У 2022 році за кількістю журналістів, ув’язнених по всьому світу, встановлено ще один «рекорд». У рік, позначений конфліктом і репресіями, авторитарні лідери подвоїли криміналізацію незалежної журналістики, застосовуючи дедалі більшу жорстокість, щоб придушити голоси незгодних і підірвати свободу преси. Такий висновок робить міжнародна організація Комітет захисту журналістів (CPJ).
Це був ще один рекордний рік за кількістю журналістів, ув’язнених за те, що вони займалися своєю професією. Щорічний реєстр ув’язнених медійників, який формує Комітет захисту журналістів, демонструє, що станом на 1 грудня 2022 року були позбавлені волі 363 репортери. Це новий глобальний рекорд, який на 20% перевершує торішній і є ще однією похмурою віхою в погіршенні медіаландшафту.
Цьогоріч до п’ятірки найбільших країн-тюремників журналістів входять Іран, Китай, М’янма, Туреччина та Білорусь. Ключовий рушійний фактор усе рішучіших репресивних зусиль авторитарних урядів з метою придушити засоби масової інформації – це спроба втримати кришку від кипучого невдоволення у світі, спокій якого підірвано COVID-19 та економічними наслідками війни Росії проти України.
В Ірані десятки журналістів увійшли до числа 14 000 іранців, заарештованих під час придушення протестів, викликаних смертю під вартою поліції Махси Аміні, 22-річної курдської жінки, заарештованої за ймовірне порушення іранського закону про носіння хіджабу. З вересня демонстрації поширилися по всій країні, протестувальники перейшли від вимог захисту прав жінок до закликів до страйків і повалення лідерів Ірану. Влада ув’язнила рекордну кількість журналісток – 22 із 49 заарештованих з початку протестів. Це свідчить про видатну роль, яку вони відіграли у висвітленні цього повстання, очолюваного жінками.
У Китаї влада посилила онлайн-цензуру під час нещодавніх протестів проти урядової політики ковідного карантину і, як повідомляється, кілька журналістів були ненадовго затримані під час висвітлення демонстрацій.
CPJ також має дані про продовження репресій проти меншин.
В Ірані курди понесли основний тягар відплати іранського уряду проти протестів. Серед ув’язнених – щонайменше дев’ятеро курдських журналістів. У Туреччині влада заарештувала 25 курдських журналістів, які працювали або на Mezopotamya News Agency, або на жіноче інформаційне агенство JINNEWS, або на компанії, які створювали контент, який використовували курдські ЗМІ в Європі. В Іраку всі троє журналістів із цьогорічного реєстру ув’язнені в іракському Курдистані. А в Китаї багато ув’язнених журналістів є етнічними уйгурами з Сіньцзяну, де Пекін звинувачують у злочинах проти людства через масові затримання та жорстокі репресії щодо переважно мусульманських етнічних груп регіону.
Ув’язнення журналістів – це лише один із способів, якими авторитарні лідери намагаються задушити свободу преси. По всьому світу уряди також відточують тактику запровадження законів про «фейкові новини», використовують кримінальне покарання за наклеп, застосовують нечітко сфорульовані закони для криміналізації журналістики, ігнорують верховенство права та зловживають судовою системою, а також використовують технології для шпигування за репортерами та їхніми сім’ї.
У різних країнах від Росії до Нікарагуа та Афганістану незалежні медіа було знищено, репортери втекли в еміграцію або залякані до самоцензури. І хоча стратегії придушення відрізняються в різних країнах, через усі випадки, задокументовані в реєстрі CPJ, червоною ниткою проходить офіційна жорстокість та мстивість.
У деяких країнах, як-от Китай та Саудівська Аравія, журналістів тримають під вартою навіть після закінчення строку покарання. Інші беруть участь у випадкових актах бездушності. Наприклад, у В’єтнамі журналістку Фам Доан Транг, яка відбуває дев’ятирічний термін ув’язнення за поширення пропаганди проти держави, перевели з Ханоя до віддаленої в’язниці, розташованої за понад 900 миль від її сім’ї – звичайна тактика запобігання регулярним відвідуванням…
У Білорусі кореспондент телеканалу «Белсат» Катерина Андрєєва, одна з десятків журналістів, затриманих за документування загальнонаціональних протестів проти президента Олександра Лукашенка, була на межі відбуття дворічного терміну ув’язнення, коли суд присудив її ще вісім років за звинуваченням у «розголошенні державної таємниці».
У Туреччині, де Конституційний суд при повторному розгляді справи Хатідже Думан присудив їй замість 20 років довічне ув’язнення, – цього місяця журналістка повідомила, що працівники в’язниці за кілька тижнів до суду конфіскували її юридичні документи та нотатки, тим самим порушивши її право готуватися до свого захисту. (Раніше Думан розповіла в інтерв’ю CPJ, що під час рейду в камері також було вилучено її особисте майно: стіл, книги, щоденник і навіть чисті аркуші паперу).
