На юридичну гарячу лінію для журналістів та ЗМІ надходять запитання не лише локального, а й загального характеру. Багатьох медійників цікавлять нюанси державних правових гарантій журналістської діяльності
Оприлюднюємо відповіді фахівців на ті з них, які цікавлять багатьох медійників.
На запитання відповідає юрист Даніл Сербін, IBC Legal Services.
Немало розслідувань правопорушень проти журналістів проводяться надто повільно. Чи є законодавчі механізми пришвидшення і збільшення ефективності таких розслідувань?
Однією із ключових передумов свободи преси є гарантії безпечної журналістської діяльності, які надає, та головне, забезпечує держава. Такі гарантії мають бути ефективними, адекватними та дієвими, а журналісти мають відчувати себе захищеними. Тоді медійники та журналістська справа загалом мають всі можливості для прогресу, удосконалення, та ефективного виконання свого основного покликання – забезпечення населення об’єктивною, неупередженою інформацією. Такого результату можна досягнути передусім завдяки законодавчому закріпленню відповідних правових норм, та створення системи (органів, установ), які забезпечуватимуть реалізацію таких гарантій, та мати змогу притягувати до відповідальності за їх порушення.
Правові засади гарантії професійної діяльності журналіста та соціального захисту журналіста регулюються ЗУ «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста».
Але що маємо насправді?
Україна згідно індексу свободи преси – щорічного рейтингу країн, який складає міжнародна неурядова організація «Репортери без кордонів», та який формується на основі оцінок свободи преси в 180 країнах (береться до уваги статистика нападів на журналістів і ЗМІ, арештів, цензури, тиску на пресу), упродовж останніх років посідає місця в середині списку.
За даними відкритих джерел, з початку 2021 року ІМІ зафіксував 197 випадків порушень свободи слова, 99 випадків перешкоджання, 24 побиття, 18 випадків обмеження доступу, 16 випадків кіберзлочинів, 13 погроз та вісім випадків цензури. Тим часом кількість доведених до судового рішення справ становить трохи більш ніж 10% зафіксованих випадків порушень проти журналістів та їхньої законної професійної діяльності. Фахівці ІМІ зазначають, що, окрім суб’єктивних причин, які впливають на загальну ситуацію (неналежний професійний рівень правоохоронців, корупція тощо), є й об’єктивні причини, які ускладнюють розслідування правопорушень проти журналістів. Зокрема, відсутність у законодавстві України можливості реагувати на ті чи інші порушення.
Якими законодавчими актами регулюється кримінальна відповідальність за протиправні дії вчинені щодо журналістів?
Кримінальна відповідальність за протиправні дії вчинені щодо спеціального потерпілого – журналіста, передбачена низкою статей кримінального кодексу України, зокрема:
- статтею 163: що передбачає відповідальність за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер;
- статтею 171, що передбачає відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів;
- статтею 345-1, що передбачає відповідальність за погрозу або насильство щодо журналіста;
- статтею 347-1, що передбачає відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна журналіста;
- статтею 348-1, що передбачає відповідальність за посягання на життя журналіста;
- статтею 349-1, що передбачає відповідальність за захоплення журналіста як заручника.
Таким чином, лише 6 статей закріплено в кримінальному кодексі України, які передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення проти журналістів, не в змозі належним чином врегулювати ситуацію з посяганнями та протиправними діями проти журналістів.
Чому не завжди діють норми законів щодо притягнення до відповідальності винних за правопорушення проти журналіста?
Причин тому може бути кілька:
- Банально, в кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за певні різновиди правопорушень, що за своєю суттю є соціально небезпечними, та вчиняються проти журналістів;
- Процедурні аспекти розслідування та притягнення до відповідальності осіб, підозрюванних у вчиненні кримінальних правопорушень проти журналістів, займають дуже багато часу, та не дозволяють ефективно реагувати на протиправні дії проти журналістів, наприклад, з метою залякування, припинення проведення журналістських розслідувань тощо. Кримінально-процесуальне законодавство не відповідає викликам сьогодення в частині швидкого реагування та притягнення до відповідальності у розумні строки за вчиненні правопорушення проти журналістів;
- Працівники правоохоронних органів досить часто своїми діями перешкоджають реалізації права журналістів на захист та притягнення до відповідальності тих, хто вчинив правопорушення, що відповідають складу правопорушення передбаченому спеціальними нормами кримінального кодексу України, в частині правопорушень проти журналістів та журналістської діяльності. Натомість, правоохоронці органів відкривають провадження за іншими статтями кримінального кодексу, що є загальними у їхньому співвідношенні зі статтями, що передбачають кримінальну відповідальність за правопорушення проти журналістів. Таким чином, правоохоронці знімають із себе навантажання щодо необхідності збирання доказів, проведення розслідування тощо. Наслідок цього – справедливу та передбачену кримінальним законом відповідальність за правопорушеньня проти журналістів несуть одиниці винних, тоді як власне правопорушень проти журналістів – сотні.
