Робота мережі Центрів журналістської солідарності НСЖУ спрямована як на підтримку українських медійників, які під час повномасштабної війни опинилися в біді, так і на відновлення та підвищення стійкості українських медіа, що постраждали від час російського вторгнення
Як посилити координацію і співробітництво – про це йшлося під час спеціалізованої координаційної онлайн-наради, яку провів центральний офіс НСЖУ із представниками журналістських осередків тих регіонів, що входять до сфери відповідальності Запорізького центру журналістської солідарності НСЖУ. У нараді взяли участь представники журналістських осередків і медіа «підшефних» областей – Миколаївської і Запорізької.
Це – завершальна нарада з низки відповідних нарад, які відбуваються з іншими Центрами журналістської солідарності НСЖУ спільно з керівниками обласних спілчанських організацій. Мета таких заходів – посилення партнерських зв’язків Мережі Центрів журналістської солідарності з обласними організаціями НСЖУ та керівниками провідних медіа, а також – визначення, з огляду на ситуацію, потреб журналістських спільнот і конкретних медійників, аби ефективніше підтримувати журналістів у біді і їхнє прагнення залишатись у професії..
Голова НСЖУ Сергій Томіленко закцентував увагу на можливостях ЦЖС щодо допомоги журналістам. Він зауважив, що ще одна мета таких онлайн-зустрічей – напрацювання Програми дій і реалізації пріоритетів спілки журналістів України у 2024 році з тим, щоб НСЖУ, як найбільше журналістське об’єднання країни, ефективно асистувало допомогу для українських журналістів, а також могло рекомендувати і міжнародним партнерам та донорам шляхи підтримки журналістів на місцях.
– З часу повномасштабного вторгнення НСЖУ отримала величезну кількість запитів від журналістів, і намагалась бути найбільш ефективною у плані надання їм допомоги. Ми вдячні міжнародним партнерам, які простягли нам руку допомоги – це Міжнародна та Європейській федерації журналістів, штаб-квартира ЮНЕСКО, інші партнери. Наразі мережа Центрів журналістської солідарності представлена офісом ЦЖС у Києві, який знаходиться на у приміщенні Спілки, а також п’ятьма регіональними ЦЖС, які функціонують в трьох прифронтових містах – Запоріжжі, Дніпрі і Харкові, та двома ЦЖС на Західній Україні – в Івано-Франківську та Львові. Але обов’язками всієї мережі є асистувати запити від колег з усієї України і намагатися посильну допомогу. Звісно, ми б хотіли відкрити такі Центри і в Одесі та Миколаєві. Але спираємося можливості міжнародних партнерів, донорів, а в них на сьогодні ресурси обмежені. Тому посилюємо мережу ЦЖС шляхом кращої взаємодії із регіонами, – підкреслив Сергій Томіленко.
Голова НСЖУ нагадав, що передовсім через ЦЖС вирішуються безпекові питання, зокрема, Центри стали своєрідними пунктами прокату безкоштовного спорядження – це бронежилети, шоломи, тактичні аптечки, які можуть узяти журналісти для відряджень у небезпечні точки. Також постійно відбуваються навчання – як користуватися аптечками, як вести себе у прифронтових зонах тощо. На підтримку з фонду екстреної допомоги можуть розраховувати медійники, які опинилися в біді внаслідок ворожих атак і надзвичайних ситуацій. Окрім того, усі можливі види підтримки – юридична, психологічна, тренінгова, надання робочого місця з необхідною технікою у коворкінгах ЦЖС, допомога в наданні акредитації ЗСУ журналістам для виконання професійних обов’язків також доступні медійникам.
– Нині одними з наших пріоритетів є відродження медіа на прифронтових і деокупованих територіях, а також посилення стійкості медіа, стійкості журналістів у професії, убезпечення журналістів. Закликаємо медійників і подаватись на гранти. Вся відповідна інформація про це є на сайті НСЖУ, та на нашому телеграм-каналі оперативної комунікації https://t.me/spilkanews . Наша ключова мета – щоб журналісти не залишали професію, а залишалися в професії, щоб українські медіа мали стійкість для виконання нашої важливої місії, яка набуває особливого значення в часи війни. Тому навколо цього об’єднуємо партнерів, – звернув увагу Сергій Томіленко.
Співкоординатор Запорізького Центру журналістської солідарності, голова Запорізької обласної організації НСЖУ Наталія Кузьменко подякувавши НСЖУ за велику роботу, зауважила, що хоч Запорізький ЦЖС працює за програмою, затвердженою для всіх Центрів, однак тут є й свої родзинки.
