Останнє слово кримського громадянського журналіста в Московському апеляційному суді
На днях в Апеляційному військовому суді у Москві відбувся розгляд апеляційних скарг на вирок кримськотатарським активістам із «другої Сімферопольської групи» у справі Хізб ут-Тахрір. Ремзі Бєкіров — кореспондент «Кримської солідарності» та інтернет-видання «Грани.ру». Разом з ним у справі проходять правозахисник Різа Ізетов та кримськотатарські активісти – Раїм Айвазов, Фарход Базаров та Шабан Умеров. Захист підсудних брав участь у процесі через відеоконференцзв’язок із Кримського гарнізонного військового суду. Раніше Південний окружний військовий суд засудив активістів «Кримської солідарності», заарештованих у справі «другої Сімферопольської групи» Хізб ут-Тахрір до тривалих термінів ув’язнення від 15 до 18 років, якби «за участь у діяльності терористичної організації та підготовку до насильницького захоплення влади». Нагадаємо, що Хізб ут-Тахрір – організація заборонена у Росії з 2003 року, але вільно діє в Україні та інших країнах світу без обмежень на рівні національних законодавств.
Ремзі Бєкіров: За чотири роки, що минули від дня нашого арешту, нам вдалося глибоко вивчити нашу т.зв. кримінальну, а, по суті, політичну справу.
Висновок, якого ми дійшли, неодноразово озвучувався на судах: політичне замовлення, дане зверху, було бездарно, безладно виконане силовиками, які фабрикували нашу кримінальну справу.
Для того, щоб не бути голослівним, давайте розглянемо найяскравіші помилки та порушення, яких припустилися органи слідства, що ліпили справу.
З моменту повернення на батьківщину до дня арешту в Криму проживали 25 кримських татар, кримських мусульман (Ремзі має на увазі кримських татар, які проходять разом з ним у фальсифікованій справі – ред). Вони будувалися, виховували дітей, онуків, працювали, мали великі соціальні зв’язки. З приходом до Криму Росії та початком репресій проти інакодумців ці люди не залишилися осторонь бід, які спіткали кримчан. Вони розпочали мирний опір беззаконню влади. Четверо з них стали громадянськими журналістами, один – правозахисником, решта були активістами, які допомагають як самим політв’язням, так і їхнім сім’ям. Як і більшість кримських татар, вони збиралися, спілкувалися, молилися. Більшість із цих двадцяти п’яти мусульман були активістами «Кримської Солідарності» – мирної ініціативи, спрямованої на захист людей від свавілля спецслужб.
Природно, ця згуртованість і активність викликала тривогу у владі, яка побачила в «Кримській Солідарності» загрозу для своєї планомірної роботи з виховання населення в дусі імперської політики, яка проводиться. Надійшов сигнал до ФСБ, що активність цих людей треба придушити.
Першим на виконання цього завдання взявся оперативник ФСБ Валіулін зі своєю командою. Він з’ясував, що наші герої іноді збираються в одному з будинків міста Сімферополя. Валіулін подає прохання до суду на проведення ОРД (оперативно розшукових дій) у цьому будинку. Підконтрольний силовикам суд дає добро на стеження за мусульманами, які збиралися в одному з будинків Сімферополя. Здавалося б, все добре, але безкарність і лінь всієї судової системи призвела до суперечності.
Адреса: Крим, м. Сімферополь, Київський район, СТ Сигнал, вулиця -2, будинок 44, яку просив прослухати Валіулін та на який дав дозвіл суд, не існує! Є Кам’янський масив міста Сімферополя зі схожою адресою, що знаходиться в іншій частині міста, ніж мікрорайон Кам’янка. Це оперативника не зупинило, і він починає стеження за неіснуючою адресою. Коли підсудні багаторазово показували суду цю суперечність, наводили виписку з держреєстру, показували договір купівлі-продажу будинку, Яндекс.Карти та інші, суд був непохитний: раз ФСБ сказала, що є ця адреса, вказана у матеріалах справи, то це і є правда, а решта нас не цікавить.
