Після перемоги інформаційна сфера має піднятися на вищу позицію, щоб ми не втратили тієї довіри до медіа, яка зросла в теперішніх умовах – так вважає випускова редакторка Українського радіо Харків Тетяна Кривоніс, яка під час повномасштабного вторгнення рф в Україну знайшла прихисток в Івано-Франківську. У Центрі журналістської солідарності НСЖУ медійниця поділилася своїми спогадами.
Співробітники Івано-франківського Центру журналістської солідарності НСЖУ заочно були знайомі з Тетяною Кривоніс ще з минулого року: коли цікавились, чи потрібна допомога працівникам ЗМІ на Харківщині, медійник Роман Кривко заочно познайомив співробітників центру із декількома журналістками, серед них була і Тетяна Кривоніс.
З початку повномасштабного вторгнення Тетяна понад рік перебувала на Слобожанщині.
Медійниця згадує, що 23 лютого минулого року відчувалася напруга й очікування, що «щось буде». Внутрішнє відчуття мало рацію, бо наступного ранку подруга розбудила її телефонним дзвінком і повідомила, що місто обстрілюють. Тоді з колегами зрозуміли, що за таких обставин небезпечно їхати в центр міста на роботу.
–В ефір ми тоді не виходили. В перші дні березня вийшли в ефір з інформаційним дайджестом, який зачитували на телефон та ставили дистанційно. Тоді почалися сильні обстріли Харкова і мовлення не було до травня. Та ми працювали щодня, передавали повідомлення про ситуацію про обстріли міста, щоб наповнювати сайт. А також працювали на Українське Радіо та щодня включалися, розповідаючи про оперативну ситуацію в області, – згадує Тетяна.
Після контрнаступу навесні 2022-го стало безпечніше пересуватися містом, тому почали відновлювати мовлення та робити ефіри. Не так, як у довоєнний час, не зі студій у прямому ефірі, адже будівля радіо теж пошкоджена й досі не придатна для роботи. Працювали дистанційно, але у стабільному режимі.
– Тема війни складна тим, що потрібно не нашкодити, тому багато спікерів відмовлялись або обережно підходили до обговорення теми. Навіть про наслідки обстрілів не можна було повністю все розповідати, – ділиться спогадами Тетяна.
Однак робота в напружених умовах у Харкові давалася взнаки. Тому журналістка переїхала в Івано-Франківськ.
Журналістка розповідає, що її команда завжди хотіла бути корисною людям і спонукати їх осмислювати ситуацію та діяти. «Журналістика є великою силою», – так вважала Тетяна і до повномасштабного вторгнення, а тепер, у нових умовах, ще більше переконана у цьому.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба НСЖУ