Національна спілка журналістів України та Центри журналістської солідарності НСЖУ провели вебінар-дискусію «Стійкість українських медіа до технологій російської пропаганди». Ключовими спікерами виступили викладачі кафедри журналістики Дніпровського Університету митної справи та фінансів Валерій Дрешпак і Геннадій Сенкевич.
У професійному колі на онлайн-майданчику зібрались медійники, викладачі та студенти кафедр журналістики українських закладів вищої освіти, аби обговорити важливу тему.
«Це вже третій вебінар із серії навчальних професійних подій, присвячених боротьбі з пропагандою, які ми реалізовуємо в рамках шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders, – зазначив голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Перші два стосувались фіксації воєнних злочинів проти журналістів, а також свободи слова, а по суті – несвободи слова в окупованому Криму. Сьогодні говоримо про опір ворожій російській пропаганді».
Мова, зокрема, йшла про те, що являє собою російська пропаганда сьогодні та як вона впливала на український інформаційний простір з року в рік. Як добирати експертів до медіа і чому слід перевіряти кожне слово? Якими є пропагандистські витоки колабораціонізму на тимчасово окупованих територіях України? І якою має бути просвітницька місія українських медіа, особливо на звільнених територіях?
Як наголосив Валерій Дрешпак, професор кафедри журналістики Університету митної справи та фінансів, експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика, щоб сформувати стійкість медіа до технологій пропаганди, необхідно зміцнювати фаховість авторів, редакторів, дбати про антипропагандистський імунітет аудиторії, а також вибудовувати державний захист медіа та аудиторії від ворожої пропаганди.
Стосовно того, яким чином забезпечити належне інформування громадян на деокупованих територіях, експерт виокремив такі три основні методи впливу: силові, економічні і знанневі.
«Треба підходити комплексно, тому усі ці три складові мають бути. І від держави, і від громадськості, і від медійників, – уточнив пан Дрешпак. – А місцеві медіа мають виконувати увесь той комплекс функцій, які передбачені і розуміються і теоретиками, і практиками. І передусім – просвітницьку функцію. Щоб суспільство повноцінно жило, його слід якісно інформувати, робити «щеплення від вірусів» пропаганди, вчасно вказувати на негативні тенденції і допомагати самоочищуватися».
До обговорення долучились й інші учасники вебінару. Ділились власним досвідом боротьби з ворожою пропагандою, своїм баченням щодо інформаційної політики за нинішніх обставин, з акцентом на звільнені території, де до українців вже застосовувались усі технології окупантів.
«Журналістика на деокупованих територіях зараз виконує не лише інформативну функцію. Це як захист, це така «ЗСУ з пером в руках»! – прокоментувала журналістка видання «Новий день» з Херсона Оксана Павленко. – Ми маємо працювати на аудиторію звільненої Херсонщини, і водночас не забувати про тих, хто знаходиться на тимчасово окупованій території. Коли ми готуємо газету, розуміємо, що люди з лівобережжя її не побачать зараз. Але після звільнення вони знатимуть, що про них не забували».
Своїми думками, цікавими прикладами, висновками, порадами поділились також асистентка кафедри реклами та зв’язків з громадськістю Київського національного університету імені Тараса Шевченка Катерина Соколова, журналістка Центру прав людини ZMINA (Київ) Наталія Адамович, директорка редакції газети «Долинські новини» Ірина Чуніхіна, керівниця видання «Володимирецький вісник» Людмила Босик.
«Інформаційна політика має впроваджуватися як комплексна підтримка медіа, журналістів, підтримка права українців на достовірну інформацію. Необхідно об’єднати зусилля для того, аби ці маніпуляції, ці технології ворожої пропаганди не здійснювали руйнівний вплив», – підсумував Сергій Томіленко.