«Руйнувати журналістику і тим більше у воєнний час – це злочин», – наголошує очільник Рівненської обласної організації НСЖУ Дмитро Тарасюк
Про радіо
Свого часу, коли я був регіональним представником Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, було пророблено велику роботу в справі розбудови саме місцевих радіостанцій Рівненщини. FM радіостанції працювали у Володимирці, Березному, Сарнах, Млинові.
Завдяки «титанічним» зусиллям колишнього очільника Національної телерадіокомпанії Зураба Аласанії колись досить потужні обласні радіо і телебачення фактично знищені. На сьогодні FM-радіо працює тільки в Сарнах, і то тільки завдяки ентузіазму і великій відданості справі двох його працівників. При підтримці і допомозі позаштатних кореспондентів «Радіо «Полісся» щодня виходить в ефір кілька разів, що загалом становлять чотири години на добу.
Очолює цю велику роботу Марія Кошин, якій доводиться вирішувати не тільки творчі питання, а й питання фінансування редакції. «Радіо «Полісся» укладає угоди на висвітлення з обласною та місцевою владою, з керівництвом територіальних громад, і на коштах від цих угод воно здебільшого і тримається.
Про телебачення
Зараз в Україні телебачення заполонили «Єдині новини», які давно зжили свою актуальність, але в які держава продовжує вкладати величезні кошти.
Свого часу в обласній телерадіокомпанії в Рівному працювали майже 120 людей. Мали 24 години власного мовлення на окремій частоті верхнього діапазону УКХ, стільки ж телевізійного мовлення, плюс ще 2 години 10 хвилин на «першій кнопці» Українського радіо. Зараз час мовлення обласної телекомпанії скорочений до мінімуму, весь інший час віддано «Телемарафону». І це справжня руйнація інформаційного поля нашої держави.
Про газети
Цього року все те, що впродовж останніх років коїлося в Україні з передплатою газет, торкнулося й Рівненської області. Трималися друковані видання, скільки могли, але не всі витримали. Минулого року припинили вихід у світ газети в Дубровиці, Демидівці, ще раніше не стало газети в Рівненському районі. Уже в цьому році люди залишилися без своїх видань у Корці і Костополі. Призупинила на невизначений термін навіть обласна газета «Вільне слово», якій, до речі, через кілька місяців мало б виповнитися 85 років.
На сьогодні на Рівненщині замість колишніх п’ятнадцяти районів утворено чотири – Вараський, Дубенський, Рівненський та Сарненський. Так от: у Рівненському районі газети немає, у місті-супутнику Рівненської АЕС Вараші газети також немає, інформаційний простір закриває реорганізований «Володимирецький вісник», що виходить під логотипом «Вісник Полісся». Поки що тираж його становить разом з роздрібом близько 2000 примірників, але, знаючи наполегливість і уміння працювати головної редакторки Людмили Босик, можна упевнено сказати, що ситуація буде поліпшуватися, і тираж незабаром «підросте».
Також у Зарічненській громаді Вараського району видається газета «Полісся». Редакції порозумілися, кожна займає свою нішу в інформаційному просторі і має свою читацьку аудиторію. Від цього жителі району тільки виграли, маючи два джерела якісної інформації.
У Сарненському районі продовжує виходити в статусі обласної газета «Сарненські новини», очолювана досвідченою редакторкою Світланою Ляшко. На сьогодні, незважаючи на всі палиці в колесах від «Укрпошти», це найтиражніша газета в області, її наклад становить майже 4500 примірників.
«Укрпошта» не партнер, а губитель…
Як і по всій Україні, так і на Рівненщині, «Укрпошта» – не партнер, а губитель української преси і своєю ціновою політикою, і неякісною доставкою, коли газети привозять у села із запізненням, кидають їх де не попало, люди змушені йти за тією газетою через усе село і часто не можуть її знайти. Схоже, «Укрпошта» старається зробити все можливе, щоб газети були знищені.