Іншим аспектом правової захищеності журналістів, на нашу думку, є необхідність закріплення окрім кримінальної, також адміністративної та цивільно-правової відповідальності за протиправні дії проти журналістів.
Яка відповідальність, окрім кримінальної, може бути застосована до особи, яка вчинила правопорушення проти журналіста?
Суспільною необхідністю є закріплена законодавчо адміністративна відповідальність за ті правопорушення проти журналістів, які за ступенем своєї суспільної небезпеки не можуть бути визнані кримінальними правопорушеннями. Належний захист журналістів та журналістської діяльності насправді є необхідністю в кожному громадянському суспільстві та кожній правовій державі. Адміністративна відповідальність є необхідним видом відповідальності за вчинення правопорушень проти журналістів.
Важливим є й законодавче закріплення цивільно-правової відповідальності за правопорушення проти майнових та немайнових прав журналістів. Вважаємо, має бути передбачена спеціальна деліктна відповідальність за правопорушення проти особистих немайнових прав журналістів – таких як честь, гідність, репутація, право на інформацію тощо.
Цивільним законодавством передбачено різні спеціальні делікти, але ж у жодній статті не йдеться про відповідальність за шкоду (як майнову так і немайнову), завдану журналісту під час здійснення ним професійної діяльності. На нашу думку, закріплення саме цивільно-правової відповідальності шляхом внесення в цивільний кодекс України спеціальних деліктів, що передбачають відповідальність за завдану журналістам шкоду є тим елементом, якого істотно бракує для забезпечення захисту прав журналіста та встановлення належного рівня гарантій безпечної діяльності журналіста.
І все ж. Певні зрушення у цій сфері є. Проте для справді якісного та ефективного реформування правової системи в частині захищеності діяльності журналістів, було б необхідно здійснити аналіз правового поля, запозичити іноземний досвід. Адже мета цього – створити належні умови, в яких журналістська діяльність зможе вийти на істотно новий рівень, а журналісти виконуватимуть свої функції, не остерігаючись утисків та погроз із боку третіх осіб, та знаючи, що законом передбачено ефективні процедури реагування та притягнення до відповідальності за протиправні дії.
Довідково.
Юридична гаряча лінія для журналістів та ЗМІ працює під егідою мережі Центрів журналістської солідарності Національної спілки журналістів України за підтримки ЮНЕСКО та Міжнародної і Європейської федерацій журналістів. В рамках програми медійники можуть отримати необхідну юридичну підтримку. Консультації надають висококваліфіковані фахівці юридичної компанії «IBC Legal Services» – адвокати, юристи з великим досвідом, які не лише є висококласними фахівцями, а й приємні в спілкуванні люди, які щиро вболівають за свою справу в цілому та за кожного клієнта зокрема. Керуючий партнер компанії – доктор юридичних наук, адвокат Михайло Кочеров.
Для медійників сервіс є безкоштовним та доступним із будь-якого регіону чи країни, де перебувають медійники. Оформити заявку можна, заповнивши спеціальну ФОРМУ. Необхідно вказати контактні дані, назву ЗМІ, в якому працює медійник, регіон проживання, коротко викласти зміст звернення та надати інформацію, яка допоможе юристам розібратися у суті питання та надати допомогу.
Про Національну спілку журналістів України
Національна спілка журналістів України (НСЖУ) – найбільша журналістська організація України, яка об’єднує 18 тисяч членів та має обласні організації в кожному регіоні. З початком повномасштабної війни росії проти України НСЖУ спрямувала свої дії на допомогу українським журналістам. Зокрема, українські медійники можуть отримати захисне спорядження для роботи в зоні бойових дій, а також фінансову та психологічну допомогу.
Про мережу Центрів журналістської солідарності
Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну та інші види допомоги.
Про компанію «IBC Legal Services»
«IBC Legal Services» – компанія з багаторічним досвідом сильного колективу професіоналів: юристів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, судово-економічних експертів. Широка спеціалізація та багаторічні партнерські стосунки із фахівцями різних галузей та напрямів, дозволяють компанії забезпечувати комплексну підтримку клієнтів у будь-яких складних ситуаціях.
Про ЮНЕСКО
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
