Менеджер мирного часу і менеджер воєнного часу – це дві великі різниці
Побутує справедлива думка, що робота редакції залежить від того, наскільки ефективним менеджером є редактор цього медіа. Але бути ефективним менеджером в умовах мирного часу – це одне, і зовсім інші виклики постають, коли ми є менеджерами в умовах воєнного стану.
Так склалося, що для Донеччини війна триває вже десять років, і, напевно, саме тоді, в 2014-му, відбувся якісний перелом в роботі редакції «Рідне місто». Ми зрозуміли, що зможемо протистояти викликам інтернет-ресурсів тільки завдяки постійній увазі до газети нашої аудиторії, відчуттю того, якої інформації і якого контенту вона потребує. Тоді, в 2014-му, зосередилися на особистостях наших підписників і на їхніх проблемах.
Це дало можливість перед 2022 роком на території півмільйонного міста західного Донбасу –Мирнограда – добитися сталого тиражу «Рідного міста» 5500 – 6000 екземплярів. Це давало можливість бути фінансово забезпеченими, мати певні ресурси, щоб оновлювати техніку, провести ремонти у приміщенні редакції, тримати штат співробітників і платити гідні заробітні плати. Одним словом, газета була економічно не залежною.
24 лютого 2022-го року все кардинально змінилося
З початком великої війни ринок друкованих медіа Донеччини зазнав непоправних втрат, бо наші колеги з друкованих медіа Селидового, Покровська, Добропілля, Краматорська, інших міст з об’єктивних причин були вимушені припинити роботу. Але навіть перед всіма загрозами широкомасштабної війни, що була зовсім близько, ми розуміли всю свою відповідальність перед аудиторією.
Мирноград розташований за 30-35 кілометрів від Авдіївки, ситуація наприкінці лютого 2022 року – рухається фронт чи не рухається фронт – не зрозуміла. Була дуже велика надія на наших захисників, що вони втримають цей рубіж оборони. В ті дні ми побачили, що наші підписники турбуються, цікавляться, чи буде черговий випуск газети в умовах, коли вони не зовсім розуміють, що буде завтра. І тоді остаточно вирішили, що в нас немає морального права скласти руки і припинити роботу.
Наша відповідальність перед передплатниками подвоїлася
Коли від Донецької дирекції «Укрпошти» дізналися, що в 2022 році на території Донеччини залишилися одні з усіх друкованих ЗМІ, зрозуміли, що наша відповідальність подвоїлася, і ми повинні знаходити ресурси, щоб працювати. Поряд з питаннями логістики, фінансів у нас на перше місце вийшла кадрова проблема, адже багато співробітників виїжджали – хтось евакуювався за кордон, хтось в безпечніші регіони України.
З евакуйованими співробітниками почали вибудовувати дистанційні форми роботи, забезпечували їх технікою. Вдалося все організувати в більш-менш нормальному режимі завдяки тому, що на початок широкого вторгнення рф ми мали фінансовий ресурс, який накопичили в попередні роки і за рахунок того, що в нас була проведена передплата.
Тираж зменшився не катастрофічно. Але вбиває зростання вартості виробництва і доставки газети
Ми не скорочували обсяг газети, як виходили, так і виходимо в кольорі, стараємося максимально дотримуватися тих стандартів, які заклали ще в 2013 – 2014 роках. Та в 2023 році багато наших постійних передплатників виїхали з Донеччини, і це логічно. Зрозуміло, що коли людина виїжджає, газету передплачувати їй немає сенсу.
Але все-таки і кількість передплатників зменшилася не так катастрофічно, як могло би бути: на перше півріччя 2024 року вдалось набрати тираж на рівні 3000 екземплярів. Ми провели скорочення штату, оптимізували всі витрати, скоротили все що можливо і не можливо. Але, коли бачимо шалене зростання вартості паперу, суттєве зростання вартості поліграфічних послуг, і – головне – (не знаю навіть, яке пристойне слово підібрати) коли бачимо дуже велике зростання вартості поштової доставки з боку «Укрпошти», це остаточно вбиває наш фінансовий ресурс, який дає змогу якось працювати.
Пережили 2023 рік завдяки підтримці НСЖУ
Нині Мирноград живе в умовах ракетних обстрілів, під обстрілами була зруйнована майже вся соціальна інфраструктура міста. Найстрашніше – що страждають багатоповерхові будинки і є загиблі, в тому числі й діти. Це дуже непростий виклик для нашого міста, що стоїть і перед нашою редакцією «Рідного міста».
2023й рік пережили завдяки участі в різних невеликих грантових проєктах. Як і багато інших редакцій, вчилися писати грантові заявки, здобували досвід, і щось нам вдавалося. В освоєнні грантових проєктів нам дуже допомогла Національна спілка журналістів України, яка точково в кризові моменти завжди подає нам руку допомоги. Без такої підтримки, чесно кажучи, минулий рік ми могли і не пережити.
І про це нам треба говорити
На жаль так сталося, що ми не увійшли в пул редакцій, які наразі мають якусь системну підтримку від донорів. Слід відзначити, що в цьому плані наразі дуже зросла конкуренція і серед пошукувачів невеликих грантових проектів, які ще залишаються. Відслідковується тенденція, що з другої половини 2023 року в Україні їх стало менше.
І, коли ти подаєшся на грант та отримуєш позитивне схвалення твоєї заявки, коли відкритим текстом кажуть: «Ви – класні, ви молодці, дійсно працюєте на прифронтовій території», – все одно за фактом підтримуються найбільш активістські медіа, що мають великий досвід співпраці з донорами, налагоджені особисті зв’язки. Ці медіа, як правило, в пулі тих організацій, які співпрацювали з донорами і отримували гранти ще до повномасштабної війни. І ми про це нам теж потрібно відверто говорити.
Підготувала Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
