У Криму 7 червня підконтрольний Росії «Київський районний суд» Сімферополя оштрафував редакцію газети «Къырым» на 300 тисяч рублів за статтею, яка засуджує так звані «публічні дії, спрямовані на дискредитацію збройних сил РФ». Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомили активісти з посиланням на кримську юристку Лілю Гемеджі.
Газета «Къырым» виходить кримськотатарською мовою з липня 1989 року, вона є одним із перших видань, що стали виходити після повернення кримських татар до батьківщину. Газета спочатку виходила під назвою «Достлукъ» («Дружба») і була додатком до комуністичної партійної газети, а коли «комуністи» дружити з кримськими татарами відмовились, стала самостійним виданням.
Кримські татари та українці разом з їхніми об’єднаннями та медіа давно вже є об’єктами підвищеної уваги та упередженої підозри російських окупаційних спецслужб. Під особливою увагою шпигунів та донощиків є кожна замітка і в газеті «Къырым». Так, вранці 17 травня нинішнього року в Криму пройшли обшуки у головного редактора газети «Къырым» Бекіра Мамутова та засновника видання Сейрана Ібрагімова, а також у приміщенні самої редакції.
На Мамутова та Ібрагімова склали адміністративні протоколи. Їх звинуватили в «дискредитації російської армії», а також «поширенні «фейків» на суспільно-значиму тематику». На обшуки та складання протоколів не допустили адвоката. Під час слідчих дій Ібрагімову стало зле. 18 травня протоколи за тими самими статтями про дискредитацію та «фейки» склали і на юридичну особу – газету «Къырым».
Оперуповноважений Центру «Е» (Центр начебто боротьби з екстремізмом – «Естремізм» – авт.) В. Коренівський зазначив, що Мамутов опублікував дві статті на сайті газети. В одній із них написано про те, чому кримчани не повинні брати участь у спецооперації РФ на території України. На думку оперативника, цією статтею Бекір Мамутов, начебто, «поширив відомості, спрямовані на дискредитацію використання ЗС РФ з метою захисту інтересів РФ та її громадян, підтримки міжнародного миру та безпеки у рамках демілітаризації та денацифікації України». Центр «Е» звинуватив Мамутова в тому, що він висловив незгоду з «СВО» (Спеціальна військова операція – так російські пропагандисти називають широкомасштабну війну проти України – авт.)
Другий протокол про дезінформацію було складено за публікацію уривку доповіді Генерального Секретаря ООН про гуманітарну ситуацію в Криму, де йдеться про необґрунтовані затримання та побиття людей. Також у статті газети «Къырым» наводилися дані про тортури стосовно кримського татарина в Херсоні та про суворі умови СІЗО №2 у Сімферополі. У цій статті оперативник побачив «поширення недостовірної інформації під виглядом достовірної».
Одна з публікацій – це есе голови Ревізійної комісії Курултаю кримських татар Алі Озенбаша. Замітка кримськотатарською мовою була опублікована в жовтні 2023 року. У ній Озенбаш розмірковує про необхідність відмовлятися кримчанам від участі у мобілізації та війні у лавах російських збройних сил. «Те, що нам видано паспорт Росії, не змінює цієї дійсності. Після окупації не одержати цей документ було неможливо. Але ми не присягали, не давали клятву цій державі, і я вважаю, що не зобов’язані підкорятися її дивним наказам, особливо тим, що ведуть до смерті», — пише Озенбаш.
Він наводить кілька порад, як уникнути призову: не брати повістку, не з’являтися у військкомат, а якщо туди привезли примусово, відмовлятися від участі у військових діях, посилаючись на релігійні заборони. Він наголошував, що ніж бути вбивцею або ж бути вбитому самому – краще бути засудженим за відмову воювати. Такі нові часи!», — закінчує свій текст Озенбаш.
Співробітники «Центру Е» вирішили, що міркування Озенбаша – це «відомості, спрямовані на дискредитацію використання збройних сил Російської Федерації» і склали адміністративний протокол.
Ще один адмінпротокол поліцейські склали через публікацію частини доповіді Генерального секретаря ООН Антоніо Гутерреша про порушення прав людини у Криму у 2022 році. Він озвучив доповідь на 53 сесії Ради ООН з прав людини в червні-липні 2023 року в Женеві, і текст доповіді опублікований на сайті організації. На сайті «Къырым» доповідь опублікована в кількох частинах.
А в публікації 26 жовтня 2023 року йдеться про тортури та насильство, яких російські поліцейські завдали щонайменше п’ятьом затриманим чоловікам і жінці, хоча зазначається, що реальна кількість підданих тортурам значно більша. Також у доповіді йдеться про десятки необґрунтованих затримань та викрадень.
«Загалом, починаючи з 2014 року, у Криму насильно зникли 55 людей. З них 48 чоловіків та семеро жінок. 14 людей до сьогоднішнього дня числяться в числі безвісти зниклих. Два випадки закінчилися загибеллю зниклих людей, 34 постраждали, зокрема, шестеро жінок, звільнено сім», наводяться дані в доповіді. Крім того, Гутерреш звертає увагу на нове СІЗО №2, яке відкрилося в Сімферополі після початку повномасштабного вторгнення. За інформацією журналістів, у ньому утримують здебільшого українських військовополонених та викрадених під час вторгнення цивільних осіб.
«Умови у цій в’язниці незадовільні. Їх можна визнати, як нелюдські та такі, що принижують честь та гідність людини, — йдеться у доповіді секретаря ООН. — Зв’язок із зовнішнім світом тих, хто потрапив туди, практично закритий, менше норми прогулянок на свіжому повітрі, у камерах ведеться постійне відеоспостереження, вдень заборонено навіть сидіти».
