У нинішній час підготовка сюжетів міжнародних ЗМІ про війну в Україні не обходиться без фіксерів. Із їхньою роботою вже знайома журналістська спільнота Дніпропетровщини, але війна триває і увага іноземних медіа до ситуації в країні не зменшується. Тому Інститут демократії ім. Пилипа Орлика у партнерстві з Дніпровським центром журналістської солідарності НСЖУ провів для професійних медійників та журналістів-початківців новий майстер-клас «Фіксери та журналісти: особливості роботи медіа під час війни».
Ті, хто працює в режимі багатозадачності
На захід завітали досвідчені журналісти, фіксери-початківці, студенти та викладачі профільних факультетів та всі ті, хто працює або хоче бути фіксером. Розібратися з нюансами цієї професії допоміг Артем Перфілов, який має 20-річний досвід роботи в одеських та загальнонаціональних ЗМІ. Як локальний продюсер-фіксер, Артем співпрацює з іноземними журналістами з березня 2022 року. Серед його партнерів і клієнтів: Radio1 Rai, TG1, Helsingin Sanomat Jyllands-Posten TV4, De Groene Amsterdammer та інші міжнародні медіа.
– Інформації про фіксерство не так багато як в Україні, так і в світі. Тому під час майстер-класу у своїй програмі я хотів систематизувати всі знання, – зазначив експерт. – Спершу давайте з’ясуємо, хто ж такий фіксер або ж інша назва локальний продюсер? Це місцевий координатор, який допомагає організувати робочий процес для медіа або інших спеціалістів під час їхнього закордонного відрядження у країну з нестабільною ситуацією або за інших умов, які викликають зацікавленість. Саме таке визначення вважають найбільш вдалим та конструктивним.
Ця професія дуже змінилася під час війни. Загалом фіксери працюють по всій Україні, вкрай рідко вони обирають один якийсь регіон. Перші фіксери почали з’являтися в Україні у 2004 році під час Помаранчевої революції. Це і був початок фіксерської роботи. Наступна активність – 2014 рік. На той момент фіксерство починає працювати професійно.
– Звісно, фіксери заточені на роботу зі штатними журналістами світових медіа. Проте вони потрібні також фрілансерам, документалістам, виробникам художніх фільмів та навіть письменникам і науковцям, – підкреслив Артем Перфілов.
Фіксери завжди працюють у режимі багатозадачності. Таку істину мають засвоїти ті медійники, які хочуть опанувати цю сферу. Фіксер відповідає за організацію зйомок, зустрічей, запис інтерв’ю чи коментарів, займається координацією та перекладом. Часто виникає потреба сідати за кермо та бути водієм. І більшість цих пунктів фіксер повинен виконувати мегапрофесійно. Звісно ж, не забуваючи про безпеку і засоби захисту як для себе, так і колег-іноземців.
– Щоб виконувати всі ці функції, фіксер має володіти низкою умінь та скілів. Така робота практично неможлива без журналістського бекграунду, соціального капіталу, знання іноземних мов, здатності вирішувати нестандартні завдання та конфлікти, вміння вести фото- та відеозйомку, орієнтуватися на місцевості, – наголосив тренер. – Але, на мою думку, це буде ідеальний фіксер. І такі випадки зустрічаються не так часто. Тому інколи фіксери працюють в парі, і вже спільно вирішують поставлені завдання».
Інформація корисна не тільки локальним продюсерам
Тема фіксерства викликала інтерес у досвідчених журналістів. В’ячеслав Гусаков – наш колега-переселенець, який через війну у 2022-му був змушений виїхати з Херсона. Він працює в інтернет-виданні «МОСТ» і пише про життя на прифронтових територіях.
– Такі заходи корисні, перш за все, для усвідомлення того, які зміни відбулися в українській журналістиці, починаючи з 24 лютого 2022 року. Журналісту дуже важливо розуміти контекст, в тому числі – і у своїй професії, в певних її технологічних аспектах. І спілкування з фіксером – чудова можливість поговорити про ці зміни. Звісно, під час короткої розмови не охопити усього, але певне уявлення отримати можна. Для себе я зрозумів, що фіксер – не та робота, яку я вважав би роботою мрії, хоча маю невеличкий досвід такої роботи на громадських засадах. Але професійний фіксер – це людина з особливими складом мислення і солідним набором компетенцій. Тому не дивно, що в такій професії успішних людей навряд чи більше, ніж в журналістиці. Дуже дякую організатором заходу за цікаво і з користю проведений час, – підкреслив В’ячеслав Гусаков.
Журналістка видання Frontliner Ольга Куршевська прийшла на захід за новими знаннями. На її думку, інформацію з цього майстер-класу можна використовувати не лише фіксерам, а й звичайним журналістам, які їдуть працювати ближче до лінії фронту. Зокрема, щодо питання документів, які необхідні для отримання акредитації Міністерства оборони України.
Своїми враженнями від тренінгу поділилася і Олександра Максименко, майбутня журналістка, студентка-другокурсниця Національного технічного університету «Дніпровська політехніка».
– Торік я відвідала захід, де спікером був Орест Семотюк. Вважаю, що корисно доповнювати знання новою інформацією. Тоді я вперше познайомилася з таким терміном як «фіксер». А зараз зрозуміла саме практичну частину, ознайомилася з деталями співпраці з іноземними медіа, знаю, куди звернутися і де знайти зацікавлених у фіксерах людей. Інформація сприймається просто, адже тренер Артем Перфілов все пояснює на своєму особистому прикладі. Поки що я не маю досвіду фіксерства. Але після минулорічного тренінгу і нинішнього у мене з’явилося більше впевненості і знань.
Олександр Думчиков навчається на третьому курсі факультету журналістики Університету митної справи та фінансів і вважає, що такі тренінги дають додаткові знання.
– Ми живемо у непростий час. Світові медіа в Україні виконують важливу функцію. Вони показують всьому світу правду про війну. Фіксери в свою чергу роблять все, щоб журналісти могли зібрати необхідний фактаж. І звісно ж працювали в максимально в безпечних умовах, – зазначив Олександр.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності у Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру), адреса: вул. Старокозацька, 8.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС
Фото Віктора Качанова