Ініціативний оперативник ФСБ розпочав прослуховування. Як ви вважаєте, про що розмовляли передбачувані терористи? Про вибухи, теракти, захоплення влади? Ні, виявилося набагато простіше. Кримські мусульмани говорили про релігію, історію, політику, моральність, проведення майбутнього ісламського свята для дітей. Чи зупинило це Валіуліна? Ні, він мав наказ, який треба виконувати. У результаті оперативник ФСБ записав чотири зустрічі кримських мусульман про мужність, політичний вакуум, положення курдського народу і цінність часу. Оперативник Валіулін безграмотно складає стенограми цих зустрічей, опитує свідків, які незрозуміло звідки з’явилися, і кримінальна справа починає набирати обертів.
Естафету у Валіуліна перейняв слідчий С.В. Махньов зі своїми колегами. 27 березня 2019 року став чорним днем в історії Криму. ФСБ спільно з ОМОН та Росгвардією розпочинають свою спецоперацію по боротьбі з інакодумцями, як вони вважають. Внаслідок обшуків у будинках кримських мусульман знаходять «страшну зброю» – книги! Нічим не нагадує роман «451 градус за Фаренгейтом»?
Тому, у кого книжок не виявилося, люди у балаклавах люб’язно їх підкинули. Довести підкид не вдалося нікому, зокрема літньому Джемілю Гафарову, який має чотирьох свідків, які говорять про підкидання літератури, і наполягає на проведенні дактилоскопічної експертизи для доказу своєї невинності. Ані слідчі, ані суд його не почули. Інваліду II групи Гафарову дали 12 років в’язниці та відправили вмирати. Після вироку мій друг недовго прожив. Його організм не витримав тортур в’язницею!
Обшуки теж викликають інтерес. У багатьох арештантів вони документами пройшли не за тією адресою. Пізніше судом це було названо «технічною помилкою». Так, наприклад, у Сейтабдієва Сейтвелі в протоколі вказано сусідній будинок. У Сейтхалілова Рустема написано: «провести обшук, другий будинок праворуч від перетину з вулицею Алмазарською». Хоча будинок Рустема – сьомий зліва. У Абдурахманова Меджита обшук також пройшов за неіснуючою адресою: Строганівка, вулиця Маршрут, будинок 33. Хоча Меджид проживає в іншому місці. Але кого це зупинило? Правильно, нікого! Ні слідство, ні прокуратура, ні суд не побачили тут нічого суперечливого.
Після збору всіх т.зв. «доказів»: прослуховування, книги, свідчення прихованих свідків і т.д., слідчий Махньов починає долучати це все до кримінальної справи. Але й тут слідство припускається фатальної помилки: при огляді «доказів» присутній неповнолітній понятий Хорольський, що робить всю цю процедуру незаконною з точки зору КПК. Але коли закон зупиняв політичне замовлення? Незважаючи на явне порушення, а по суті недійсність усієї частини справи, де був присутній неповнолітній понятий, прокуратура і суд виявилися сліпі як статуя Феміди.
Наступним етапом фальсифікацій були експертизи. Тут кількість протиріч зашкалює. По-перше, дивує безграмотність експерта лінгвіста! Отримавши на руки стенограму, складену у ФСБ із тисячами помилок, експерт не звернув на них уваги, хоч повинен був вказати ці помилки у своїй експертизі. Так, наприклад, «тавакуль» – сподівання на Аллаха – легким розчерком Валіуліна, а пізніше і експерта, став «каракультом». «Створення регіону Рожава» стало «створенням легіону Рожава». Цитата «повстання було придушене» експерт виправив на «повстання було підвалено». І багато інших орфографічних і пунктуаційних помилок.
По-друге, є явна суперечність у датах експертиз, яку суд, як завжди, назвав «технічною помилкою». Відповідно до матеріалів справи 25 листопада 2019 року експерти запросили у ФСБ стенограми прослуховування. 13 грудня 2019 року слідчий Махньов С.В. відправляє те, що просять у нього експерти. Все було б добре, але 7 грудня 2019 року експертиза вже завершена. Значить, стенограми направлені через тиждень після закінчення експертизи!?
