Газета кримського окупаційного парламенту «Крымские известия» опублікувала статтю під заголовком «Если ругательства не отмирают, значит это кому-нибудь нужно!», в якій описує прес-конференцію у прес-центрі РІА «Новости.Крым». Стаття захищає позицію журналістів та філологів, які стверджують, що лихослів’я можна і навіть корисно вживати.
Газета пише: «Лайки для чогось потрібні, раз існують з давніх часів і донині. Що не потрібно, у природі відмирає, – філософствує професор кафедри журналістики та медіакомунікацій Інституту медіакомунікацій, медіатехнологій та дизайну Кримського федерального університету ім. В. І. Вернадського Наталія Яблоновська». Вона підводить до нелогічного висновку: якщо ненормативна лайка до цього часу не відмерла – отже вона приносить користь. Але ж у житті є багато явно некорисних речей, які, на жаль, не відмирають, наприклад хвороби людини, негативні явища в суспільстві та багато іншого.
На захист матюччя газета пише: «Думається, річ у притаманній природі будь-якої вихованої та адекватної людини схильності радіти і злегка пустувати, маючи можливість публічно торкатися табуйованих тем, умовного «забороненого плоду».
Потім «філологи зійшлися на тому, що в одному випадку матюки є до певної міри засобом контролю, а отже, навіть корисні. Наприклад, розгнівана людина могла б ударити кривдника, але натомість вилаялася і начебто відпустило. Ми показуємо, що перебуваємо в нестямі, але при цьому розв’язуємо конфлікт найбільш нешкідливим способом. З іншого боку, матюки як спосіб вираження думки — сумне явище, що говорить про відсутність необхідного словникового запасу, слабкої освіченості, схильності до хамства та агресії».
Матюкову лайку назвали «екологічним» видом спілкування. Однак, «при цьому від «екологічності» до «токсичності» один крок, упевнений доцент Сергій Мінчик. На третій день екологічності мені захочеться бути трохи токсичним», повідомивши, що «кандидат філологічних наук іноді матюкається, як швець».
Газета згадує анекдот про кросворд, який на кафедрі російської мови розгадують професор, доцент та старший викладач. Вчені ламають голову над розгадкою питання «Слово з шести букв, що означає кінець всіх очікувань», але розуміють, що поняття, що напрошується само собою, ніяк не може бути надруковано в газеті. І лише залучена до розмови аспірантка Машенька, почервонівши, дає правильну відповідь: «Фіаско!».
Газета підводить підсумок: «Нецензурна лексика існує споконвіку й досі, незважаючи на ухвалення низки законів, продовжує укорінюватися в нашій мові. До неї можна ставитися по-різному, але її неможливо викорінити шляхом заборон і не можна легалізувати, позбавивши ореолу табуйованої. Саме наявні обмеження роблять таку мову «смачною» та колоритною. І якщо завтра, наприклад, заборонити вживати слово «редиска», згодом саме воно часто зовсім невчасно почне зриватися з язика». Сергій Мінчик під час розмови видав новий термін: «Культура лихослів’я».
А севастопольський сайт ForPost опублікував замітку під промовистою назвою «Нецензурна лайка виявилася вкрай корисною», в якій твердить, що «Дослідники з Кільського та Вестмінстерського університетів заявили, що лайка може позитивно впливати на людину. Вчені провели аналіз сотні досліджень, присвячених використанню лайки, і з’ясували, що нецензурна лексика має цілу низку позитивних властивостей, включаючи фізіологічний, когнітивний, емоційний і навіть знеболювальний ефект…»
Сайт також повідомляє, що «опитування простих людей також виявили, що використання лихослів’я у текстових повідомленнях робить їх «переконливішими і правдоподібнішими».
Однак обговорення замітки на форумі показало, що читачі не схвалюють такі підходи. Читач з ніком sapun написав: «Що ви дурниці пишете? Напишіть краще, що матюччя чорною аурою покриває людину, що мова людська веде її в пекло…»
Інформаційна служба НСЖУ