Журналісти часто першими фіксують воєнні злочини. Як це зробити правильно, на прохання НСЖУ радить керівник Департаменту документування воєнних злочинів Української Гельсінської спілки з прав людини Сергій Мовчан.
Журналісти, які фіксують воєнні злочини у фото або відеоматеріалах, мають звертати увагу на процесуальні особливості. Це має допомогти в майбутньому довести, що це дійсно оригінальні докази.
Якщо ви фіксуєте факти вчинення воєнних злочинів на фото чи відео, треба обов’язково зберігати оригінальні екземпляри. На оригінальних відео і фото містяться дані, що стануть доказом того, коли й де, на який пристрій були зроблені фото і відео.
Якщо ви пересилаєте матеріали у відповідні інстанції, то тут варто розуміти, що більшість електронних ресурсів для пересилання інформації з’їдає ці дані і стирає. Це призводить до того, що матеріал стане просто фотографією, яка не буде прийнята як доказ.
Тому фіксуємо матеріали з прив’язкою до місця події. Наприклад, знімаючи факт викрадення людини, треба зафіксувати якусь особливу локацію (наприклад, табличку з назвою вулиці, вивіску магазину, примітну споруду тощо), щоб потім легше було ідентифікувати подію.
Окрім того, треба скласти список осіб, які можуть підтвердити і описати, як відбувалося порушення. Це можуть бути свідки вчинення злочину, а також родичі, знайомі, сусіди потерпілого. Наприклад, родичі можуть підтвердити час, коли людина вийшла з дому, в який період часу зникла. Наголошую: важлива будь-яка інформація, що допоможе скласти факти злочину проти людини в цілісну історію.
Якщо ми говоримо про фіксацію злочину з відкритих джерел – матеріалів інших журналістів, соцмереж, телеграм-каналів тощо, це фіксується як електронне джерело інформації з певним описом того, коли, де, як цю подію було зафіксовано. Оскільки електронна інформація має властивість зникати, змінюється, треба зробити скріншоти або зберегти її як PDF файл і зафіксувати посилання на джерело.
Як передати матеріали до правоохоронних органів
Якщо у вас є можливість, ви звертаєтесь напряму до правоохоронних органів. Це може бути Офіс Генерального прокурора, СБУ, Національна поліція України. Процедура така: заявник пише заяву, де викладає суть того, що сталося, і просить відкрити кримінальне провадження. Впродовж 24 годин правоохоронний орган має відкрити кримінальне провадження і видати витяг з Реєстру досудових розслідувань.
Досить важливо! Коли ви звертаєтесь, і вам дають папірець з кількома цифрами, це ще не обов’язково, що кримінальне провадження розпочато. Ті п’ять-шість цифр – це номер із Журналу єдиного обліку заяв, поданих до правоохоронного органу. Цей номер важливий тим, що в подальшому можна буде робити посилання на нього, якщо правоохоронний орган не відкриває провадження.
У витягу з Реєстру досудових розслідувань має бути фабула – короткий опис історії, з приводу якої ви звернулися. Якщо фабула стосується історії щодо якої ви зверталися – це супер! Якщо фабула стосується якихось загальних речей – це поганий приклад, тому що в такому випадку ваша заява приєднана до великого кримінального провадження. Ефективність цього розслідування менша, може впливати на певний порядок процесуальних дій.
Якщо вашу заяву не зареєстрували, витяг з Реєстру не надали, тоді є один варіант – оскарження через слідчого суддю, тобто звернення до суду зі скаргою на дії слідчих.
Можна звертатись до правозахисних організацій
Окрім правоохоронних органів, можна також звертатися до Центру громадянських свобод, до Департаменту документування воєнних злочинів Української Гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, правозахисників організації «Екологія. Право. Людина» та ряду інших правозахисних організацій. Ваші заяви буде зафіксовано, і наші юристи надаватимуть юридичні консультації щодо подальших кроків на шляху до фіксації факту воєнного злочину проти людини.
Від березня 2022 року наші організації працюють спільно, наповнюючи єдину базу воєнних злочинів, куди вносяться і відомості про воєнні злочини проти журналістів.
Наші правозахисні організації окрім того, що фіксують факти злочинів, постійно порушують на національному та міжнародному рівні питання про їх вчинення. Також, як уже сказано, допомагаємо з юридичним супроводом. Так, маємо випадки звернення стосовно вчинення воєнних злочинів на території України до Європейського суду з прав людини, підготовки подань до Міжнародного кримінального суду.
Але при всьому цьому варто розуміти, що правозахисні організації не замінюють правоохоронні органи, бо не можуть проводити досудові розслідування.
Що можуть журналісти?
Журналістська діяльність дуже часто є первинним фактом фіксації воєнних злочинів. Окрім того, що журналіст сам може стати жертвою воєнного злочину, він фіксує багато даних, які можуть бути доказовою базою для притягнення до відповідальності осіб, що вчиняють злочини.
Важливо для доказової бази – коли журналіст спілкується з потерпілими чи свідками злочинів, фільмує або фотографує місце вчинення злочину. У подальшому це дасть можливість скласти єдину картину подій і представити її на міжнародному рівні.
Хоча це в принципі є складовою журналістської роботи, я вважаю, що фіксувати воєнні злочини досить важко. Розумію, з якими фізичними і психологічними небезпеками стикається журналіст у прифронтових зонах, на окупованій території.
Хочу зауважити, що на деокупованих територіях фіксується багато випадків, коли люди, в тому числі і журналісти, підриваються на закладених ворогом вибухових пристроях. Тому прошу: виїжджаючи на місце події, не забувайте про власну безпеку!
Нагадаємо, виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова і керівник Департаменту документування воєнних злочинів Української Гельсінської спілки Сергій Мовчан стали спікерами вебінару «Фіксація та реагування на випадки порушення прав журналістів під час війни», який НСЖУ провела 27 жовтня спільно з ініціативою «Трибунал для Путіна». Вебінар зібрав майже 80 учасників, зацікавлених темою справедливості у притягненні Росії за воєнні злочини проти працівників ЗМІ, – журналістів, осіб, що постраждали внаслідок російської агресії, студентів та викладачів українських закладів вищої освіти.
Інформаційна служба НСЖУ
