Як повідомляє сайт «Сибір.Реалії», проєкт «Радіо Свобода», після початку війни російська влада фактично запровадила в країні військову цензуру. Майже всі незалежні видання в Росії було заблоковано, багато журналістів, які працювали в них, вимушено залишили країну. Однак низка медіа продовжує роботу, з’являються нові непідцензурні ЗМІ, які не бояться говорити правду.
Наприклад, з 31 жовтня в Рязанській області розпочав роботу проєкт «Говорит НеМосква». Серед нечисленних незалежних видань, що висвітлюють регіональну тематику, які запустилися в середньому півроку тому, такі медіа як «Новая вкладка», «Кедр», «Люди Байкала», телеграм-канал @сибирьмедиа, який об’єднав журналістів з Новосибірська, які відмовилися від роботи в офіційних редакціях заради незалежного проєкту.
У «Говорит НеМосква» вийшов перший проєкт із циклу «Тупики России» про село на кордоні Рязанської області. З десяток спорожнілих хат з дахами, що провалилися, магазин, який не працює, зламаний телефон і линялий триколор на сараї – це рязанське селище Тупик Єрмишинського району.
«Наш проєкт – це спроба говорити про локальні проблеми, про те, що відбувається в регіонах Росії, – розповідає головний редактор «Говорит НеМосква» Віктор Мучник. – І ми при цьому розуміємо, що багато людей у Росії зараз інфіковано пропагандою. З ними розмовляти, мабуть, марно. Вони живуть абсолютно в своєму світі, і поміняти щось у їхніх головах можна тільки якщо їх з цієї «секти» вилучити і провести детоксикацію їхньої свідомості в самому буквальному сенсі. Але в той самий час у Росії багато людей, які сумніваються, вагаються, які намагаються знайти об’єктивну інформацію, шукають її».
«Говорит НеМосква» – це також розмова про майбутнє. На одній дев’ятій частині суші після краху держави РФ у його нинішньому вигляді будуватиметься щось нове. Що будуватиметься, яким воно буде – розмову про це треба розпочинати вже зараз. Я переконаний, що збудувати це нове можна буде лише знизу. В Росії будь-які спроби будівництва зверху закінчуються тим, що виходить автомат Калашникова, радищевське «чудовище обло, озорно, стозевно и лаяй», що пожирає людей», – говорить Віктор Мучник.
Він додає, що «завдання «Говорит НеМосква» – заміщати абсолютно ідіотський, імперський інформаційний порядок денний, який іде згори, на інший – місцевий, нормальний. «Біда наших людей – у тому, що значна частина інфікована всією мерзотністю, яка сиплеться згори. Вони можуть годинами міркувати про події в Сирії чи в Україні – для них це дуже важливо, тому що це саме те, що безперервним потоком ллється з телевізора, – і при цьому зовсім нічого не знати про те, як держава витрачає податки, які вони сплачують», – каже медійник.
Автор проєкту розповідає, що журналісти розуміють усю небезпеку поширення такої інформації в Росії. «Що ж до наших кореспондентів, які залишаються в Росії, вони працюватимуть анонімно. З кожним із них у нас відбулася докладна розмова про заходи, які необхідно вживати, щоб забезпечити свою особисту безпеку від держави. Ми розуміємо, що ризики є, і дуже уважно ставимося до них. А всі наші кореспонденти – дорослі люди і тверезо ці ризики оцінюють…» – розповів він.
Інший проєкт – це видання «Чорт», яке запустилося 12 січня 2022 року, за півтора місяці до початку війни. Одна з провідних статей «Чорта» – текст про хвилю суїцидів, що прокотилася Росією після початку війни. Журналісти видання поговорили з близькими загиблих і запитали експертів, чи є ризик того, що кількість самогубств зростатиме.
Розповідає засновник та головний редактор видання «Чорт» Ілля Панін: «Ідея медіа – описати насильство в Росії у всіх його видах. Ми знаємо, що насильством пронизане практично все наше життя: при народженні, у дитячому садку, школі, університеті, на тусовках, на роботі, вулиці, в закритих установах, у сім’ї тощо. Окремий вид – ментівське та у широкому сенсі державне насильство. Що з цим робити? Як можна вирватися з кола насильства?»
