Новий закон про медіа, відновлення випуску газет на деокупованих територіях та роль журналістів у притягненні росіян до відповідальності за воєнні злочини. Про це говорили учасники круглого столу, який відбувся у Запорізькому Центрі журналістської солідарності з нагоди Всесвітнього дня свободи преси.
Закон про медіа
Закон України «Про медіа», який визначає правові засади діяльності ЗМІ, набрав чинності 31 березня нинішнього року. Юрист, проректор з правової роботи Класичного приватного університету, журналіст Володимир Віхляєв зупинився на основних недоліках і перевагах закону.
Серед плюсів документу, каже фахівець, – детально прописані ризики в роботі медійників на період воєнного стану. Але, на жаль, закон не орієнтований на мирне майбутнє, яке неодмінно настане після нашої Перемоги, зауважив він.
На думку юриста, найбільше занепокоєння викликає розширення повноважень Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Так, законом України «Про медіа» запроваджується нова система стягнень за порушення в роботі. Покаранням може бути як штраф, так і скасування ліцензії чи реєстрації ЗМІ. Разом з тим, перелік повноважень Нацради, а їх 62 пункти, не є остаточним: регулятор може набувати інших повноваження, зазначених в інших законах. Крім того, сам процес формування його складу залишається непрозорим та політично заангажованим, зазначив юрист.
Свої зауваження щодо положень закону висловили редактори кількох газет. Зокрема, вони звернули увагу на те, що газетам у цьому документі не приділили достатньої уваги. Також очільників друкованих видань, серед яких багато журналістів-переселенців, непокоїть одностороннє рішення щодо накладання штрафів та порядок оскарження санкцій.
Нагляд та контроль у сфері медіа, згідно з цим законом, за відсутності чітких та цивілізованих критеріїв оцінки порушень, стане найголовнішою проблемою нашого інформаційного простору і бездонним джерелом корупційних скандалів, зауважив воєнний журналіст Олександр Павлов.
Відновлення видань на деокупованій території
З початку введення воєнного стану в Запорізькій області припинили роботу більшість друкованих періодичних видань. Голова Запорізької обласної організації НСЖУ, співкоординаторка Центру журналістської солідарності Наталія Кузьменко наголосила на важливості відновлення випуску газет. Вона розповіла, що завдяки допомозі Спілки, в Україні вже відновили друк 25 місцевих видань, зокрема, оріхівська газета «Трудова слава» та «Червоний промінь» Запорізького району. Заступниця редактора «Трудової слави» Тамара Курочкіна та редактор «ЧП» Наталія Стіна розповіли про основні напрямки роботи та анонсували наступні номери своїх газет.
Питання пошуку фінансування залишається актуальним для видань. Завдяки грантам періодично виходять спецвипуски газети «МИГ» та розвивається сайт. Проте, за словами генерального директора газети Геннадія Дерибаса, творчий колектив досі у пошуку фінансових можливостей працювати й надалі.
Завдяки передплаті та інвесторам Всеукраїнському тижневику «Горожанин-Iнформ» з 2023 року вдається виходити регулярно. Активних читачів має і газета «Запорізький пенсіонер». Завдяки відновленню передплати, газета виходить тиражем вісім тисяч примірників.
Роль журналістів у притягненні росіян до відповідальності
В умовах масового порушення прав людей під час війни журналісти дають жертвам шанс бути почутими, допомагають притягнути варварів до відповідальності за скоєні злочини. Як правильно фіксувати ці порушення, розповів воєнний кореспондент Олександр Павлов, який з першого дня війни написав більше 80 репортажів з фронту. Однак, каже, працювати у цьому напрямку не завжди легко.
Ми можемо допомогти судам отримати важливі докази для притягнення окупантів до відповідальності, – розповідає Олександр. – Але здобувати інформацію стає дедалі важче через існуючі заборони на фронтових територіях. Відносини військових з пресою іноді переростають в конфлікт.
За його словами, міські й регіональні очільники області відмовляються надавати потрібну інформацію представникам ЗМІ. Тож учасники заходу підписали колективне звернення запорізьких медійників. У ньому йдеться про посилення солідарності журналістів та медіаспільноти у відстоюванні свободи преси та свободи слова; звернення до органів влади всіх рівнів щодо покращення взаємодії та надання медіа суспільно важливої інформації; пошук важелів впливу на деяких посадових осіб, які порушують Закони та Конституцію України, міжнародні норми, не виконують своїх службових обов’язків щодо надання публічної інформації та перешкоджають журналістській діяльності.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталія Кузьменко, координатор Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Ніна Деркач, Наталія Вадимова. Фото Олега Косьміна