Харківська поліція зареєструвала 11 кримінальних проваджень, пов’язаних із журналістами та журналістською діяльністю
Йдеться про злочини, вчинені проти медійників з боку російських окупантів за 2 роки повномасштабного вторгнення. Усі провадження скеровані до Служби безпеки України, яка проводить розслідування.
Катівня у будівлі редакції, обстріли телевеж у Харкові та Ізюмі, атаки на сайти, пограбовані та розбиті редакції і п’ятеро поранених медійників. Про актуальний стан розслідування злочинів росії проти журналістів у Харківській області розказали представники поліції та прокуратури. Зустріч між медіа та правоохоронцями відбулася з ініціативи Центру журналістської солідарності Харкова. Важливо, що під час спілкування слідчі отримали інформацію про чергові злочини російської окупаційної армії, що може в подальшому допомогти у розслідуваннях і відновленні справедливості.
Станом на лютий 2024 року на контролі Харківської обласної прокуратури є провадження і щодо поранених медійників, і щодо їхнього пошкодженого майна.
Злочини, де потерпілими є журналісти, входять до категорії пріоритетних, – наголошують у Харківській обласній прокуратурі
Ці справи перебувають на контролі обласного відомства та безпосередньо Офісу Генерального прокурора. Станом на лютий 2024 року на контролі обласної прокуратури є кілька проваджень як щодо тілесних ушкоджень журналістів, а також і щодо завданої шкоди їх майну.
Зараз відомо, що одним із перших постраждалих іноземних медійників на Харківщині, став журналіст з Данії, чиє авто російські військові обстріляли у липні 2022 року. Анна М’ясникова, журналістка проєкту «Накипіло», на даний момент є останньою з поранених медійниць у регіоні. Вона отримала поранення під час обстрілу центру Харкова у січні 2023. У ході розслідування цього удару в перші дні провели 47 оглядів, а 50 осіб допитали як свідків і потерпілих.
Окремо в прокуратурі говорять про розслідування справ щодо обстрілів готелів, тоді під удар потрапили кілька команд іноземних журналістів.
Під час ракетного удару по готелю «Харків Палас» постраждали громадянин Великобританії – у команді медійників він працював радником з безпеки, та українка – журналістка німецького видання. Тоді загалом постраждали 23 людини. Слідчі вже провели 27 оглядів місця події, допитали свідків і потерпілих. Призначена низка експертиз: вибухово-технічна та воєнна. Остання має визначити, які саме російські підрозділи причетні до обстрілу.
Щодо російської атаки двома ракетами по «Готель Парку». Постраждав громадянин Грузії – кореспондент турецького ЗМІ. За даними прокуратури, інша медійниця, громадянка Туреччини, не отримала тілесних ушкоджень. Тоді загалом постраждали 14 осіб. Органами досудового розслідування проведені допити, також призначені відповідні експертизи.
Слідчі також розслідують пошкодження майна журналіста і оператора португальського ЗМІ. Майнових втрат також зазнали медіа Харкова на рівні редакцій. До прикладу, тільки цієї зими обстрілами були пошкоджені редакцій телеканалу «Симон» і «Суспільне. Радіо».
У Золочеві було два удари по будівлі редакції – поки без кримінального провадження
На собі відчув, що таке цілеспрямована атака по редакції, Василь Мірошник, редактор золочівської газети «Зоря». Окрім того, журналісту погрожували за його роботу і громадянську позицію, і зрештою на будівлю газети двічі навели удари.
– У 2022-му році по редакції був перший приліт. Я тільки випадково не був на роботі. Мав би бути. Перед цим був сюжет по московському телебаченню, про те, як я неправильно висвітлюю війну, неправильно пишу, звідки летять снаряди. Саме після цього і був приліт в редакцію. Невипадковий – я вважаю. Я бачив людей, які приїжджали і фотографували мою редакцію. Але, я так розумію, що ні після першого прильоту, ні після другого ніяких кримінальних проваджень досі не відкрито. Я вважаю, що це були навмисні дії ворога. По нашій будівлі двічі відпрацювала арта рашистів, – каже редактор.
Одне з перших, що робить окупаційна армія – це знищення українських медіа та підміна їх пропагандистськими
Про такі факти на нині вільних територіях області розповів заступник начальника поліції Харківщини Сергій Болвінов. Показові приклади Ізюма та Балаклії, де окупаційна влада створила свої пропагандистські ЗМІ, щоб публікувати фейки. У поліцейських Харківщини цілі кейси таких злочинних «історій».
Газета «Обрії Ізюмщини» – до її редактора росіяни приходили додому і «попросили» зі зброєю в руках піти працювати на них. Людина відмовилася. Але інші не відмовилися. Так росіяни видали свою газету на Ізюмщині, назвали її «Ізюмський телеграф» і публікували там фейкову пропагандистську інформацію. У цьому «Телеграфі» вони публікували і списки наших загиблих під час окупації. Дуже показово, як вони це показували, як вони це називали: «жертви нацистського київського режиму». Під час розслідування справ у тому числі по місцю масового поховання в Ізюмі слідчі детально вивчали цю інформацію. Ми знайшли у цих списках Марію Крижановську, яку вбив російський майор із автомата Калашникова пострілом в груди. Вони і це назвали «жертвою нацистського київського режиму». Такі газети, як «Ізюмський Телеграф», вони використовували, щоб просувати свою пропаганду. Показувати недостовірну інформацію…
На деокупованних територіях було і є багато місцевих газет. Така преса для місцевого населення – це дуже важливо, люди її завжди читають. І особливо важливими газети стали, коли в області не було інтернету через окупацію. І люди отримували інформацію з невеличких газет. Росіяни використали їх на свою користь. Перше, що вони зробили, це зруйнували місцеві ЗМІ. Вони зайняли їх, розкрали, забрали печатки, як це було у «Вістях Балаклійщини». Про це зареєстроване кримінальне провадження. Дуже показово, що ця газета розташовувалася в будівлі, яку місцеві називають «Балдрук», і росіяни саме в цій будівлі влаштували катівню. І там же облаштували свою комендатуру.
Зовсім не кожну таку дію правоохоронці можуть кваліфікувати як злочин, але усе це – елементи війни проти українців. Війни в інформаційній площині. Це проявляється у комплексній атаці по медійниках. Ворог робить це на різних рівнях, як ще до захоплення території, так і, відповідно, активізується під час окупації.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Анна Черненко)
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
За матеріалами Харківського ЦЖС
