Олексій Кашпоровський, журналіст, який працював у багатьох виданнях, останні сім років був військовим кореспондентом на телеканалі “Україна”. 24 лютого він вступив до київської ТРО, разом із добровольцями вирушив на фронт. Звільняв Харківщину, зараз воює на Донеччині. Матеріал про колегу вийшов на сайті Obozrevatel у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!»
«Мене вранці розбудила дружина, сказала, що почалося вторгнення. Я вдягнувся і поїхав на роботу. Там людей було мало, більшість намагалася виїхати. Ми стежили за новинами, вже тоді працював “марафон”. В обід побачив, що відбулася висадка у Гостомелі озброєного десанту, фактично на кордоні з Києвом. Нам сказали їхати додому та працювати звідти. Я вирішив, що роботи не буде, що буду кориснішим в армії. І поїхав до військкомату. Там сказали: йдіть до ТРО. Тоді ще ніхто нічого не розумів. І наступного дня я вже опинився у ТРО», – розповідає Олексій про перший день повномасштабного вторгнення.
На фронті він пресофіцер. Крім основних обовʼязків часом встигає робити й журналістську роботу – знімає відео з місцевими, бере інтервʼю.
«У такий час це рідко відбувається. Але коли були активні бойові дії зі звільнення Харківщини, Ізюмська операція, звільнення Лимана, тоді доводилося працювати паралельно зі своєю основною роботою, щось відзняти та розповісти про те, що відбувається», – коментує журналіст.
Ділиться своїми враженнями від ситуації на фронті.
«Як кажуть військові, ситуація складна, але контрольована. Насправді завжди не вистачає зброї, боєприпасів, не вистачає людей. Люди є мотивовані і не дуже, але це війна, і хочеш ти чи ні, люди гинуть, отримують поранення, їх треба міняти. Навіть ті, хто живий і не поранений, їх також час від часу треба міняти. Не може людина постійно перебувати в пеклі. Їм треба відпочивати».
Розповідає і про своїх побратимів. Каже: серед них і круті IT-шники, які заробляли непогані гроші, і великі фермери.
«І зустрічав робітників і тих, хто був безробітним. Ті, з ким довелося бути на фронті у перші місяці, – це люди, які добровільно прийшли. Моя рота на Харківщині – усі були добровольцями. Тоді ще тероборону так не відправляли на передову, тільки за згодою. Наша рота тоді повністю погодилася їхати, ніхто навіть запитань не ставив, чому та як», – додає медійник.
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду та разом із усім українським народом воюючи за свободу і незалежність нашої країни.
