Харківський фотожурналіст Юрій Ворошилов заразився коронавірусом на тлі перенесеної онкологічної операції та курсу хімієтерапії, та попри такий складний анамнез і немолодий вік одужав і вже виписався з лікарні.
Цю історію кореспонденту Укрінформу прокоментувала завідувачка відділення Харківської обласної інфекційної лікарні №22 Алла Гордієнко.
“Я дивуюся стійкості духу Юрія Ворошилова. Швидка допомога доставила його до нас із первинним позитивним тестом на коронавірус, і цей діагноз у нас підтвердився. Юрій опинився в зоні ризику: вік 68 років, нещодавно переніс онкологічну операцію, хімієтерапію, і раптом на цьому тлі – коронавірусна пневмонія. Разом із ним до нас доставили його 52-річну дружину та 80-річну тещу, які були з ним у контакті. У дружини коронавірус не підтвердився, а у її матері ПЛР виявився позитивним”, – зазначила Гордієнко.
Вона пояснила, що для сім’ї журналіста-ветерана виділили окрему палату.
“Однак з лікуванням пацієнта виникли проблеми: довелося замінити небезпечні для нього на тлі хімієтерапії препарати проти коронавірусу на дефіцитні антибіотики. Антивірусні й антибактеріальні препарати останньої модифікації, яких у нас немає, пацієнт купував власним коштом, і ми нічого не могли вдіяти – я жодного разу не отримала на відділення ці резервні препарати”, – розповіла лікар.
За її словами, по три крапельниці антибіотиків на добу, а також серцеві й судинні препарати зробили свою справу: температура спала, і Ворошилову більше не знадобилися кисневі маски. Через два тижні його з дружиною виписали з рекомендацією дотримуватися карантину.
Що ж до тещі, то вона отримувала безкоштовно ліки проти коронавірусу і нині переведена на доліковування в міську лікарню № 17, додала Гордієнко.
Вона також зазначила, що персонал лікарні працює на межі, і хоча з початку карантину через їхнє відділення пройшло до 300 пацієнтів – жоден з них не помер.
Сам Ворошилов, за його словами, досі не розуміє, як саме підчепив коронавірус.
“Доля послала мені і Чорнобиль, і коронавірус, однак, спасибі лікарям, – я живий, і мій улюблений фотоапарат “Нікон” ще мені послужить. Шкодую тільки про те, що лікарня залишилася “поза кадром”, там я просто не зміг би знімати”, – розповідає фотожурналіст.
За його словами, він вдячний обласній організації НСЖУ і колегам-журналістам за те, що допомогли у тяжку хвилину: передали лікарні як благодійну допомогу антисептик і маски, а йому перерахували на картку зібрані спільно гроші – лікування обійшлося родині в декілька тисяч гривень.
Зараз Ворошилов готується до другої хімієтерапії – а також до реалізації чергових фотопроєктів.
У червні 1986 року Юрій Ворошилов за завданням редакції однієї з харківських газет знімав, висунувшись по пояс із кабіни військового вертольота, повитий парою 4-й енергоблок ЧАЕС, а потім організував мобільну виставку і розповів усьому регіону про подвиг чорнобильців.
В останні роки Юрій Ворошилов здійснив три масштабні фотопроєкти: “Грузинський легіон” – про добровольців, які приїхали з Грузії до України для захисту нашої країни від російських окупантів; “Савур-Могила”, де представлені фотографії, зроблені у Попасній, Щасті, на Світлодарській дузі; “Неоголошена війна”, у якому зібрані його знімки учасників перших, найтяжчих боїв на Донбасі.
Фото: В’ячеслав Мадієвський, Джерело сайт Укрінформ