З прийняттям Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» місцева влада вже не може вчиняти жодних дій стосовно газет. Тож, аби приструнити їх вільнодумство влада віднайшла інший спосіб «загнуздати» друковане видання – через непомірні тарифи «Укрпошти». А вплинути на керівництво «Укрпошти», змусити працювати її на благо, а не на руйнування можуть тільки високопосадовці державної влади з Кабінету міністрів України, Офісу Президента. Але вони чи не бачать, чи не хочуть бачити, як знищуються найнадійніші інформаційні ресурси на місцях, яким найбільше довіряють жителі регіонів, – місцева преса, радіо, телебачення.
Про все це багато можна говорити – і про зарплати керівників «Укрпошти», і скорочення поштових відділень, і про роботу пересувок, і про те, як доставку пенсій здійснюють, коли листоношам доводиться носити в сумках великі суми грошей. Але сьогодні, схоже, це марна справа. Залишається не втрачати оптимізму і вірити в краще, що колись «Укрпошта» таки стане партнером місцевої преси, як це було завжди.
Є проблеми і в самої обласної організації НСЖУ
Приміщення офісу обласної журналістської спілки від 1992 року знаходиться в так званому Народному домі на вулиці Симона Петлюри, в самісінькому центрі Рівного.
Ми все тут облаштували, зробили ремонт. Офіс став місцем проведення всіх важливих заходів, спілкування колег, коли вони приїжджають до Рівного з районів області. І раптом у 2018 році колишній рівненський міський голова Володимир Хомко разом із колишнім секретарем міськради Сергієм Паладійчуком (до речі він є членом НСЖУ) ініціювали на сесії міськради припинення оренди для всіх, чиї офіси були розташовані в Народному домі.
Треба сказати, що відповідною постановою Кабінету міністрів України від 1998 року приміщення, яке займає обласна організація НСЖУ, рекомендується передати у довічне користування або в довгострокову оренду. Отже, за логікою речей, якщо міська влада вирішила забрати будинок, вона мала б передати Спілці рівнозначне приміщення в приміщення комунальної власності Рівного.
Натомість ніяких ділових пропозицій не прозвучало, нас примушують виселитися без надання іншого приміщення. Суд, що відбувся, не взяв до уваги жодних аргументів нашої сторони і виніс постанову про виселення.
Тепер виконавча служба вимагає виконання цього рішення суду, нам заблокували всі рахунки через що не можемо оплачувати комунальні послуги, донатити на ЗСУ. Ніякої альтернативи, як і раніше, нам не пропонують.
До речі, Господарський суд Рівненської області, який прийняв рішення про наше примусове виселення з приміщення Народного дому, на мою думку, перевищив свої повноваження. Справа в тім, що у нас на руках є Постанова Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на виселення творчих спілок», датована 21 жовтня 2009 року. А ще є Закон України «Про посилення захисту майна редакцій медіа, видавництв, книгарень, підприємства книгорозповсюдження, творчих спілок», підписаний Президентом України 20 травня 2010 року.
Оскільки з часу прийняття обох документів спливло чимало часу, я звернувся письмово до Міністерства юстиції України, аби звідти дали підтвердження щодо їх чинності. Відповідь з Міністерства не забарилася: обидва документи – і Постанова Верховної Ради, і Закон – є чинними і внесені до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України.
Отже, спираючись на роз’яснення заступника Міністра юстиції України Олександра Банчука, ми з допомогою адвоката, члена НСЖУ Олега Бернацького вже подали відповідну апеляційну заяву до Господарського суду. Сподіваємося, що суд таки врахує вимоги прийнятих документів, котрі забороняють відчуження приміщень, в яких перебувають редакції медіа, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження і творчі спілки.
Таким чином, продовжуємо боротися за наше законне приміщення. Звертаємося й до нинішнього виконуючого обов’язки міського голови Віктора Шакирзяна. Сподіваємося на його неупереджений розгляд справи, адже руйнувати журналістику і тим більше у воєнний час – це злочин.
Підготувала Ольга Войцехівська, «Журналіст України».