Ілля Панін продовжує: «Вранці 24 лютого ми зрозуміли, що не можемо не говорити про війну, оскільки це – насильство у його гіпертрофованому вигляді. Почали висвітлювати війну та продовжуємо робити це щодня… Ми – про людей. Розповідаємо їхні історії та даємо голос тим, до кого прийшла ця війна, або тим, хто через неї пройшов. Через особистий досвід, трагічний, болісний, намагаємося показати, що війна – сама по собі злочин. Вона жахлива у будь-якому вигляді».
Про журналістів він говорить: «Ми не шукаємо людей, вони приходять до нас самі. Приходять, тому що бачать, що ми працюємо на передовій та робимо продукт гарного рівня. При цьому я усвідомлюю, наскільки це небезпечно для журналістів – залишатися в регіонах і продовжувати працювати. Тут жодних сумнівів немає. Але я бачу, що люди все одно продовжують робити свою справу…»
Нові видання широко пишуть про «кризу російської ліберальної журналістики». Наприклад, видання «Біда» запустилося 30 червня. Над ним працює команда журналістів, перекладачів, антропологів та дослідників, яка не розкриває своїх імен.
«Біда» – це дослідницький журнал. Об’єктом вивчення ми обрали те, що називаємо «російським імперським проєктом», – розповідає один із творців медіа. – Як синонім можна використовувати «російський світ» – це ідеологічні та політичні інструменти завоювання, контролю та насильства, які використовує російська держава в різних формах протягом усієї своєї історії…»
Він також зауважує, що «повномасштабне вторгнення Росії в Україну оголило російський колоніалізм та його геноцидальні стратегії, і нам було важливо говорити про нього як про системне явище, а не як про волюнтаризм одного правителя. Ми вирішили зібрати масив текстів, статей, інформації на тему, яка в російськомовному просторі особливо не опрацьована. Щоб мінімізувати ризики, ми звернулися до допомоги юристів та фахівців з інформаційної безпеки та розробили спеціальні протоколи, яких намагаємося дотримуватись…»
Журналіст, що просив не розкривати його ім’я, зауважує, що «при цьому ми бачимо, що абсолютна більшість великих медіа в Росії говорять із-під цензури, відтворюють усі колоніальні штампи та стежки – навіть на рівні мови. І всі ці люди мають величезні медійні ресурси, непорівнянні, наприклад, із можливостями етнічних активістських спільнот, голоси яких часто губляться в потоці. Цю ситуацію необхідно змінювати. Загалом нам здається, що зараз ми спостерігаємо кризу російської ліберальної журналістики – і вона є відображенням кризи російської ліберальної ідеї загалом…»
На його думку, в Росії є колонії. «Колонії – завойовані, відібрані в корінних народів землі. За прекрасними словами типу «освоєння» Сибіру чи «набуття виходу» до Чорного чи Балтійського моря ховається жорстока колоніальна політика: придушення повстань, русифікація, християнізація, знищення культури та історії, насправді, етноцид і геноцид. Це і є справжня колонізація…» А також і не колонії: «Але також є локальності у складі РФ (хоч їх і набагато менше, ніж колонізованих), які не були завойовані подібним шляхом і тим не менш страждають від токсичних та авторитарних відносин з Москвою. Спотворене уявлення Кремля про федеративність та гіперцентралізація – все це ненормально, і так бути не повинно…»
Як повідомлялося раніше, українські журналістські організації закликали Міжнародну федерацію журналістів позбавити членства і засудити Союз журналістів Росії, який утворює свої осередки на тимчасово окупованих українських територіях – у Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях. Відповідний протест надіслано до виконкому МФЖ 25 жовтня, одразу як стало відомо про рішення СЖР утворити свої осередки у 4 тимчасово окупованих українських областях.
«Поки ми разом із вами рятуємо сотні журналістів, які стали жертвами війни, тікаючи від переслідування росіян з окупованих територій чи прифронтових зон, Союз журналістів Росії є інструментом війни та окупації», – зазначив у зверненні до керівництва Міжнародної федерації журналістів голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко.
Інформаційна служба НСЖУ
