На юридичну гарячу лінію для журналістів та ЗМІ надходять запитання не лише локального, а й загального характеру. Оприлюднюємо відповіді фахівців на ті з них, які цікавлять багатьох медійників.
Я журналістка, і мій рідний дядько, військовослужбовець України, знаходиться у полоні. Має дружину та трьох неповнолітніх дітей. Українська сторона не хотіла вносити його до списку обміну. З погрозами від військкомату, але нам вдалося цього досягнути. Наразі його сім’я живе в селі, дружина працює в сільській школі, але її зачиняють, тому вони вимушені переїхати до нового місця, де немає ні житла, ні роботи. На звернення до міської влади з проханням про допомогу, їм не надали відповіді.
Прошу роз’яснити закон про націоналізацію майна росіян. А саме – ключовим законом у цій сфері є Закон України №2116-ІХ “Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів”, що набув чинності 7 березня 2022 року. Чи можливий варіант, що майно громадянина росії після розгляду справи буде надане особам, які постраждали під час війни (з 2014 р. – до сьогодні)? До прикладу, сім’ї військового, який загинув або перебуває/перебував у полоні. Якщо можливий варіант передачі майна росіян громадянину України, до кого варто звернутися для розгляду?
На запитання відповідає юрист Даніл Сербін, IBC Legal Services:
Справді, ключовим законом у сфері відчуження громадян рф є Закон України № 2116-IX “Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів”, що набув чинності 7 березня 2022 року.
Згідно з цим Законом, може бути вилучено фактично будь-яке без винятку майно російської федерації або її резидентів на території України. Зокрема, грошові кошти, валютні цінності, вклади у банках, рухоме та нерухоме майно, майнові права, корпоративні права, цінні папери тощо.
Крім того, РНБО або суд своїм рішенням можуть визнати резидентами росії будь-яких фізичних та юридичних осіб незалежно від їх громадянства, місця проживання/місцезнаходження, здійснення діяльності, якщо вони одночасно відповідають таким вимогам:
1. публічно заперечують чи підтримують збройну агресію росії проти України і встановлення та утвердження тимчасової окупації території України;
2. не припинили або, принаймні, не зупинили свою економічну (зокрема, господарську) діяльність на території росії в період дії воєнного стану в Україні.
Загалом, проведення примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів здійснюється з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) та ґрунтується на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті, стратегічної важливості та ефективності. Примусове вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів здійснюється без будь-якої компенсації (відшкодування) їх вартості.
При цьому закон чітко регламентує порядок вилучення такого майна.
1. Кабінет Міністрів України готує проект рішення про примусове вилучення із зазначенням переліку майна, що підлягає вилученню, інформації, що дозволяє ідентифікувати такі об’єкти, їхніх власників, а також строків примусового вилучення кожного об’єкта із подальшим внесенням такого проекту до Ради національної безпеки і оборони України.
2. Рада національної безпеки і оборони України розглядає проект рішення, наданий Кабінетом Міністрів України, та приймає його.
3. Рішення РНБО України про примусове вилучення вводиться в дію Указом Президента України.
4. На підставі Указу
Президента Україні відбувається примусове вилучення
майна. У майбутньому відповідний Указ Президента має бути затверджений шляхом прийняття
Верховною Радою України відповідного закону. Цей закон має бути прийнятий у
строк до шести місяців з дня завершення дії воєнного стану в Україні. Разом з
тим, відсутність такого закону протягом воєнного стану не зупиняє дію Указу
Президента України та не перешкоджає примусовому вилученню.
Тобто, майно громадян рф «автоматично» не підлягає примусовому вилученню.
Окрім етапу збору та підтвердження інформації щодо приналежності такого майна юридичним або фізичним особам, пов’язаним з рф, мають відбутись обов’язкові етапи відчуження, зазначені вище. Такий процес може відбуватись швидко, відносно великих активів, як то майнові комплекси, вклади в банках тощо, та набагато повільніше, коли це стосується менш вартісного майна.
Як наслідок зазначених
процесів, «власником майна стає держава Україна». Згідно закону, відчужене
(націоналізоване) майно згаданих осіб буде тимчасово або на постійній основі
передано спеціалізованому державному підприємству, що створюється Урядом України.
Допоки немає точних відомостей щодо того, яке державне підприємство буде
утримувачем такого майна, а також як та згідно яких процедур здійснюватиметься розпорядження таким майном.