По-третє, експерт релігіознавець Мухаммедзаріпов І.А. при виконанні експертизи часто використовує таке поняття як «специфічні терміни», які за логікою експерта доводять причетність тих, хто їх вимовляв, до терористичної організації. Псевдоексперту заперечив фахівець із 30-річним стажем Радивилів, який у незалежному дослідженні говорить: «Ми зустрічаємо ряд широко представлених у загальномусульманському дискурсі термінів, наприклад: дават, джихад, муджахід, куфр, кяфір, а також арабську лексику суспільно-політичного та соціокультурного характеру . Наприклад: халіф, халіфат, хізб, мушриф, амір, дарис, халака». На суді неодноразово озвучувалася, що використання будь-яких термінів не говорить про належність до тих чи інших організацій. Якщо, наприклад, людина використовує термін «комунізм», це зовсім не означає його прихильність до комуністичної партії. Перераховувати всі ляпи експертиз займе багато часу, тому обмежимося найбільш яскравими.
Фотопортретну експертизу робив експерт вибухотехнік, у фотографічній експертизі є ознаки монтажу, всі експертизи проводилися в підвідомчих ФСБ структурах та багато іншого.
Не викликають довіри і приховані свідки. Ці люди, незнайомі з жодним із підсудних, говорили лише те, що потрібно замовнику. Так, наприклад, коли слідству потрібно було, щоб Раїм Айвазов був учасником терористичної організації, свідки про це говорили. Коли ж Раїм відмовився від своїх перших свідчень, які були дані під тиском ФСБ, як помсту за це слідство посилило звинувачення і він з учасника перетворився на організатора. Свідки на суді перевзулися, бо треба було прокурору, підтвердивши версію ФСБ, хоча ще нещодавно говорили інакше. Таких протиріч сила-силенна.
Суд заборонив цікавитися особистими даними прихованих свідків, хоча вони могли говорити все, що завгодно. Вони це й робили, розповідаючи суду, що 25 кримських мусульман планують захопити владу у Російській Федерації. Те, у що не повірила б п’ятирічна дитина, суд поклав в основу вироку, засудивши 25 осіб на строк від 12 до 19 років! Те, що у підсудних не було знайдено зброї, схем, планів захоплення адмінбудівель, зв’язку з політиками та військовими, суд не збентежило, як і те, що всі реальні, а не приховані свідки захисту говорили, що обвинувачені – зразкові мусульмани, які ведуть мирний. спосіб життя.
У вироку суддя О.В. Волков пише: «твердження сторони захисту про непричетність підсудних дій, які їм інкримінуються, пов’язаних з актами тероризму, застосування насильства, незаконним обігом зброї та боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв… не впливають на законність та обґрунтованість притягнення підсудних до кримінальної відповідальності за інкримінованими злочинами».
Так і хочеться сказати суду: «Якщо ми не терористи, не робили і не готували терактів, за що ви нас судите?»
Наш суд нагадує процес над відомим конструктором Сергієм Корольовим. Причиною звинувачення великого вченого став донос, можливо такий самий, як і в нашій справі. Його звинуватили у тому, що він розібрав літак. Корольов просив слідчого вийти у двір університету, де він працює, і переконатися, що цей літак цілий і неушкоджений. Корольову відмовили, сказавши, що в паперах написано, що він його розбив. Вченого запроторили до Магадана.
Підбиваючи підсумок усьому вищесказаному, хочеться констатувати таке:
Наша кримінальна справа є політично мотивованою, незаконною та сфабрикованою! З арешту і до сьогодні ми на собі відчули сотні порушень як міжнародного, так і національного законодавства. Не завірений папірець «рішення ВС 2003 року», приховані свідки, яких не можна ніяк перевірити, а їхня засекреченість приймається на віру, книги як доказ тероризму, неграмотні горе-експерти, готові довести що завгодно в угоду своїх господарів, цілий стос юридичного хламу, довідок-меморандумів, відомості про з’єднання абонентів та багато іншого – все це не доказ для звинувачення у такому страшному злочині як тероризм та насильницьке захоплення влади. Це лише імітація бурхливої діяльності працівників ФСБ, які використовують антитерористичне та антиекстремістське законодавство для репресій проти інакодумців.
Ремзі Бєкіров,
кореспондент «Кримської солідарності»
та інтернет-видання «Грани.ру»
