Російська служба Радіо Свобода повідомила, що Московський міський суд ухвалив рішення про відкликання ліцензії російських видань «Новая газета» та журналу «Новая рассказ-газета». В юридичному інформаційному просторі Росії, додають журналісти, цих видань уже не існує. До тридцятиліття «Новой газеты», заснованої 1993 року, залишалося 2 місяці.
Результат цього судового процесу був передбачуваним: «Новая газета» перестала виходити в березні 2022 року, у липні «Роскомнадзор» зажадав позбавити видання ліцензії, а у вересні суд задовольнив цю вимогу. Співробітники видання, що залишилися в Росії, з липня випускали «Новую рассказ-газету», але її на вимогу «Роскомнадзора» Басманний суд позбавив ліцензії у вересні 2022-го. Новий суд, що відбувся 7 лютого, підтвердив ці рішення.
Головний редактор «Новой газеты» Дмитро Муратов назвав рішення суду політичним та заявив, що це прояв недовіри влади до народу. «Ти, народ, с*ка, воювати і вмирати маєш право, а читати те, що ти хочеш, ти не можеш», – прокоментував він.
У рішенні Мосміськсуду багато хто з прогресивно налаштованих громадян Росії бачить «останній цвях, забитий у кришку труни свободи слова в Росії». Наприклад, ось кілька думок, всього дві, оприлюднені з цього приводу російською редакцією «Радіо Свобода».
Ельвіра Віхарєва: Не було б Нобелівської премії Дмитру Муратову – його напевно, оголосили б іноагентом. А так пішли довгим шляхом. Ви бачили, за що тепер позбавили ліцензії головну газету країни? За те, що у 2006 році там внесли дрібні виправлення до статуту. Роскомганьба чекала 16 років – і дочекалася моменту, коли завдати удару. Що характерно – пояснили це захистом прав самого Муратова, мовляв, виправлення були не на його користь. Чи не абсурд, не знущання? Усвідомлене та цілеспрямоване. Ну а нам знову залишаються інтернет під VPN та кухні. І стіни краще товстіші, бо раптом чутливі сусіди почують наші фейки про армію.
Анатолій Головков: Коли я відлітав із Москви, — того року ще можна було купити в кіоску «Новую газету», подивитися «Дождь» по тєліку, прочитати новини та огляди від «Медузи», зайти до знайомих в Гельсінську групу. Коли нас ще звали поспівати під гітару у Сахарівському центрі. Підтримати мітинг за свободу слова та чесні вибори. Підписати лист протесту. Тепер там немає «Нової газети». Марно шукати в ефірі Дождь». «Медузу» визнано «небажаною організацією», а центр Сахарова закривають, ніби чумний барак.
Куди повертатись? Цю країну давно час закрити, щоб заснувати іншу. Але інше ще більше бентежить… Схоже, що все меншій кількості громадян віриться, що це вони опинилися в небажаній державі. Якою керують дійсно іноземні агенти з офшорами на островах. І що цю країну давно час закрити, щоб заснувати іншу. В яку, зокрема, вірить Діма Биков. Нормальну. З адекватними чуваками на чолі. Але якій, зганьбившись перед усім світом і програвши війну Україні, доведеться ще не один десяток років відмиватись від бруду путінізму, переконувати своє населення і весь світ у добрих намірах.
Інформаційна служба НСЖУ