– У нас створено клуб евакуйованих редакторів, які приїхали з окупованих територій. Ми їм допомогли і одягом, і гуманітаркою, надали психологічну і юридичну підтримку… Нині цей клуб редакторів, у якому – медіапредставники громад всіх наших окупованих міст, став дуже міцною командою, яка нині має два релокованих видання. Одне з них –«Трудова слава» з Оріхова, котра під час великої війни вже 15 номерів випустила, має потужну міжнародну підтримку завдяки НСЖУ. Зараз спирається на ноги «Голос Гуляйпілля». Інші видання мають свої сайти, де інформують про життя у своїх громадах і не тільки. Окрім того, у Запоріжжі є клуб «Вогник», де, зокрема, спеціалісти вчать, як надавати першу допомогу. Ми кілька раз вже проводили там всеукраїнські безпекові збори для медійників.
Сергій Томіленко наголосив, що вже понад 30 газет з окупованих і прифронтових територій за підтримки НСЖУ і міжнародних партнерів відновили випуски. І висловив сподівання, що після звільнення тимчасово окупованих територій продовжиться стартове відновлення місцевих газет.
За словами співкоординатора Запорізького ЦЖС Валентини Манжури, у регіоні з початку великої війн не припинили випуск дві газети – Новомиколаївська і Вільнянська.
А ось на Одещині, як відзначив голова обласної організації НСЖУ Юрій Работін, нині виходить 19 газет. Зростає й молоде медійне поповнення. До обласного журналістського осередку звертаються студенти, і після відповідного навчання їх направляють на практику у місцеві медіа.
На Миколаївщині нині виходить 15 газет із 25, які були до великої війни. Як розповів голова Миколаївської обласної організації НСЖУ Микола Стеценко, з області на початку повномасштабного вторгнення виїхало небагато журналістів. А ось дорога багатьох медійників з інших областей пролягала через Миколаїв, і миколаївські колеги допомагали їм з евакуацією.
Медійники розповіли і про ті запити на допомогу, які нині диктує час. Зокрема, більшість медіа для посилення своєї стійкості готові брати участь у грантових програмах, але їм не вистачає знань. Про це говорила і медійниця, представниця Миколаївського прес-клубу Вікторія Веселовська. Також вона розповіла про інші потреби місцевих журналістів – це потреба у технічних засобах для стабілізації напруги струму у редакціях, брак техніки, у тому числі й знімального обладнання, а також необхідність навчально-тренінгових заходів.
Головний редактор одеської газети «Прес-кур’єр», заслужений журналіст України Йосип Бурчо звернув увагу на проблему, яка актуальна для медійників ще з довоєнного часу – це робота тих, від кого залежить друк газет.
– З усіх районних газет Одещини тільки три друкуються в обласному центрі. Решта перейшли у друкарні Вінниці, і це сталося через ставлення власників одеської друкарні до своєї роботи. Якось «Чорноморія» затримала на тиждень випуск газет. Загалом проблем багато. Але нам треба втримати газети на медіаринку, не дати їм зникнути, – зауважив Йосип Бурчо.
Про іншу загальну для всіх українських друкованих газет проблему нагадала редакторка видання «Новинар» Вікторія Майнич, зазначивши, що одна з причин падіння тиражів – неналежна доставка газет «Укрпоштою».
– Зараз «Укрпошта» прислала документи для внесення видання до каталогу на друге півріччя, але навіть не знаю, чи будемо це робити, – зауважила Вікторія Майнич.
Тим часом видання виживає, як може, і намагається залучити гранти для підвищення своєї стійкості.
Відомий миколаївський медійник В’ячеслав Головченко зауважив, що варто звернути увагу на кадрове продюсування медійників. За його словами, на півдні України запускаються нові медіа, однак буває, що на роботу приходять непідготовлені медійники, а тим часом багато досвідчених журналістів залишаються без роботи. Тож це також – своєрідне поле для роботи.
Окрім того, на нараді йшлося й про те, що потрібна репутаційна експертиза медіа.
– Запорізький центр журналістської солідарності НСЖУ проводить титанічну роботу, – зазначила перша секретар НСЖУ, координатор мережі ЦЖС Ліна Кущ.
Вона звернула увагу учасників наради на те, що має бути аргументраційна робота щодо отримання допомоги, яку можуть надати Центри. Зокрема, варто готувати історії пошкоджених редакцій, розповідати про постраждалих журналістів, які потребують певної допомоги. Адже це – також додаткові аргументи для міжнародних партнерів, на підтримку яких сподівається НСЖУ.
– Від влади не варто чекати допомоги, а донори хочуть бачити трансформацію українських медіа. Нині, порівняно з початком великої війни, змінилася система надання грантів, і зараз міжнародні партнери можуть підтримати лише конкретні проєкти. Якщо у вас є бачення, як трансформувати свою газету – тоді варто брати участь у навчаннях і йти до своєї мети. Спілка налаштована на допомогу медіа, які хочуть працювати і змінюватися, – підкреслила Ліна Кущ.
Інформаційна служба НСЖУ