Примусово вилучені відповідно до цього Закону об’єкти права власності Російської Федерації та її резидентів у вигляді коштів зараховуються до Державного бюджету України та спрямовуються до фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
Примусово вилучені відповідно до цього Закону об’єкти права власності Російської Федерації та її резидентів у вигляді державних облігацій України та державних деривативів підлягають переказу/зарахуванню на рахунок у цінних паперах Міністерства фінансів України для подальшого погашення та анулювання. Кошти від погашених та анульованих державних облігацій України та державних деривативів, а також нараховані як дохід за державними облігаціями України та державними деривативами до моменту їх погашення та анулювання, перераховуються до Державного бюджету України та спрямовуються до фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
Останніми змінами до закону було додано пункт, яким вирішується доля примусово вилученого майна. Так, об’єкти права власності Російської Федерації та її резидентів, підлягають подальшому продажу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Кошти, отримані від такого продажу, зараховуються до Державного бюджету України та спрямовуються до фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
Отже, саме в цій нормі ми і знаходимо відповідь на основне питання «Чи можливий варіант, що майно громадянина росії після розгляду справи буде надане особам, які постраждали під час війни». Пряма відповідь – ні.
Однак, все не так категорично, та це означає лише те, що саме майно, наприклад, у вигляді речі, як предмету матеріального світу, не буде передаватись постраждалим громадянам України. Натомість, отримані внаслідок продажу майна кошти можуть в подальшому бути використані як надання підтримки від держави для постраждалих внаслідок війни осіб, наприклад, допомоги у відновленні житла тощо.
Поряд із цим, таке відчуження державою майна, пов’язаного з рф та її громадянами, НЕ означає, що постраждалі особи, зокрема, громадяни України, не мають інших способів задовольнити свої вимоги, та не можуть подавати позовів до рф про відшкодування завданої шкоди.
Чому треба звертатись до суду:
– позивач отримає документ, який зафіксує розмір вимог до РФ.
– обставини, встановлені судовими рішеннями, не підлягають доказуванню під час вирішення інших справ. Тобто коли механізми виплати компенсацій будуть запроваджені, не потрібно віднаходити документи та шукати свідків задля доведення своїх вимог.
– Загалом, незалежно від способу компенсації який буде обрано для відшкодування збитків, необхідне дотримання наступного алгоритму:
– фіксація події, документування факту знищення або пошкодження майна,
– фіксація фактів руйнації/пошкодження майна з залученням повноважених осіб з боку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, а в разі їх відсутності – військових адміністрацій з метою складення акту обстеження майна.
– Документальне підтвердження прав на майно – необхідно зберегти правовстановлюючі документи.
– Оцінка збитків та визначення упущеної вигоди – здійснити експертну оцінку збитків, завданих майну.
Більше того, наразі в Україні діє програма “Євідновлення”, а також був прийнятий Закон «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації». Дані програми призначені для надання допомоги державою у відновленні або відбудові знищеної, внаслідок збройної агресії, нерухомості.
Довідково.
Юридична гаряча лінія для журналістів та ЗМІ працює під егідою мережі Центрів журналістської солідарності Національної спілки журналістів України за підтримки ЮНЕСКО та Міжнародної і Європейської федерацій журналістів. В рамках програми медійники можуть отримати необхідну юридичну підтримку. Консультації надають висококваліфіковані фахівці юридичної компанії «IBC Legal Services» – адвокати, юристи з великим досвідом, які не лише є висококласними фахівцями, а й приємні в спілкуванні люди, які щиро вболівають за свою справу в цілому та за кожного клієнта зокрема. Керуючий партнер компанії – доктор юридичних наук, адвокат Михайло Кочеров.
Для медійників сервіс є безкоштовним та доступним із будь-якого регіону чи країни, де перебувають медійники. Оформити заявку можна, заповнивши спеціальну ФОРМУ. Необхідно вказати контактні дані, назву ЗМІ, в якому працює медійник, регіон проживання, коротко викласти зміст звернення та надати інформацію, яка допоможе юристам розібратися у суті питання та надати допомогу.
Про Національну спілку журналістів України
Національна спілка журналістів України (НСЖУ) – найбільша журналістська організація України, яка об’єднує 18 тисяч членів та має обласні організації в кожному регіоні. З початком повномасштабної війни росії проти України НСЖУ спрямувала свої дії на допомогу українським журналістам. Зокрема, українські медійники можуть отримати захисне спорядження для роботи в зоні бойових дій, а також фінансову та психологічну допомогу.
Про мережу Центрів журналістської солідарності
Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну та інші види допомоги.
Про компанію «IBC Legal Services»
«IBC Legal Services» – компанія з багаторічним досвідом сильного колективу професіоналів: юристів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, судово-економічних експертів. Широка спеціалізація та багаторічні партнерські стосунки із фахівцями різних галузей та напрямів, дозволяють компанії забезпечувати комплексну підтримку клієнтів у будь-яких складних ситуаціях.
Про ЮНЕСКО
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.