У відповідь на звинувачення в порушеннях прав людини поліцейські написали в адмінпротоколах, складених на Мамутова та Ібрагімова, що, за даними МВС, «заяв та повідомлень про застосування щодо громадян тортур та жорстокого поводження з боку силових структур у період з 2017 року дотепер немає». І це в той час, коли повідомлення та свідоцтва про застосування тортур російськими правоохоронцями в Криму надходять з початку окупації півострова. Наприклад, медіа повідомляли про тортури, яких зазнав затриманий у Мелітополі Ярослав Жук, звинувачений у причетності до якогось там вибуху 2022 року.
А Кримське управління Федеральної служби виконання покарань повідомило, що, начебто, «умови утримання затриманих в СІЗО №2 осіб, повністю відповідають вимогам законодавства Російської Федерації».
Обшуки в журналістів, як завжди чинять російські спецслужби, почалися близько шостої ранку. Постанову на огляд приміщень видав суддя «Київського райсуду» Сімферополя Михайло Білоусов. Поліцейськими керував начальник відділу «Центру Е» Руслан Шамбазов, проти якого в лютому 2024 року Рада ЄС поширила санкції за порушення територіальної цілісності України. У квітні 2024 року він був звинувачений у держзраді з боку України.
Адвокат Едем Семедляєв спробував потрапити до редакції, де вже були поліцейські, щоб надати юридичну допомогу, але його туди не пустили. В результаті поліцейські відібрали в Мамутова та в редакції телефони та комп’ютери. Близько третьої години дня поліцейські відпустили Бекіра Мамутова, а Сейран Ібрагімов залишався в управлінні ще півтори години, після чого його несподівано вивезли на поліцейській машині. З’ясувалося, що під час складання протоколів йому стало зле.
Свого часу російські спецслужби вже переслідували Бекіра Мамутова за публікації в газеті «Къырым», причому також за публікацію тексту доповіді Генерального секретаря ООН про порушення прав людини в Криму, зроблену ще в 2020 році. У квітні 2021 року «Третій мировий суд» Залізничного району Сімферополя оштрафував Мамутова на чотири тисячі рублів (1470 гривень за курсом того часу) за звинуваченням, начебто, у «зловживанні свободою масової інформації». У тексті доповіді згадувався Меджліс кримськотатарського народу, представницький орган кримських татар, без приписки про заборону організації в Росії. Хоч «Верховний суд Криму» заборонив діяльність Меджлісу 26 квітня 2016, рішення підтвердив Верховний суд РФ 29 вересня того ж року. У доповіді від 2020 року Генсек ООН нагадує про те, що «попри тимчасову постанову Міжнародного суду діяльність Меджлісу, як і раніше, заборонена» і закликає «зняти обмеження, накладені на кримськотатарську громаду, з метою збереження її представницьких інститутів, у тому числі заборона на діяльність Меджлісу». У «Къырым» надрукували дослівно текст Генсека ООН, і Роскомнагляд сприйняв це як порушення російського законодавства.
Тоді адміністративний протокол про це склала спеціаліст Управління Федеральної служби з нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій та масових комунікацій в Криму та місті Севастополь Олександра Тюряєва. Вона стверджує, що «під час проведення позапланового заходу систематичного спостереження» відомством було виявлено «факт зловживання свободою масової інформації через поширення інформації про громадське об’єднання чи іншу організацію, що включені до переліку громадських і релігійних, стосовно яких судом прийнято рішення, яке набрало законної сили, про ліквідацію чи заборону діяльності з підстав, передбачених Федеральним законом «Про протидію екстремістській діяльності», без вказівки на те, що відповідне громадське об’єднання чи інша організація ліквідована або їхню діяльність заборонено».
Бекір Мамут переконаний, що це твердження не відповідає дійсності, оскільки насправді у випуску газети від 14 жовтня 2020 року під заголовком «Становище в галузі прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Україна» було розміщено не статтю, а Доповідь Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй Антоніу Гутерріша, опублікованого на офіційному сайті Організації Об’єднаних Націй на засіданні сімдесят п’ятої сесії Генеральної Асамблеї ООН.
«Все ж треба розуміти, що ця публікація – доповідь посадової особи організації, об’єднання, чия компетенція та чиї повноваження визнані в Російській Федерації на підставі рішення про продовження членства СРСР в ООН, включаючи Раду безпеки, прийнятого 21.12.1991 року, а раніше СРСР був однією із країн, засновників членів-учасниць Організації Об’єднаних націй», – заперечував у суді головний редактор.
Юристка Хатідже Мамутова вважає, що перепублікація доповіді посадової особи з відкритого джерела, яке не заборонено, звільняє редакторів та журналістів від відповідальності. Бекір Мамутов та його адвокат Хатідже Мамутова розповіли журналістам, що засідання суду пройшло у закритому режимі – без слухачів та ЗМІ. Суддя Олена Кисельова відхилила клопотання кореспондента та обмежила участь у відкритому судовому процесі для слухачів.
Стосовно Сейрана Ібрагімова захист журналістів на суді наголошував, що «Доводи сторони захисту полягали в тому, що засновник не несе відповідальності за редакційну політику газети, а також не втручається у професійну діяльність журналістів…», але вони не мали впливу на судове рішення. Жоден аргумент захисту у рішенні не був врахований. Рішення суду побудовано виключно на матеріалах справи, які не відповідають вимогам, що пред’являються законом.
Інформаційна служба НСЖУ
