У переддень другої річниці повномасштабного вторгнення в Харкові відкрилася спільна виставка фотографів Сергія Козлова та Василя Голосного
Фотопроєкт назвали «Лютий life. Паралелі». На світлинах війна, відображена в руйнуваннях, у боротьбі в її різних проявах і, головне, в людях. Обидва автора працюють як для місцевих, так і національних та іноземних медіа.
– Я намагаюся зробити фотографію так, щоб її бачив не тільки розум, але і відчувало серце», – ділиться Сергій Козлов.
– Дуже важко спостерігати горе, яке відбувається в тебе просто в кадрі… Це повинні люди бачити, щоб потім не сказали, що такого не було», – говорить Василь Голосний.
Сергій документує війну в Україні від 2014-го року. 24 лютого 2022-го для нього почалося з роботи на місці одного з перших російських ударів по П‘ятихатках. Фотограф згадує емоції того дня і дуже влучно передає відчуття багатьох харківських медійників, які лишилися працювати в місті.
– 24-го об 11-тій годині ми були в П’ятихатках з товаришами, знімали сюжет про те, як до Михайла просто в спальню прилетіла ракета – від Граду труба. А він саме на 5 хвилин вийшов у іншу кімнату. Він розповідав, а для нього ще не було розуміло, що сталося. І так само для нас – не було зрозуміло, що сталося. Ми до цього ставилися як до події. Але за 2 роки ми звикли ставитися до цього не як до подій, а як до свого життя щоденного, – каже Сергій.
Фотографії Сергія публікує багато міжнародних агенцій і видань. Його робота була обрана переможцем у номінації «Фото року» серед понад 21 000 фотографій міжнародного конкурсу новинної фотографії Istanbul Photo Awards 2023. Без перебільшень, фото, зроблені Сергієм, говорять. Він зауважує:
– Багато людей про це чули, але побачити це – це зовсім інше. І, коли в мене якось спитали, у чому сенс моєї роботи, я сказав: я намагаюся зробити фотографію так, щоб її бачив не тільки розум, але і відчувало серце. І, якщо фотографія викликала емоції, значить, це вдала фотографія.
Фотографії Василя – це показ людини на тлі війни. У тому числі, своєрідні замальовки портретів тих, хто за годину після удару вже метуть-ремонтують-оживляють Харків.
– Я хотів показати війну саме через призму людей: як люди живуть у наших реаліях. Дуже, що ця виставка відбулася, щоб люди бачили все, що відбувається. І важливо, що її побачать харків’яни і не тільки. Частина цієї виставки вже подорожує Європою. Там теж бачать війну і бачать нас, – розповідає Василь.
Його стрічка у фейсбуку – своєрідний документальний зріз того, чим живе Харків зараз. Він як хронограф, що фіксує короткі проміжки часу, але далі вони складаються у великий ілюстративний літопис.
– Найемоційніші виїзди – це, коли ти приїжджаєш на зйомку в той час, коли відбувається ліквідація всього того, що наробили наші божевільні сусіди. І дуже важко спостерігати горе, яке відбувається в тебе просто в кадрі. З одного боку, це важко і це не хочеться фотографувати, тому що самому не зовсім добре, з іншого – все це має зберегтися. Це повинні люди бачити, щоб потім не сказали, що такого не було, – ділиться Василь.
Ще до відкриття у Харкові Центру журналістської солідарності команда НСЖУ підтримала Василя у перші найскладніші дні повномасштабного вторгнення. З появою Центру відкриті до спільних проєктів і співпраці.
Проєкт відповідно до назви пронизаний паралелями. Десь авторам виставки їх підказали місця чи події: на фото поряд те саме місце у Другу світову і в один із днів 2022-23 років повномасштабної війни росії проти України. У виставці спеціально використали фото з харківських архівів. А десь це страшна процесія з людьми, які несуть труну з вбитим. Болю в них попри відстань у 80 років однаково без ліку. А десь це зовсім різні вікна, в яких глядач спочатку побачить людину, а далі її розбите життя. Світлини Сергія і Василя варто розглядати вдумливо, вони цінні як самі по собі, так грою паралелей.
«Лютий life. Паралелі» – це виставка, ідея створення якої належить Габріелю Михайлову, а концепція розроблена командою Харківського Медіа ХАБу спільно з авторами фото. Кураторкою виставки стала Юлія Нармунцева.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Анна Черненко)
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
За матеріалами Харківського ЦЖС
