,2%, газети — 29,2%. Також 27,2% опитаних назвали таким джерелом знайомих або родичів і 14% — радіо).
Цікаві результати дало порівняння отриманих даних із відповідями на запитання: «Якому джерелу інформації в своєму регіоні ви довіряєте найбільше?» У цьому випадку результати розподілились так: соціальні мережі — 53,4%, інтернет-сайти — 43,1%, газети — 26,4%, ТБ — 16,7%, знайомі, родичі — 19,2%, радіо — 4,7%.
«Бо на зйомній квартирі більше нічого немає, крім телефону»; «Немає радіо, телевізора, все залишилося вдома, в Луганській області, немає грошей на газету, знайомі та родичі — по всьому світу, заробіток іде лише на оренду житла» – розповіли учасники опитування.
Соціальні мережі виявилися лідерами за показниками доступності і довіри, тоді як співвідношення двох показників дало наступні результати:
- найвищий показник співвідношення доступність/довіра – у газет (90,4%):
- на другому місці — знайомі та родичі (70,6%)
- на третьому — інтернет-сайти (66,2%)
На запитання: «Чи довіряєте ви інформації, отриманій через соцмережі?» – респонденти відповіли наступним чином: часом — 71,6%, рідко — 15,2%, завжди — 10,7%, ніколи — 2,5%.
Безпекова складова, передусім у місцевому контексті, виразно лідирує серед відповідей на запитання «Інформації з якої теми в медіа має бути більше?» Двоє з трьох опитаних обрали саме проблему локальної безпеки.
Відповіді на це запитання розподілилися так:
- про безпеку в регіоні — 63,1%;
- про роз’яснення норм законодавства (мобілізація, пільги, субсидії, соціальна допомога) — 60,6%;
- про можливість отримання державної або гуманітарної допомоги (в тому числі для ВПО) — 50,1%;
- про відновлювальні роботи та інфраструктуру — 43,6%;
- про психологічну підтримку та послуги — 35,9%;
- про доступність медичних послуг та аптек — 33,7%;
- про можливості евакуації — 32,9%;
- про доступ до освіти — 25,4%.
Читачі
локальних медіа хотіли би, щоб медіа більше роз’яснювали права внутрішньо
переміщених осіб. Респонденти зазначали, що їм бракує інформації «про доступність послуг для ВПО», «про
будь-яку підтримку ВПО», «про допомогу та можливості для ВПО», «про права
переселенців на отримання субсидій, соціальної допомоги, житла», «про
можливість отримання житла ВПО, які мають поважний вік», «про житло для ВПО». З
одного боку, людей хвилює, чи будуть вони забезпечені житлом. З іншого,
багатьох респондентів цікавить доля їхнього житла, що залишилось на тимчасово
окупованих територіях.
«З початком повномасштабної агресії до
нашого міста переїхало багато людей з тимчасово окупованих територій, і
аудиторія газети дещо змінилася, до неї додалися переселенці. Люди, які опинилися
у чужому місті, потребували інформаційної підтримки. Ми стали готувати
роз’яснювальні матеріали для них, розповідали, де можна оселитися або отримати
допомогу. Розробили спеціальну мапу: куди і за якими адресами можна звертатися,
– розповідає співавтор дослідження, головний редактор газети «Рідне слово» із Мирнограда Донецької області Максим Забеля. – Також, ми стали публікувати історії переселенців, де кожна розповідь, – це свідчення війни, яке
дуже впливає на емоції читачів, вони проживають чужий біль. І часом просять в
редакції контакти героїв публікацій, щоб підтримати».
Під час опитування аудиторії також досліджувався її досвід у розпізнаванні дезінформації та фейків. Майже 80% респондентів зустрічалися з випадками поширення дезінформації, причому практично кожен третій зустрічався з дезінформацією часто. В цілому відповіді на запитання: «Чи стикались Ви з випадками поширення кимось дезінформації про військові дії у вашому регіоні або неправдивої інформації про рішення місцевої влади?» – розподілились так: “рідко” — 46,1%, “так, часто” — 32,2%, ніколи — 21,7%.
Аналіз розгорнутих відповідей про інформаційні потреби мешканців прифронтових та деокупованих регіонів допоміг «підсвітити» певні «сліпі зони» в контенті, які явно потребують більшої уваги з боку медійників, переконаний автор дослідження, медіаексперт, засновник Школи універсального журналіста Віталій Голубєв.
Серед тем, яких бракує аудиторії, – роз’яснення прав внутрішньо переміщених осіб, прозорість і підзвітність роботи місцевої влади, ефективність використання бюджетних коштів. Дослідження зафіксувало помітний запит на більшу прозорість у роботі місцевої влади через висвітлення її діяльності в медіа, звітування про використання бюджетних коштів.
«Саме ґрунтовний громадський контроль над бюджетними процесами в громадах міг би стати одним із основних тематичних напрямів посилення контентної складової місцевих медіа, зокрема друкованих, на противагу телеграм-каналам і соцмережам, де переважають «легші», більш новинні формати» – ділиться висновками Віталій Голубєв.
Презентація
prezentacziya_finversiya-2_compressedПовний текст дослідження
zvit-pro-rezultaty-doslidzhennya_compressedКонтактна особа: Яна Суздалєва, тел.: +380637443267
